Справа № 2518/1033/2012 провадження № 33/2590/173/2012 Головуючий у 1 інстанції Жовток Є.А.

Категорія - 164-16 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року місто Чернігів

апеляційний суд Чернігівської області в складі :

головуючого - судді Воронцової С.В ,

особи яка притягується до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеною постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, розлучену, пенсіонерку, мешканку АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 164-16 ч. 1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу у виді 1700 грн..

Згідно постанови суду, 07.04.2012 року , близько 15 год. 30 хв. за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не являючись суб'єктом підприємницької діяльності , не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями , реалізувала ОСОБА_2 за 15 грн. міцний алкогольний напій домашнього виготовлення - самогон, об'ємом 0,5 літра.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить постанову суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутності в її діях складу правопорушення передбаченого ст. 164-16 ч.1 КУпАП.

Доводи скарги зводяться до того, що постанова є незаконною з тих підстав що суд приймаючи рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності неповно з'ясував всі обставини справи що мають значення для встановлення істини. При цьому порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення , передбачений вимогами ст. 273 КУпАП, не роз'яснивши належним чином її прав, а її вік та стан здоров'я не дозволяли їй адекватно сприймати обставини судового розгляду її справи судом першої інстанції. Стверджувала що в оскаржуваній нею постанові судом не зазначено які саме її дії містять ознаки господарської діяльності, та яким нормативним актом регулюється зазначені питання.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу , просила задовольнити з підстав в ній наведених, стверджувала про її не винуватість в скоєнні зазначеного правопорушення. Окрім того остання пояснила що, мала виробничу травму, тривалий час лікувалась в психоневрологічній лікарні, мала інвалідність, на даний час інвалідом не являється однак страждає рядом хронічних захворювань, проживає одна, інших доходів окрім пенсії вона не має, та знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши особу яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Твердження особи про порушення судом першої інстанції вимог ст. 273 КУпАП, не заслуговують на увагу. Так, дослідженням матеріалів справи встановлено що, особа яка притягується до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 268 КУпАП завчасно та належним чином листом зі зворотнім повідомленням сповіщалася судом за вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою про час та місце розгляду справи та була присутня при розгляді її справи в суді. При цьому судом останній роз'яснювались права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України , на що ОСОБА_1 повідомила що права їй зрозумілі , послуг захисника не потребує, клопотань не заявила. До того ж скарг на погане самопочуття та стан здоров'я в судовому засіданні не виказувала, доказів які б доводили її неадекватність та неналежне сприйняття ситуації матеріали справи не містять , не надано їх і в суд апеляційної інстанції. В той же час в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнавала свою провину в скоєнні зазначеного правопорушення та завірила суд що в майбутньому подібного не допустить. ЇЇ визнавальні пояснення повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами по справі , які стверджують про факт здіснення ОСОБА_1 роздрібної торгівлі міцними алкогольними напоями домашнього виготовлення. Такий вид діяльності нормами діючого законодавства, що регулює питання заняття юридичними та фізичними особами господарською діяльністю, не передбачений. Що свідчить про наявність в діях останньої адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 -16 КУпАП.

Викладене дає підстави вважати що судом першої інстанції відповідно до вимог, викладених у ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення у справі бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності та їм надано вірну правову оцінку. Висновки суду про доведеність вини особи у вчинені правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а даних про їх недопустимість не встановлено.

Метою адміністративного стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП є виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення, згідно з вимогами передбаченими ст. 33 КУпАП України враховуються характер вчиненого правопорушення , особа порушника , ступінь його вини , майновий стан , обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Матеріалами справи встановлено що, ОСОБА_1 є особою похилого віку, являється пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, розлучена , немає додаткових доходів , що дає апеляційному суду підстави вважати про її тяжке матеріальне становище. Накладений на особу яка притягується до адміністративної відповідальності судом першої інстанції штраф, навіть згідно мінімальної межі санкції статті що їй інкримінується, вдвічі за розміром перевищує суму отримуваної нею пенсії, та позбавляє останню засобів до існування і не забезпечить належного виконання рішення суду.

За таких підстав апеляційний суд вважає що стягнення призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, оскільки при накладені стягнення судом не повністю враховані особа порушниці та її майновий стан.

З огляду на викладене , з урахуванням обставин та характеру скоєного правопорушення, відсутності тяжких наслідків , даних про особу порушниці та її складного матеріального стану , апеляційний суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись стосовно неї усним зауваженням.

За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164-16 ч. 1 КУпАП скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 164-16 ч. 1 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП та оголосити їй усне зауваження , провадження по справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення , є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Чернігівської області С. В. Воронцова