У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Кліменко М.Р.,
суддів	Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,

розглянувши в судовому засіданні 20 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 червня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним вироком

 

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 22 червня 2000 року цим же судом за ст. 17 ч. 3 ст. 81 та ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 14 жовтня 2002 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 6 днів,

 

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України - на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

 

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

            На підставі ст. 96 КК України засудженому ОСОБА_1 призначено примусове лікування від алкоголізму.

 

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 касаційних скарг та подання щодо якого не надходило.

 

            Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 червня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

 

Як визнав суд, 17 серпня 2004 року близько 23 год. ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, напав на потерпілого ОСОБА_3, якому завдав сокиркою не менше 35 ударів по голові та іншим частинам тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, і заволодів його грошима в сумі 60 грн.

У період з 27 лютого по 10 березня 2004 року в нічний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2., знаходячись у кв. АДРЕСА_2, таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 1 830 грн.

 

            У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що досліджені в справі докази його винуватості не підтверджують, оскільки потерпілий гроші передав йому добровільно, а мотиви його дій в справі не з'ясовано. Доводить, що досудове і судове слідство проведено з істотним порушення кримінально-процесуального закону.

 

            Доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

 

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчинені розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, підтверджується зібраними у справі доказами.

 

            В основу вироку суд поклав показання свідка ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 про те, що засуджений ОСОБА_1після вживання у своїй квартирі спиртних напоїв напав на потерпілого, якому завдав чисельні удари сокиркою по голові й іншим частинам тіла та, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, заволодів належними йому 60 грн.

 

            Достовірність цих обставин підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які ствердили про побиття потерпілого, від якого також дізналися, що одержавши пенсію, він вживав спиртні напої із засудженим, а той його побив і забрав гроші в сумі 60 грн.

 

Показання потерпілого підтверджуються сукупністю всіх інших зібраних і досліджених у справі доказів, зокрема, даними протоколів огляду місця події про виявлення у квартирі засудженого ОСОБА_1слідів крові, яка відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи № 539 від 6 вересня 2004 року (а.с. 86-88) може походити від потерпілого, а також виявлення паспорта останнього, в якому він зберігав гроші та який засуджений кинув на місці події (а.с. 9-14, 27-28).

 

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 33/56/366 від 2 вересня 2004 року в потерпілого ОСОБА_3 виявлено відкриту черепово-мозкову травму та інші ушкодження голови, грудної клітки та кінцівок, що утворились не менше ніж від 35 травмуючих дій і могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин (а.с. 54-57).

 

Про такий механізм ушкоджень, локалізацію та кількість завданих ударів засуджений ОСОБА_1ствердив на досудовому слідстві під час відтворення обстановки та обставин події, про те, що завдавав потерпілому удари сокиркою коли той сидів на дивані (а.с. 108-112).

 

Виходячи з наведених обставин, суд вірно встановив, що засуджений ОСОБА_1діяв з корисливих мотивів, чим також спростовуються твердження у його касаційній скарзі про добровільне відчуження потерпілим своїх грошей на його користь. Із наведених у вироку доказів убачається, що засуджений завдавав удари з метою заволодіння майном потерпілого і висновки суду про це є правильними.

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

 

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

 

С у д д і:

 

Кліменко М.Р.                                             Пошва Б.М.                                     Нікітін Ю.І.