Справа № 1-561/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

секретарів Шевчук І.О., Докійчук Н.О., Храновської І.І., Піскун О.О.

а участю прокурора - Курбатової І.В.

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

22.10.2010 року Літинським районним судом Вінницької області зач.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

- у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 08.01.2010 р. близько 23 год. 30 хв. біля буд. № 4 по вул. Пирогова в м. Вінниці познайомилися з ОСОБА_7, після чого разом пішли гуляти по місту.

09.01.2010 р. близько 00 год. 30 хв., перебуваючи в дворі буд. АДРЕСА_4 ОСОБА_4, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи свою неповагу до суспільства та демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, умисно наніс ОСОБА_7 один удар рукою в обличчя, від якого останній впав на землю. В цей час до ОСОБА_4 приєдналися Кубраков Д.А. та ОСОБА_6 та разом із хуліганських спонукань умисно почали наносити руками та ногами численні удари лежачому на землі ОСОБА_7

В результаті хуліганських дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на голові, синців на задній поверхні грудної клітки справа, на лівому плечі, на правому стегні, крововиливи та садна на слизових оболонках верхньої та нижньої губ справа, закритий перелом кісток носу зі зміщенням, струс головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 51 від 26.01.2010 р. належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Також, ОСОБА_4 продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_4, 09.01.2010 р. близько 00 год. 30 хв. після вчинення разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хуліганських дій відносно ОСОБА_7 не ставлячи до відома ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про свої наміри, користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а також тим, що він тимчасово втратив свідомість, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно заволодів речами ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Нокіа 2600», вартістю 400 гривень, сім картою мобільного оператора fe», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися гроші у сумі 15 грн., спортивними кросівками фірми W BALANCE»вартістю 600 грн., та грошима в сумі 50 грн., чим завдав останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1090 грн.

Крім того, 14.12.2009 р. біля 14.00 год. ОСОБА_4, знаходячись біля ПТУ № 19, розташованого по вул. Барське шосе в м. Вінниці, маючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності, що потерпілий усвідомлює протиправний характер його дій, відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа Н-71»вартістю 1500 грн., який належить ОСОБА_9, а саме, незважаючи на заперечення потерпілого забрав його з рук останнього, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав частково та суду пояснив, що він підтримує дружні стосунки з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

08.01.2010 р. він з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 гуляв по місту і до них, приблизно опівночі, на зупинці підійшов ОСОБА_7, у якого він попросив цигарку, після чого вони почали спілкуватись та ОСОБА_7 запропонував пройтись до ринку «Урожай», щоб випити пива. Коли прийшли до ринку «Урожай», виявилось, що у ОСОБА_7 немає грошей.

Коли вони мали розходитись, потерпілий поставив йому підніжку, а потім почав нецензурно виражатись до нього, за це він вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також нанести ОСОБА_7 декілька ударів, внаслідок чого той впав на землю, після чого вони втрьох почали бити ОСОБА_7 ногами по різних частинах тіла до того часу поки ОСОБА_7 не знепритомнів, перестав рухатись, після чого вони залишили потерпілого та пішли додому.

Коли вони зайшли за будинок, він вирішив повернутися та зняв з потерпілого кросівки і забрав у нього також мобільний телефон, при цьому потерпілий не рухався та був без свідомості.

Про свій намір забрати у ОСОБА_7 речі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він нічого не повідомляв.

По факту заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_9 підсудний вину визнав частково та суду пояснив, що 14.12.2009 р. біля 14-ї год. він підійшов до ОСОБА_9, який разом з ОСОБА_10 стояв біля ПТУ № 19, та попросив у нього, щоб той дав йому на декілька тижнів свій мобільний телефон, оскільки його телефон поламався. Після цього ОСОБА_9 дістав свій телефон, вийняв з нього сім-карту та дав йому. Проте вчасно телефон він не повернув, з цього приводу йому також телефонував батько ОСОБА_9, потерпілому було відомо, що він продав мобільний телефон і ОСОБА_9 не заперечував, щоб він відшкодував вартість телефону грошима.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні вину визнав повністю та суду пояснив, що він з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 гуляв біля центральної ялинки, де вони випивали, і 09.01.2010 р. на зупинці по вул. Пирогова до них підійшов потерпілий, у якого ОСОБА_4 попросив цигарку, так вони познайомились з ОСОБА_7, який також був у нетверезому стані.

Вони хотіли випити пива, але ні в них, ні у потерпілого грошей не було, тому вони всі разом пішли додому. Коли вони мали розходитись, потерпілий обійнявся з ОСОБА_4 і вони впали. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_7 піднялись, потерпілий почав ображати та погрожувати ОСОБА_4, тому ОСОБА_4 вдарив потерпілого, після чого він з ОСОБА_5 також почав бити потерпілого.

Він вдарив потерпілого біля 3 разів ногами по тілу, та відійшов. Потерпілий не рухався та не кричав, проте, як йому здалось, потерпілий щось говорив.

Про те, що ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_7 речі, йому відомо не було.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав та суду пояснив, що він з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 09.01.2010 р. в нічний час повертався від основної ялинки міста, де вони святкували та випивали. Коли вони були на зупинці біля будинку № 4 по вул. Пирогова, де до них підійшов потерпілий, в якого вони взяли сигарету, після чого разом пішли в напрямку ринку «Урожай», оскільки хотіли випити пива, проте грошей у них не було, тому вони пішли додому. Коли ОСОБА_4 прощався з потерпілим, вони обидва впали, при цьому ОСОБА_7 впав на ОСОБА_4 зверху. Коли вони піднялись, потерпілий почав кричати, тому ОСОБА_4 вдарив потерпілого, після чого він з ОСОБА_6 також почав бити потерпілого.

ОСОБА_7, як йому здається, був в свідомості, проте не рухався.

Потім він з ОСОБА_6 пішов додому, а ОСОБА_4 повернувся та через деякий час наздогнав їх, про те чому ОСОБА_4 повертався та що він робив, ОСОБА_4 їм не пояснював.

Коли приїхали працівники міліції, він зателефонував ОСОБА_4, оскільки здогадався, що речі ОСОБА_7, про які запитували, можуть бути у ОСОБА_4. ОСОБА_4 сказав, що речі потерпілого дійсно в нього.

Так, потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 14.12.2009 р. він йшов з лікарні зі своїм знайомим ОСОБА_11, проходив біля ВТУ № 19, в руках він тримав мобільний телефон, оскільки чекав на дзвінок. Він зустрів ОСОБА_4, який попросив у нього мобільний телефон. Він не хотів давати ОСОБА_4 свій мобільний телефон говорив підсудному, що батько буде на нього сваритись, однак останній взяв з його рук мобільний телефон, сказавши, що віддасть його через декілька днів. Підсудний йому не погрожував, а лише дістав сім-карту з телефону віддав йому, а телефон незважаючи на його заперечення забрав собі.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що 09.01.2010 року на вул. Пирогова в м. Вінниці він зустрів підсудних. В ході спілкування ОСОБА_4 вдарив його в обличчя і він впав, після чого до ОСОБА_4 приєднались ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та усі підсудні почали бити його ногами по тілу та голові, внаслідок чого він втратив свідомість. Після побиття він відчув як один хлопець забрав у нього телефон та зняв кросівки, хто саме забирав його речі він не бачив. Коли приїхали працівники міліції, він разом з ними їздив до ОСОБА_6

В зв'язку з побиттям, йому робили оперативне втручання.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що зранку 09.01.2010 р. додому повернувся її син -ОСОБА_7, -який був побитий. Син повідомив, що його побили три хлопці, які забрали його кросівки та мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що в нічний час 09.01.2010 р., під час несення служби з охорони громадського порядку він з колегами отримав виклик-повідомлення, що в дворі будинку АДРЕСА_4 б'ють хлопця. Йому не відомо, хто саме зробив виклик, оскільки вказане повідомлення надійшло по рації. Коли вони приїхали, вони побачили хлопця, який сидів побитий на землі неподалік від під'їзду будинку. Вони допомогли йому піднятись та завезли до Ленінського РВ. Підтримав показання, дані ним на досудовому слідстві.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дав показання, що він підтримує свої показання, які він давав під час досудового слідства, згідно яких 08.01.2010 року він бачив у ОСОБА_7 мобільний телефон «Нокіа 3100»в корпусі чорного кольору та «Соні-Еріксон К-700І». Ввечері 08.01.2010 року вони з ОСОБА_7 гуляли в парку біля центральної ялинки, після чого він пішов додому, а ОСОБА_7 пішов до піцерії. Наступного дня від ОСОБА_7 він дізнався, що останнього пограбували.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дав показання, що він 09.01.2010 року зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4, при цьому з ним також були ОСОБА_5 . та ОСОБА_17 Вони розповіли йому, що вони познайомились з хлопцем, з яким у них в подальшому виник конфлікт та бійка, після якої ОСОБА_4 зняв з ОСОБА_7 кросівки. ОСОБА_4 дав йому в користування телефон марки «Нокіа», про те, що вказаний телефон крадений, хлопці йому нічого не повідомляли. Він користувався вказаним телефоном на протязі місяця. Від працівників міліції він дізнався, що даний телефон крадений.

Дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18 встановлено, що 09.01.2010 року о 00:40 год., під час несення служби по охороні громадського порядку на ПА-36, спільно з інспектором ОСОБА_13 та ОСОБА_24 отримали виклик «Форума»102, що по АДРЕСА_4 в дворі будинку б'ють хлопця. Прибувши на місце виклику, вони побачили невідомого хлопця, який сидів на землі, поруч з лавочкою, неподалік від під'їзду у хлопця було скривавлене обличчя та відсутнє взуття.

Хлопець представився ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, мешканцем АДРЕСА_5 та пояснив, що 08.01.2010 року він познайомився з трьома хлопцями, при собі він мав два телефони, а саме «Соні-Еріксон»К-700 І та «Нокіа 3100». З ринку «Урожай»ОСОБА_7 йшов з хлопцями поруч, спілкувався, конфліктів між ними не виникало. 09.01.2010 р. о 00:30 год. ОСОБА_7 повідомив хлопцям, що він буде йти додому. Коли вони мали розходитись по домівкам, один із хлопців, з яким ОСОБА_7 познайомився, зненацька наніс йому удар в область обличчя. Коли хлопець наніс ОСОБА_7 удар, той одразу вхопив його двома руками за куртку та підставив йому підніжку, після чого він разом з хлопцем впав на землю. ОСОБА_7 пояснив, що вчинив так, щоб захистити себе. ОСОБА_7 піднявся на ноги і троє хлопців, що познайомились з ним, разом, втрьох одночасно почали наносити йому удари кулаками з різних сторін, ОСОБА_7 підсковзнувшись впав на землю. В цей час хлопці почали наносити йому удари вже ногами і руками в область голови та в різні частини тіла.

На протязі якого часу хлопці били ОСОБА_7 та чи перевіряли вміст його кишень останній цього не пам'ятає, оскільки втрачав свідомість. Повідомив, що на його ногах відсутні кросівки BALANCE», вартістю 600 грн., а також ОСОБА_7 повідомив, що в нього також зникли гроші в сумі 600 грн. та мобільний телефон «Нокіа»3100, вартістю 400 грн., мобільний номер оператора «Лайф», яка знаходилася в мобільному телефоні «Нокіа»3100, номер НОМЕР_1.

Коли ОСОБА_7 лежав на землі він з іншими працівниками міліції підійшов до нього, допомогли йому піднятись на ноги та посадили до службового автомобіля, після чого відвезли до Ленінського райвідділу міліції.

Вжитими оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що даний злочин вчинили: ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яких було доставлено до Ленінського РВ для складання відповідних матеріалів (т.1 а.с. 20-21).

Дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11 встановлено, що приблизно у середині грудня 2009 року повертаючись з лікарні разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 та проходячи біля ВПТУ №19, який розташований по вул. Барське шосе у м. Вінниці, вони зустріли свого знайомого ОСОБА_4, який підійшов до них разом з двома невідомими їм хлопцями та ОСОБА_10. Після чого ОСОБА_4 попросив в нього мобільний телефон для того, щоб він здав до ломбарду, так як йому потрібні були гроші, але на що саме він йому не повідомляв, на дану пропозицію він не погодився. Тоді у його товариша ОСОБА_9 задзвонив телефон, а саме «Нокіа Н 71», та коли він закінчив розмову, ОСОБА_4 попросив подивитись даний телефон та коли ОСОБА_9 тримав телефон у руці (у якій саме він не пам'ятає) ОСОБА_4 потягнувся до даного телефону та взяв його однією рукою, але ОСОБА_9 його не віддавав та ОСОБА_4 ще раз сказав, що він подивиться на телефон та віддасть, після цього ОСОБА_9 відпустив телефон та ОСОБА_4 взявши телефон спитав у нього чи може ОСОБА_9 позичити йому телефон, для того щоб здати його до ломбарду та отримати за нього гроші, так як йому потрібні були гроші, але на що саме ОСОБА_4 не говорив та сказав, що даний телефон він пізніше викупить з ломбарду та віддасть. На дану пропозицію ОСОБА_9 спочатку не погодився, але ОСОБА_4 знову сказав, щоб ОСОБА_9 не хвилювався, та що даний телефон він йому через неділю поверне, після чого ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_9 паспорт в якості застави за даний телефон, щоб він не хвилювався. Але ОСОБА_9 сказав щоб ОСОБА_4 віддав йому телефон та що йому не потрібен паспорт, але ОСОБА_4 ще раз сказав щоб він не хвилювався та що він пізніше віддасть йому телефон, на що ОСОБА_9 сказав щоб він дав йому паспорт, але ОСОБА_10 сказав, що паспорт йому вже ніхто не дасть за його телефон. Після чого ОСОБА_10 сказав, що він може дати паспорт за два телефону, а саме за ОСОБА_11 та за ОСОБА_9, але він не погодився. Після чого ОСОБА_4 витягнув з телефону ОСОБА_9 сім карту та сказав, щоб ОСОБА_9 не хвилювався та що він поверне йому його телефон, та вони пішли у невідомому йому напрямку. Через декілька днів він зустрів ОСОБА_4 та спитав в нього коли він віддасть ОСОБА_9 його мобільний телефон та повідомив, що батько ОСОБА_9 збирається написати заяву до міліцію, якщо він не поверне телефон, на що він відповів, щоб ОСОБА_11 сказав батькові ОСОБА_9, щоб той не хвилювався та що через три дні він даний телефон поверне. Коли він передав ОСОБА_9 батькові дані слова, його батько сказав, що буде чекати ще три дні. Коли пройшло три дні ОСОБА_4 даного телефону не повернув (т.2 а.с. 28)

Дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10 встановлено, що приблизно в середині листопада 2009 року знаходячись разом з ОСОБА_4 Славіком біля ВУПТУ №19, яке знаходиться по вул. Барське шосе м. Вінниці вони побачили їхніх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 після чого вони підійшли до них та почали з ними спілкуватись, після чого він попросив у ОСОБА_11, щоб він позичив йому свій телефон для того щоб він його здав до ломбарду, так як йому потрібні були гроші на навчання та повідомив йому, що він йому даний телефон пізніше викупить з ломбарду та поверне, а також запропонував йому свій паспорт в якості застави для того щоб він не хвилювався, але ОСОБА_11 на дану пропозицію не погодився. Після чого ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_9 позичити йому телефон для того, щоб ОСОБА_4 здав до ломбарду з метою отримання грошей, так як ОСОБА_4 потрібні були гроші, але на що саме йому не відомо, та повідомив ОСОБА_9 що пізніше він його викупить з ломбарду та поверне, на дану пропозицію ОСОБА_9 погодився та добровільно вийняв з телефону сім карту та передав свій телефон ОСОБА_4, а саме «Нокіа Н 71»та сказав, щоб пізніше він даний телефон йому повернув, але з цим щоб не затягував. Після чого він разом з ОСОБА_4 пішов до ломбарду «Скарбниця», який знаходиться по вул. Космонавтів м. Вінниці, але у даному ломбарді даного телефону не прийняли, так як він був у поганому стані. Після ломбарду вони пішли по домам. Потім коли вони з ОСОБА_4 бачились ОСОБА_10 про даний телефон його не питав, та ОСОБА_4 йому нічого не розказував.

Також може повідомити, що з ОСОБА_4 в них дружні стосунки, знайомі вони приблизно з 2008 року. ОСОБА_9 знає, так як разом навчаються в одному навчальному закладі. ОСОБА_11 знає приблизно рік, стосунки нормальні (т.2 а.с.27)

Дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_20, що вона бачила у свого сина ОСОБА_16 мобільний телефон «Нокіа-2600»в корпусі чорного кольору, син повідомляв їй, що вказаний телефон йому дав його товариш ОСОБА_4 в користування (т.1 а.с.207).

Крім того, вина підсудних також доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду предмета від 09.01.2010 р., згідно якого було оглянуто кросівки, вилучені у ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 3);

- протоколом огляду місця події від 09.01.2010 р., згідно якого оглянуто подвір'я будинку АДРЕСА_4 де у ОСОБА_7 було нанесено тілесні ушкодження та викрадено його речі (т. 1, а. с. 4-6);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.01.2010 р., згідно якого ОСОБА_4 вказав та розповів, яким чином він з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7, після чого заволодів кросівками останнього (т. 1, а. с. 107-111);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 21.01.2010 р., згідно якого ОСОБА_6 вказав та розповів яким чином і де він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7, а також вказав на місце, де ОСОБА_4 викинув свої кросівки і одягнув кросівки, які забрав у ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 144-148);

- висновоком експерта № 51 від 26.01.2010 р., згідно якого при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 11.01.2010 р. були виявлені тілесні ушкодження -синці та садна на голові, синці на задній поверхні грудної клітки справа, на лівому плечі, на правому стегні, крововиливи та садна на слизових оболонках верхньої та нижньої губ справа, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, 09.01.2010 р.; під час амбулаторного лікування у ОСОБА_7 також були виявлені закритий перелом кісток носу зі зміщенням, струс головного мозку, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), можливо, 09.01.2010 р. (т. 1, а. с. 157);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04.02.2010 р., згідно якого ОСОБА_21 вказав та розповів де і яким чином він з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 170-173);

- протоколом відтворення обстановки і обстави події від 16.02.2010 р., згідно якого ОСОБА_7 вказав і розповів, де і яким чином відносно нього було вчинено злочин (т. 1, а. с. 174-177);

- протоколом добровільної видачі від 19.02.2010 р., згідно якого ОСОБА_22 добровільно видав мобільний телефон «Нокіа-2600»(т. 1, а. с. 204);

- протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 19.02.2010 р., згідно якого ОСОБА_7 впізнав мобільний телефон, який у нього було викладено 09.01.2010 р., за характерними ознаками (т. 1, а. с. 213-214);

- висновоком спеціаліста № 240 від 02.02.2010 р., згідно якого вартість мобільного телефону «Нокіа Н-71»станом на момент вчинення злочину становить 328,78 грн.(т. 2, а. с. 8-9).

Проаналізувавши показання підсудних, потерпілих, свідків, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт відкритого викрадення підсудним ОСОБА_4 майна потерпілого ОСОБА_9

При вирішенні питання щодо кваліфікації дій підсудного ОСОБА_4 по факту заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 суд приймає до уваги положення п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до якого грабіж -це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Таким чином, приймаючи до уваги ту обставину, що потерпілий ОСОБА_9 не бажав віддавати свій мобільний телефон ОСОБА_4, проте останній забрав з рук ОСОБА_9 телефон, враховуючи, що заволодіння мобільним телефоном відбувалось в присутності інших осіб, які разом з потерпілим усвідомлювали протиправність дії ОСОБА_4, спрямованих на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_9, що підтверджується показаннями ОСОБА_11 та ОСОБА_10, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні було доведено факт відкритого викрадення ОСОБА_4 майна ОСОБА_9, а тому дії підсудного ОСОБА_4 по даному факту охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж).

Суд також вважає, що в судовому засіданні було доведено факт нанесення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Суд дійшов до такого висновку, оскільки підсудні в судовому засіданні дану обставину не заперечували, крім того, факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 підтверджується висновком проведеної судово-медичної експертизи, згідно якої у ОСОБА_7 мали місце легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Суд також приймає до уваги, що побиття ОСОБА_7 було зумовлене тим, що останній разом з ОСОБА_4 впав на землю, після чого між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт. При цьому об'єктивних даних, які б підтверджували ту обставини, що ОСОБА_7 становив реальну загрозу для ОСОБА_4, після падіння на землю, в ході судового розгляду справи встановлено не було.

При вирішенні питання щодо кваліфікації дій підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд приймає до уваги положення п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство», з якого випливає, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Також при вирішенні питання щодо кваліфікації дій підсудних суд приймає до уваги, що працівників міліції було викликано саме сторонніми особами, у зв'язку з побиттям потерпілого, що, на думку суду, свідчить про те, що підсудними порушувався спокій громадян.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що в судовому засіданні було встановлено факт нанесення тілесних ушкоджень підсудними потерпілому через малозначний привід, що на час вчинення злочину підсудні перебували у стані сп'яніння, що останні підтвердили в судовому засіданні, у зв'язку з побиттям потерпілого працівників міліції викликали сторонні люди, суд приходить до переконання, що дії підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину групою осіб.

Разом з тим, суд враховуючи фактичні обставини справи, вважає, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по факту вчинення ними хуліганства відсутня така обтяжуюча обставина вчинення злочину -як вчинення ними злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, побачивши, що ОСОБА_4 з ОСОБА_7 лежать на землі, приєднались до ОСОБА_4 та почали бити потерпілого, при цьому суд враховує, що вказані дії підсудних були спонтанними та будь-яких доказів того, що вони попередньо домовились між собою про вчинення вказаних дій в судовому засіданні здобуто не було.

В судовому засіданні також було встановлено, що після побиття ОСОБА_7 ОСОБА_4 нічого не повідомляючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сам повернувся на місце вчинення хуліганства та таємно, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки ОСОБА_7 був без свідомості, забрав кросівки та мобільний телефон останнього, що підсудним ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувалось.

При цьому судом також встановлено, що внаслідок нанесених ударів підсудними потерпілий ОСОБА_7 втрачав свідомість та на час заволодіння ОСОБА_4 речами останнього не рухався.

При вирішенні питання щодо кваліфікації дій підсудного ОСОБА_4 в частині заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 суд приймає до уваги положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зі змісту якого випливає, що судова практика виходить з того, що розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Зі змісту роз'яснень, викладених в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», з якого слідує, що розбій як злочин проти власності -це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вказав, що заволодів майном потерпілого ОСОБА_7 через деякий час після вчинення відносно останнього хуліганства, коли потерпілий лежав на землі непритомним, що також узгоджується з поясненнями ОСОБА_7, даними останнім на досудовому слідстві, згідно яких від нанесених ударів він втратив свідомість, а зникнення речей він виявив після того, як прийшов до тями (т. 1, а. с. 86-87, 91-93) та в ході судового слідства, в яких він повідомляв, що відчув, що хтось зняв з нього кросівки та забрав телефон, проте при цьому він нічого не говорив, особи, яка це вчинила не бачив, що свідчить, про те, що у ОСОБА_4 були усі підстави вважати, що за його діями ніхто не спостерігає та що потерпілий його не бачить.

Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на ту обставину, що заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 відбулось після вчинення відносно нього хуліганських дій, потерпілий при цьому не виявляв жодних ознак, які б свідчили про те, що він спостерігає за викраденням його майна, що про намір здійснення заволодіння майном потерпілого підсудний ОСОБА_4 підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нічого не повідомляв, суд приходить до переконання, що підстави для ствердження, що заволодіння майном підсудного ОСОБА_7 відбулось відкрито та із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я останнього, відсутні. Натомість, суд приходить до переконання, що в зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_7 спочатку був у непритомному стані, під час заволодіння його майном ніяким чином не заперечував, був нерухомим, хоча й вказав, що відчув як хтось забирає його майно, а тому суд вважає, що ОСОБА_4 не міг усвідомлювати, що потерпілий може спостерігати за його діями або відчувати їх, а тому викрадення його майна підсудним ОСОБА_4 відбулось саме таємно.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 по факту заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з розбою на крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна.

При цьому суд враховує, що підсудним ОСОБА_4 до вчинення злочину відносно ОСОБА_7 також було вчинено злочин відносно ОСОБА_9, а тому в його діях відповідно до положень примітки 1 до ст. 185 КК України наявні ознаки повторності.

З огляду на викладене, дії підсудного ОСОБА_4 по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Суд також приймає до уваги, що потерпілий ОСОБА_7 претензій матеріального та морального характеру до підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не має, а також потерпілий ОСОБА_9 не має претензій до підсудного ОСОБА_4

Підсудний ОСОБА_4 вчинив злочини середньої тяжкості злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_4 є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_4, вимог кримінального закону при призначенні покарань, суд вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Підсудний ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_5 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_5 є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_5, , вимог кримінального закону при призначенні покарань, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили залишити обраний - підписку про невиїзд.

Підсудний ОСОБА_6 вчинив злочин середньої тяжкості, є особою раніше судимою (т.3 а.с.170-178), за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, у вчиненому розкаявся.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_6 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_6 є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_6, вимог кримінального закону при призначенні покарань, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з застосуванням положень ст. 76 КК України за цим вироком та у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з застосуванням положень ст. 76 КК України за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 22.10.2010 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили залишити обраний - підписку про невиїзд.

Речовий доказ -1 пару спортивних кросівок англійської фірми EW BALANCE»(т.1 а.с. 25, 26), що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_7 -залишити останньому.

Відповідно до ст. 93 КПК України витрати за проведення криміналістичного дослідження слід покласти на підсудного ОСОБА_4, оскільки його проведення було зумовлене вчиненням останнім злочину відносно ОСОБА_9

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 186 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 186 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 296 КК України у вигляді 2 (два) років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (три) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з часу затримання.

Зарахувати в строк відбування покарання час перебування під вартою з 09.01.2010 р., по 01.03.2011 р.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

ОСОБА_23 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_23 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_23 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_23 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарння більш суворим призначеним за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 22.10.2010 р. остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_6 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області 1333 (одну тисячу триста тридцять три) грн. 38 коп. вартості проведення криміналістичних досліджень.

Речовий доказ -1 пару спортивних кросівок англійської фірми EW BALANCE»(т.1 а.с. 25, 26), що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_7 -залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим який знаходиться під вартою -в той же строк з дня отримання копії вироку суду.

Суддя: