АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4750\2006 Головуючий 1 інстанції Семененко Я.В.
Категорія 29 Доповідач Петренко І.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М.Ю Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2006 року за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та визнання осіб такими , що втратили право користування жилою площею,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом і просила постановити рішення , яким вселити її до домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити їй 2 жилі кімнати у ньому. У лютому 2004 року ОСОБА_2 подала нову позовну заяву і просила вселити її та сина ОСОБА_3 у вище вказане домоволодіння. В обґрунтування позову вона вказувала на те , що спірне домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно договорів дарування від 4 червня 1987 року та 12 грудня 1995 року. Житловий будинок в домоволодінні складається з 4 житлових кімнат загальною житловою площею 39,7 кв.м двох коридорів та кухні. У серпні 1995 року позивачка та її син від першого шлюбу вселилися до домоволодіння у якості членів сім"ї відповідача по справі, а 29 березня 1997 року було зареєстровано шлюб позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 23 грудня 1997 року позивачі були прописані у спірному домоволодінні. З квітня 2003 року відповідач ОСОБА_1 став вживати спиртні напої і у нетверезому стані влаштовувати сварки та скандали та висувати необгрунтовані претензії до ОСОБА_3 , а 24 квітня 2003 року став вимагати , щоб позивачі залишили домоволодіння , що останні і зробили , щоб запобігти чергових сварок. Повернутись до домоволодіння позивачі не мають змоги , оскільки відповідач перешкоджає цьому. З травня 2003 року відповідач вселив до домоволодіння іншу жінку , яка є його фактичною дружиною. ОСОБА_2 у липні 2003 року зверталася до Бабушкінського РО м. Дніпропетровська та до квартального комітету № 10 з заявою про усунення перешкод в проживанні у спірному домоволодінні. Оскільки позивачі є членами сім"ї відповідача їх позовні вимоги повинні бути задоволені згідно положень ст.. 156 ЖК України.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були задоволені.
Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2005 року вище вказане рішення було скасовано і справу повернуто на новий розгляд.
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічною позовною заявою до суду і просив постановити рішення , яким усунути йому перешкоди в реалізації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими , що втратили право користування житловими приміщеннями вказаного домоволодіння та забов"язати відділ державної реєстрації та міграції фізичних осіб Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська знати з реєстрації відповідачем з вище вказаної адреси.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував на те ,що є власником домоволодіння АДРЕСА_1. 29 березня 1997 року він вступив у шлюб з відповідачкою і за його згодою ОСОБА_2 та її син від першого шлюбу ОСОБА_3 були прописані у спірному домоволодінні . Шлюбні відносини ОСОБА_2 не склалися , оскільки між ним постійно виникали сварки та скандали і на початку квітня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно залишили домоволодіння ОСОБА_1 , вивезли належні їм речі і стали постійно проживати в домоволодінні АДРЕСА_2. 21 травня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано , про що у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділу РАГС Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська зроблено запис НОМЕР_1 , а тому відповідачі по зустрічному позову не являються членами сім"ї позивача і їх слід визнати рішенням суду такими , що втратили право користування житловими приміщеннями спірного домоволодіння згідно до положень ст. 107 ЖК України та зняти з реєстрації.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення задоволені , а у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення , яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити , а його позовні вимоги задовольнити.
Вислухавши учасників процесу , що з"явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення по суті позивних вимог за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи , поситановлюючи оскаржуване рішення суд виходив із того , що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право на користування житловими приміщеннями домоволодіння АДРЕСА_1 при реєстрації, а відповідно до положень ст.71 ЖК України за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців , а з урахуванням неправомірної поведінки членів сім"ї і довше право на користування цими жилими приміщеннями. Тому позивачі за основною заявою були вселені у спірне домоволодіння , а задоволенні позову про визнання їх особами , що втратили право користування жилими приміщеннями відмовлено.
Але з такими висновками погодитись не можна. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 березня 1997 року зареєстрували шлюб ( ар. сп. 8) і ОСОБА_2 була прописана у домоволодінні АДРЕСА_1 ,що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ар.сп.30,81,85) у якості дружини ( ар. сп. 5-6). ОСОБА_3 було прописано у цьому ж домоволодінні в зв"язку з досягненням 16 років і отриманням паспорту. Попереднім місцем проживання позивачів вказано домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживають батьки ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалів справи № 2-3553 за 2004 рік рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2004 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 шлюб сторін розірвано, оскільки між ними повністю відсутнє взаєморозуміння, в зв"язку з чим у сім"ї виникали сварки та скандали і сторони втратили почуття любові та взаємної поваги. З квітня 2003 року шлюбні стосунки були припинені і, а ні одна із сторін не намагалася відновити їх. Це рішення не оскаржувалося і 21 травня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська видане свідоцтво ( ар. сп. 84).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( ар. сп. 110,111), ОСОБА_6, ОСОБА_7(ар. сп. 127,130-131) пояснювали , що ОСОБА_2 пішла із сином зі спірного домоволодіння до своїх батьків у домоволодіння АДРЕСА_2 сама , забравши свої речі , які допомогав вивозити брат позивачки за головним позовом , оскільки в сім"ї ОСОБА_2 подружжя не мирилося і постійно сварилося . В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ці обставини підтверджували ( ар. сп. 97) і хоча останній і підтримував позовні вимоги про вселення , однак вказував на те , що не розуміє , чому він повинен вселятися до чужої власності ( ар. сп. 98).
При вище наведених обставинах , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлено, оскільки право члена сім"ї власника житлового будинку , який не є співвласником , на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку .
Зустрічний позов може бути задоволений , оскільки ОСОБА_2 вийшла із складу сім"ї ОСОБА_1 і перейшла разом із сином проживати в інше місце, до своїх батьків і відповідно до положень ст. 107 ЖК України та роз'яснень , що містяться у ч.2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року з наступними змінами та доповненнями , втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до положень ст.. 10 ЦПК України кожна із сторін забов"зана вказати на обставини та надати докази в обгрунтування своєї позиції та заперечення на вимоги іншої сторони. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду яких-небудь безспірних доказів тому , що залишили спірне домоволодіння вимушено і їм ОСОБА_1 перешкоджав в проживанні в ньому . Зверення ОСОБА_2 до Бабушкінського РО м. Дніпропетровська 21 липня 2003 року ( ар. сп. 11) з заявою про те , що 24 квітня 2003 року ОСОБА_1 примусив позивачів залишити спірне домоволодіння у сукупності з рештою матеріалів справи не може бути підставою для задоволення позовних вимог про вселення і в задоволенні цього позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.ст. 81,88 ЦПК України з відповідача на користь держави стягуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення -7 грн.50 коп.
На підставі викладено , керуючись ст.ст. 304,307,309,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 червня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення -відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити . Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими , що втратили право користування житловими приміщеннями в буд. АДРЕСА_1 . Забов"язати відділ державної реєстрації та міграції фізичних осіб Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації в буд. АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак , може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.