У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/2690/981/2012 Категорія: ст. 205 ч. 2 КК України
Головуючий у 1-ій інстанції: Федосєєв С.В.
Доповідач: Бєлан Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О.
суддів: Дзюбіна В.В., Жук О.В.
за участю прокурора: Ємця А.А.
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, яким:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Києва, раніше судимий:
- 16 жовтня 2008 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -
засуджений:
- за ст. 205 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_2 покарання 4 роки позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у фіктивному підприємництві, що виразилося у придбанні суб'єктів підприємницької діяльності за тяжких обставин - повторно та заподіяння великої матеріальної шкоди.
Так, в один з днів березня 2009 року він погодився на пропозицію не встановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_2 за грошову винагороду у розмірі 1500 грн. зареєструвати на своє ім'я фіктивні підприємства, тому надав цій особі світлокопію паспорту та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. За не встановлених обставин на ім'я засудженого були придбані реєстраційні документи та печатка ТОВ «БК «Тайлінг».
6 квітня 2009 року, приблизно о 10 год., прибувши разом із вказаною особою до нотаріальної контори, що розташована по проспекту Московському, 6 у м. Києві, де засуджений запевнив нотаріуса ОСОБА_3 про свої наміри придбати це підприємство з метою подальшого здійснення господарської діяльності, і останній посвідчив підпис засудженого у двох примірниках нової редакції статуту товариства та вніс запис до реєстру №2116.
Проте насправді ОСОБА_2 не мав такого наміру та передав ці примірники не встановленій слідством особі з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності.
В подальшому за домовленістю з не встановленою досудовим слідством особою ОСОБА_2 дав згоду підписувати реєстраційні документи з придбання фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності під керівництвом особи на ім'я ОСОБА_4.
30 липня 2009 року, приблизно о 14 год., за наказом останнього ОСОБА_2 прибув до нотаріуса ОСОБА_3 разом із власником ТОВ «Родоліт» ОСОБА_5 і той засвідчив їх підписи на документах про продаж засудженому корпоративних прав ТОВ "Родоліт" та його підпис в новій редакції статуту цього товариства, а також інші документи - договір купівлі-продажу корпоративних прав за 1 тис.грн., акт про те, що засуджений прийняв майно на сумму 1 384 431. 06 грн., що було під заставою по кредитному договору товариства з акціонерним банком «Київська Русь», а також печатку ТОВ «Родоліт».
Насправді ОСОБА_2 не мав наміру бути учасником цього товариства та здійснювати господарську діяльність, а підписав реєстраційні документи з метою отримання грошової винагороди за дії, пов'язані з прикриттям незаконної діяльності невстановлених осіб, яким і передав ці документи та печатку.
Зокрема, діями ОСОБА_2, який придбав ТОВ "Родоліт" без наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених слідством осіб, акціонерному банку "Київська Русь" була завдана велика матеріальна шкода у розмірі 770 045,71 грн., що більше ніж в 200 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Також 21 грудня 2009 року не встановлені слідством особи від імені ОСОБА_2 подали до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію ТОВ «Родоліт» за листопад 2009 року з внесеними завідомо неправдивими відомостями, внаслідок чого була завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 632 211 грн.
Крім того, 26 серпня 2009 року ОСОБА_2 прибув разом з ОСОБА_6, власником ТОВ "Метсейл", до нотаріальної контори, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, де вони підписали документи про придбання ОСОБА_2 корпоративних прав на це підприємство за 40 тис. грн. та нову редакцію статуту. Після чого засуджений передав ці документи не встановленим досудовим слідством особам для використання цього підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.
Приблизно в середині липня 2009 року, не встановлені слідством особи домовилися з громадянами Російської Федерації ОСОБА_8І та ОСОБА_4, власниками ТОВ "Нордел", про придбання корпоративних прав на дане підприємство та отримали від директора товариства ОСОБА_9 реєстраційні документи і печатку, а 26 серпня 2009 року передали свої частки в статуті підприємства ОСОБА_2 на підставі договору, посвідченого виконуючим обов'язків нотаріуса м. Москви ОСОБА_10
Після чого, 26 серпня 2009 року ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність по придбанню фіктивних підприємств, прибув до нотаріуса ОСОБА_11 засвідчити справжність підпису в новій редакції статуту ТОВ "Нордел", а також підписав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_12 та інших осіб представляти його інтереси при державні й реєстрації установчих документів підприємства.
За підписання реєстраційних документів вказаних підприємств ОСОБА_2 отримав грошову винагороду у розмірі 500 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить пом'якшити призначене йому покарання шляхом зниження строку позбавлення волі на 3 роки або застосувати положення ст. 69 КК України, оскільки визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому.
Також засуджений порушив питання про приведення вироку у відповідність до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року, вважаючи, що не відбуте ним покарання у виді позбавлення волі повинно бути замінено на штраф, яке є основним покаранням за ст.205 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість вироку, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого про прийняття апеляційним судом законного рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення цих злочинів не перевіряється, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, іншими учасниками судового розгляду, тому докази за їх згодою відповідно до вимог ч.1 ст.299 і ст.301-1 КПК України не досліджувалися.
Встановлені фактичні обставини вчинення злочину в апеляції також не оспорюються і в судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений підтверджував свою вину та не заперечував визначену кваліфікацію його дій за ст.205 ч.2 КК України.
Що стосується доводів засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, то вони непереконливі.
Встановлено, що засуджений раніше судимий і вчиняв ці злочини, які згідно зі ст.12 КК України є злочинами середньої тяжкості, протягом іспитового строку, крім того, він задовільно характеризується, не працював. Ураховуючи ці обставини, суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому дійшов правильного висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Але при цьому з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання в апеляції, йому призначене покарання не в максимальних межах санкції частини другої ст.205 КК України, яка передбачала на час постановлення вироку покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст.71 КК України частково приєднав не відбуте покарання за попереднім вироком.
Отже, міра покарання призначена засудженому відповідно до вимог ст.65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, та є необхідною для його виправлення та перевиховання.
Судова колегія також не знаходить підстав для пом'якшення покарання.
При цьому не підлягає й задоволенню клопотання засудженого щодо приведення вироку у відповідність з вказаним законом України, оскільки згідно з п.3 Прикінцевих та перехідних положень цього ж закону зниження покарання до відповідного розміру штрафу особам, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, призначене й за сукупністю вироків, одне з яких згідно із вказаним законом карається основним покаранням лише у виді штрафу, не відбута частина покарання знижується до відповідного розміру штрафу тільки у випадку, якщо за такий злочин було призначено більш суворе покарання з числа покарань, призначеного за вироками сукупності.
Згідно із вказаним законом санкція частини другої ст.205 КК України дійсно передбачає основне покарання тільки у вигляді штрафу.
Між тим, за попереднім вироком, що утворює сукупність з новим вироком, покарання за ст.186 ч.2 КК України засудженому призначене більш суворе - 4 роки позбавлення волі, яке, у випадку зниження покарання за ст.205 ч.2 КК України до штрафу, засуджений на підставі ст.72 КК України повинен відбувати, як і штраф, реально.
Відповідно до ст.373 КПК України апеляційною інстанцією не можуть бути внесені зміни у вирок, що погіршують становище засудженого.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року стосовно нього - без зміни.
Головуючий:
Судді: