УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №33/2690/674/2012 Головуючий у місцевому суді - суддя Марченко М.В.

Категорія: ст. 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 за участю останньої, її захисника адвоката ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

За змістом постанови, суддя встановив, що 29 лютого 2012 року о 16 год., ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1, по шляхопроводу вулиці Будівельників у напрямку вулиці Малишка в м. Києві, на порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, змінюючи напрямок руху, не урахувала дорожню обстановку і не переконалась, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях цього складу адміністративного правопорушення.

На переконання апелянта, вона безпідставно визнана винною у дорожній аварії, бо правила дорожнього руху не порушувала, а навпаки, зіткнення сталося з вини ОСОБА_5, яка при перестроюванні на її смугу руху, не переконалась в безпеці такого маневру та розпочала зміну напрямку руху, не надавши їй перевагу в русі.

Також апелянт вважає, що пояснення ОСОБА_5 про причини зіткнення є неспроможними, бо не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема дані про характер пошкодження транспортних засобів.

В апеляційній інстанції захисник правопорушника заявила клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_7, яка, вважає, не була допитана у місцевому суді у зв'язку з несвоєчасним повідомленням ОСОБА_3 про розгляд справи, але відомості про це в апеляційній інстанції не пред'явлені.

Ураховуючи, що такі посилання містяться і в апеляції, а також відсутність у справі об'єктивних даних, які б свідчили про належне виконання судом вимог ст.277-2 КУпАП щодо повідомлення про розгляд справи, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення апелянта та її захисника, які підтримали апеляцію і просили закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_3 вказаного складу адміністративного правопорушення; пояснення представника потерпілої ОСОБА_5 про законність та обґрунтованість постанови; пояснення свідка ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, не вбачаю підстав для її задоволення з наступних підстав.

Твердження в апеляції про порушення суддею вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом не заслуговують на увагу, бо не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як убачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні положень, встановлених правилами дорожнього руху, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження, суддя зазначив докази, які містяться в матеріалах справи.

Так, за письмовими поясненнями водіїв, об'єктивно встановлено, що вони рухалися по шляхопроводу у попутному напрямку, займаючи ліву смугу - ОСОБА_3, а праву - ОСОБА_5 При цьому остання, маючи намір з'їхати на іншу дорогу у напрямку вулиці Визволителів, з увімкненим лівим світловим покажчиком повороту почала перестроюватись на ліву смугу руху, бо саме з цієї смуги вона могла здійснити такий маневр.

Проте, як зазначала ОСОБА_5, перед наказовим дорожнім знаком про саме такий напрямок руху, водій ОСОБА_3, що рухалася у крайній лівій смузі не надала їй перевагу, а навпаки, на великій швидкості випередила, вдаривши в ліве праве крило автомобіля.

Твердження останньої проте, що вона не здійснювала маневр перестроювання, а продовжувала рухатись, не змінюючи напрямок руху, прямо у лівій смузі, тому, вважає, мала перевагу в русі, не ґрунтується на матеріалах справи.

Як убачається зі схеми дорожньої аварії, у зв'язку із з'їздом на іншу дорогу зі шляхопроводу та розгалуженням транспортних потоків перестроювання у русі на цій ділянці дороги передбачено дорожнім наказовим знаком 4.9 додатку №1 до Правил дорожнього руху - об'їзд перешкоди з правого або лівого боку.

Крім того, дорожня розмітка №1.3 додатку №2 до Правил дорожнього руху, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, що мають чотири і більше смуг руху, теж визначає напрямок руху з'їзду із шляхопроводу з лівої смуги.

За поясненнями ОСОБА_3, вона рухалась зі шляхопроводу у напрямку вулиці Малишка, тобто їй належало об'їхати перешкоду з правої сторони, а тому водій повинен був перестроїтись у цей напрямок.

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції також зазначала, що автомобіль під керуванням ОСОБА_5 вона помітила ще до виїзду із шляхопроводу у правій смузі, який рухався у попутному напрямку, тому випередила її, бо рухалася із швидкістю, що перевищувала швидкість автомобіля останньої.

Проте, як убачається зі схеми дорожньої аварії, зіткнення сталося перед розгалуженням транспортних потоків та зазначеним наказовим знаком.

ОСОБА_5 свідчила, що вона рухалась, виїзжаючи з правої смуги на ліву для з їзду зі шляхопроводу у напрямку вулиці Визволителів, увімкнувши лівий покажчик повороту, проте відчула удар у ліве праве крило, бо в цей же час її підрізав автомобіль під керуванням ОСОБА_3, яка рухалась на великій швидкості у лівій смузі.

Показання ОСОБА_5 є переконливими, бо підтверджуються як даними матеріалів справи, так і показаннями в апеляційній інстанції свідка ОСОБА_7, яка перебувала на передньому місті пасажира у салоні автомобіля під керуванням ОСОБА_3

Так, вона свідчила, що дійсно ОСОБА_5 рухалася у правій смузі з увімкненим покажчиком лівого повороту, а зіткнення сталося тоді, коли вони випередили її, рухаючись у лівій смузі.

Ці обставини ОСОБА_3 теж не заперечує, зазначивши, що випередила автомобіль під керуванням ОСОБА_5 майже повністю, бо вважала, що остання буде рухатись прямо, тобто у напрямку вулиці Малишка. При цьому спочатку вона навіть не зрозуміла, що сталося зіткнення, тому проїхала уперед та зупинилася перед дорожнім знаком об'їзду перешкоди.

Проте, на переконання свідка ОСОБА_7, зіткнення сталося у той час, коли автомобілі рухалися паралельно.

Разом з тим, такі твердження свідка спростовуються як показаннями самої ОСОБА_3, яка зауважила у судовому засіданні, що після зіткнення автомобіль ОСОБА_5 частково перебував на її смузі руху, так і даними схеми дорожньої аварії.

Твердження ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 про те, що на схемі дорожньої пригоди неправильно відображено місце зіткнення, позбавлені підстав, бо є суперечливими, крім того, будь-які зауваження з приводу даних цієї схеми ОСОБА_3 не вносила.

Поряд з цим, об'єктивність даних схеми дорожньої пригоди підтверджується наданими апелянтом фотографіями з місця пригоди, зробленими нею особисто.

Також за поясненням останньої, удар був непрямий, що, на її думку свідчить про неуважність водія ОСОБА_5, яка, перестроюючись на її смугу руху, не надала переваги.

Разом з тим, такі посилання ОСОБА_3 є непереконливими, оскільки спростовуються даними про характер пошкоджень транспортних засобів, зафіксованих у схемі дорожньої пригоди.

Зокрема, автомобіль останньої мав пошкодження на задній праві дверці та задньому правому крилі, при тому, що у автомобілі ОСОБА_5 були пошкоджене переднє ліве крило, передній бампер з лівого боку передня ліва блок фара.

Отже, докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що у даній ситуації мало місце одночасне перестроювання транспортних засобів.

Згідно з вимогами п. 10.3 Правил дорожнього руху за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Таким чином, наведені докази об'єктивно свідчать про те, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у причинному зв'язку саме з порушенням ОСОБА_3 вимог п.п.10.1 і 10.3 Правил дорожнього руху, і висновок у постанові суду про доведеність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є правильним.

Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували цей висновок, в скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано.

За таких обставин, постанова судді є законною та обґрунтованою, оскільки під час розгляду справи були ретельно перевірені всі докази в їх сукупності, тому підстав для її скасування не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2012 року щодо неї - без зміни.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Н.О. Бєлан