ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 25/134пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Папуш В.А., Іванов І.Б., Шличкова К.М. |
відповідачів | - Ляшко С.О.; - не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтай” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2006 року |
у справі | № 25/134пд господарського суду Донецької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтай” |
до | - Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД”; - Управління міського майна Маріупольської міської ради |
про | визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення |
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання частково недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу № 795 від 02.09.05р. нежитлового приміщення № 139, розташованого у м. Маріуполі, вул. Февральська, 42 в частині продажу приміщень за літерами 3, І, які є складовими частинами пожежного виходу та про зобов’язання товариства “Градієнт ЛТД” передати даний об’єкт у комунальну власність, зобов’язання Маріупольського бюро технічної інвентаризації внести зміни до реєстраційних документів відносно передачі в комунальну власність приміщень за літерами 3, 1 та виключення їх з власності НВ ТОВ “Градієнт”, зобов’язання відповідача НВ ТОВ “Градієнт” демонтувати дві двері (між приміщеннями літ. 3 та літ.1 та між літ. 1 та вулицею); відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 15.05.2006р. просить визнати нікчемним укладений відповідачами договір купівлі-продажу № 795 від 02.09.05р. нежитлового приміщення № 139, розташованого у м. Маріуполі, вул. Февральська, 42 в частині продажу приміщень за літерами 3, І, які є складовими частинами пожежного виходу, зобов’язати товариство “Градієнт ЛТД” передати даний об’єкт у комунальну власність, зобов’язати Маріупольське бюро технічної інвентаризації внести зміни до реєстраційних документів відносно передачі в комунальну власність приміщень за літерами 3, І та виключення їх з власності НВТ “Градієнт”; позовні вимоги мотивовано недопустимістю приватизації пожежного виходу, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, статтями 203, 215, 319, 346 Цивільного кодексу України, статтями 146, 208 Господарського кодексу України, статтями 2, 5 Закону України “Про пожежну безпеку”, статтями 2, 5, 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Відповідачі відхилили поданий позов з огляду на відсутність заборони на здійснення приватизації спірних приміщень у Законі України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відсутність порушень прав та інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2006р. (суддя Бойко І.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами порушення укладеним договором прав позивача та наявності передбачених законодавством підстав визнання договору недійсним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.06р. (судді –головуючий Калантай М.В., Запорощенко М.Д., Кондратьєва С.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на правомірність його висновків про відповідність проведеної приватизації вимогам законодавства та про недоведеність суперечності оспорюваного договору інтересам держави та суспільства та порушення укладеним договором майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки перехід права власності на приміщення не змінює та не припиняє встановлене рішенням суду право позивача користуватись пожежними виходами.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду, направивши справу на новий розгляд (предмет оскарження ним усно уточнено в судовому засіданні); мотивує касаційну скаргу доводами про порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 щодо заборони приватизації допоміжних приміщень, статті 56 Закону України “Про власність”, неповно з’ясували обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, чим порушили статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України; зокрема, не прийнято до уваги надане позивачем свідоцтва про його право власності на нежитлове приміщення по вул. Лютневій, 42 у м. Маріуполі, .
Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення та постанову, що стосуються прав та обов’язків особи, не залученої до участі у справі (Маріупольського бюро технічної інвентаризації).
Відповідач –НВ ТОВ “Градієнт” –у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи повністю. Відповідач – Управління міського майна у м. Маріуполь - не надав відзив на касаційну скаргу, не скористалвся правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачами було укладено 02.09.2005р. договір № 795 купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення, літ.А/п прим. 139, кімн. 1, 2, 3, І, загальною площею 41,7кв.м., розташоване за адресою м. Маріуполь, вул. Лютнева, 42. Також судом встановлено, що згідно технічного паспорту приміщення площею 41,7кв.м. складається з кімнати площею 29,4кв.м. (літ. 1), кімнати площею 1,8кв.м. (літ 2) та пожежного виходу (літ. 3, літ І).НВ ТОВ “Градієнт ЛТД” в приміщенні встановило дві металеві двері: між складовими частинами пожежного виходу та між сходами та вулицею.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2002р. по справ № 35/84 було задоволено позовні вимоги позивача у даній справі до Управління міського майна Маріупольської міської ради про визнання недійсним договору оренди № 540-0 від 24.11.1998р. в частині передання в оренду приміщень пожежного виходу; рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2004р. по справі № 12-470-в було задоволено позовні вимоги позивача у даній справі до НВ ТОВ “Градієнт ЛТД” про усунення перешкод у користування майном та зобов’язано відповідача демонтувати металеві двері, розташовані між площадкою та сходами; згідно постанови від 30.06.2004р. виконавче провадження у даній справі закінчено; рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2002р. по справі № 16/451 задоволено позовні вимоги НВ ТОВ “Градієнт до Управління міським майном Маріупольської міської ради про визнання права користування нежитловими приміщеннями по вул. Февральській, 42 у м. Маріуполі, а саме: коморою та сходовою площадкою.
Вказавши, що право користування ТОВ “Алтай” закріплено рішенням господарського суду Донецької області по справі № 12/470-в та положеннями Закону України “Про пожежну безпеку”, господарські суди дійшли висновку, що зміна форми власності на майно не спричиняє припинення у ТОВ “Алтай” права користування пожежними виходами, в зв’язку з чим спірний договір не порушує його прав, інші підстави для недійсності чи нікчемності даного договору позивачем не наведено та відмовили у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За пунктом 3 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального Кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, первісні та змінені позивачем позовні вимоги містять вимогу про зобов’язання за наслідками вирішення спору Маріупольського бюро технічної інвентаризації внести зміни в реєстраційні документи.
Резолютивна частина рішення Донецького господарського суду від 08.06.2006р. містить висновок з даної позовної вимоги, а саме, позивачу відмовлено у вимогах про зобов’язання Маріупольського БТІ внести зміни в реєстраційні документи відносно передачі в комунальну власність приміщень літ. 3, 1 та виключення з власності НВ ТОВ “Градієнт ЛТД” вищевказаних приміщень; натомість, вказану особу –Маріупольське БТІ –не залучено до участі у справі.
Згідно з положеннями статті 84 Господарського процесуального кодексу України мотивувальна частина рішення повинна містити докази, на підставі яких прийнято рішення, законодавство, яким суд керувався, приймаючи рішення; натомість, вказавши у резолютивній частині рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог про демонтаж двох дверей, суд не додержав вище вказаних вимог законодавства, не зазначив, чим він керувався, приймаючи таке рішення в цій частині.
Переглядаючи відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд на вказану обставину уваги не звернув.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтай” задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2006р. у справі № 25/134пд господарського суду Донецької області та рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2006р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач