ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 15/304 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Т.Б. Дроботової, |
суддів : | Н.О. Волковицька, Л. І. Рогач |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2006р. |
у справі | № 15/304 |
господарського суду | Кіровоградської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” |
до | Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції, Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Кіровограда, Управління державного казначейства в Кіровоградській області |
про | стягнення 4395,86 грн. |
за участю представників: |
позивача | Григоренко В.В. |
відповідачів | Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Кіровограда - Проша І.А. Управління державного казначейства в Кіровоградській області – не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції 4103,77 грн. безпідставно стягнутих коштів, 84,40 грн. індексу інфляції, 51,27 грн. З % річних.
В подальшому позивач уточнив та збільшив позовні вимоги і просив стягнути з ДВС у Ленінському районі м. Кіровограда 4103,68 грн. безпідставно стягнутих коштів, 196,98 грн. індексу інфляції, 95,20 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги вмотивовані статтями 13, 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статтею 86 Закону України “Про виконавче провадження”, що визначають правові наслідки одержання майна без встановлених законодавством підстав та відповідальність органу державної виконавчої служби.
Ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2006р. та від 13.03.2006р. відповідно було залучено до участі у справі іншого відповідача - Державну виконавчу службу у Ленінському районі м.Кіровограда, а також - Управління державного казначейства в Кіровоградській області.
Орган державної виконавчої служби відхилив позовні вимоги з мотивів їх необгрунтованості, оскільки спірні кошти було списано з рахунку позивача на користь фізичних, юридичних осіб та держави в порядку здійснення виконавчого провадження.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.04.2006р. (суддя Мохонько К.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення обгрунтоване недоведеністю позовних вимог відповідно до статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не надав доказів того, що стягнуті з нього кошти в сумі 4103 грн. 68 коп. по зведеному виконавчому провадженню не підтверджуються виконавчими документами та отримані ДВС у Ленінському районі м. Кіровограда безпідставно.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2006р. (судді: М.П. Неклеса –головуючий, П.П.Павловський, А.О. Логвиненко) рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.04.2006р. залишено без змін з підстав його відповідності чинному законодавству.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права, зокрема, пункту 5.5 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.04.2004р. №22, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що стягнення грошових коштів з рахунку позивача не було обгрунтованим та законним.
Відповідачі не надали письмових відзивів по суті касаційної скарги; усно в судовому засіданні представник Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Кіровограда зазначив, що судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, з огляду на що підстав для їх скасування відсутні.
Відповідач, Управління державного казначейства в Кіровоградській області, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом спору є оскарження неправомірних дій органу Державної виконавчої служби, внаслідок яких з позивача було стягнуто 4101,77 грн.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з платіжною вимогою Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції №31 від 11.02.2005р. з поточного рахунку позивача списано 4686,67 грн., з яких на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень і постанов про стягнення з боржника виконавчого збору за зведеним виконавчим провадженням проведено стягнення: на користь юридичних і фізичних осіб, на державне мито, на виконавчий збір. Платіжним дорученням №11368278 ВАТ "Кіровоградобленерго" перераховано 582,99 грн. як надлишкові кошти.
Статтями 16, 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позовні вимоги грунтуються на статті 1212 цього Кодексу, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що стягнення з позивача спірної суми 4103,68 грн. відбувалося на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень і постанов про стягнення з боржника виконавчого збору.
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Згідно положень вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (згідно преамбули Закону).
Стаття 30 Закону встановлює, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, відповідно до статті 24 цього Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 85 цього Закону у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.
Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.
Також судова колегія зазначає, що статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України боржнику надано право оскаржити дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів; за наслідками розгляду такої скарги господарський суд виносить ухвалу, в якій, у разі визнання доводів заявника правомірними, залежно від їх змісту може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити конкретні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Апеляційною інстанцією обгрунтовано встановлено додержання органом державної виконавчої служби вищевказаних вимог законодавства. Отже, посилання позивача, що йому не було відомо про наявність виконавчих документів про стягнення з нього коштів безпідставне.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем обставин щодо одержання відповідачем коштів у ході здійснення виконавчого провадження без встановлених законодавством підстав.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, з огляду на що, підстав для скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2006р. у справі № 15/304 господарського суду Кіровоградської області та рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.04.2006р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач