АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження №22ц /2090/2582/2012 Головуючий 1-ї інстанції Ніколаєнко І.В.

Справа №2-56/12/09 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори, що виникають із

договору кредиту

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі -Москаленко Е.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Слобожанського регіонального управління відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі його Слобожанського регіонального управління (надалі -Слобожанське РУ ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»або Банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), який у подальшому уточнили, і просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку на їх користь заборгованість за кредитом по договору №М-101-07-ФО від 18.05.2007року, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом -7 259,10грн., простроченої заборгованості за кредитом -21 654,34грн., строкової заборгованості за процентами -562,31грн., пені за прострочення погашення кредиту -42 298,93грн., пені за прострочення погашення процентів -4 229,55грн., а усього на загальну суму 76 734,10грн., а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 767,34грн. та 30грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 20 квітня 2007 року між Слобожанським РУ ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №М-101-07-ФО, згідно умов якого відповідачу-1 надавався кредит у розмірі 50000,00грн. з оплатою за процентною ставкою 23% (відсотків) річних із строком користування до 20.04.2009року. Позивачем було виконано обов'язок надати кредитні кошти, про що свідчить заява на видачу готівки від 20.04.2007року, але з боку відповідача не було дотримано умов договору по своєчасному поверненню сум отриманого кредиту та сплати комісії за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 17.03.2009року виникла вищевказана заборгованість.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором між Слобожанським РУ ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №М-101/2-07-П від 20.04.2007року, згідно умов якого відповідач-2 брав на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.

У добровільному порядку погасити виниклу заборгованість відповідачі відмовляються, тому Банк змушений звернутися до суду за примусовим стягненням.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача Пересічанський С.М. заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на те, що договір поруки від 20.04.2007року є недійсним, оскільки укладався без погодження дружиною відповідача ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року позов задоволено. Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 76 734,10грн. та судовий збір в сумі 767,34грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові Банку відмовити у повному обсязі, розірвавши кредитний договір №М-101-07-ФО від 20.04.2007року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що потягло суттєве порушення прав відповідача по справі. Зокрема вказує, що нею неодноразово заявлялися клопотання щодо витребування доказів правомірності пред'явлення заявлених вимог, дотримання з боку позивача умов кредитного договору як то попередження про дострокове повернення грошових коштів, обґрунтування розрахунку заборгованості та інше. Однак, судом без надання будь-яких обґрунтувань було відмовлено у їх задоволенні. Крім того, заперечення по суті пред'явлених грошових вимог взагалі не враховано при винесенні рішення, не надано правової оцінки щодо вимоги розірвання кредитного договору, не досліджено розрахунок заборгованості, а також розмір пені наведений за формулою позивача є такою що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів в солідарному порядку заборгованість, суд дійшов правильного й обґрунтованого висновку про те, що ними були порушені взяті зобов'язання за кредитним договором.

Так, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.

Нормами ст.1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що 20 квітня 2007 року між Слобожанським РУ ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №М-101-07-ФО, згідно умов якого йому надавався кредит у розмірі 50000,00грн. з оплатою за процентною ставкою 23% (відсотків) річних із строком користування до 20.04.2009року. Позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти, про що свідчить заява на видачу готівки від 20.04.2007року

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором між Слобожанським РУ ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №М-101/2-07-П від 20.04.2007року, згідно умов якого відповідач-2 брав на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України).

Зміст вищеназваних правочинів не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, угоди вчинено у формі, встановленої законом. Особи, яки вчиняли ці правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників вільним і відповідало їхньої внутрішньої волі. Кожний лист вищевказаних договорів підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без будь-яких застережень.

Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не в повному обсязі, передбачені умовами кредитного договору оплати проводив нерегулярно, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17.03.2009року року становила суму 76 734,10грн. і яка складається із: строкової заборгованості за кредитом -7 259,10грн., простроченої заборгованості за кредитом -21 654,34грн., строкової заборгованості за процентами -562,31грн., пені за прострочення погашення кредиту -42 298,93грн., пені за прострочення погашення процентів -4 229,55грн.

На адресу відповідачів надсилалися письмові вимоги Банку про дострокове повне виконання зобов'язань, які залишилися без задоволення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідачів є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеним кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильно зробленого Банком розрахунку суми заборгованості колегією суддів не приймаються, оскільки ні відповідачем-1, ні його представником не надавалося суду належних доказів на його спростування. Розрахунок заборгованості, який зроблено безпосередньо представником відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 був поданий до суду вже після розгляду справи по суті, про що свідчить штамп (а.с.152-157). Якщо відповідачі були не згодні з розрахунком заборгованості, ніщо не заважало їм або їхньому представнику заявити у суді клопотання про призначення відповідної експертизи, але цим правом вони не скористалися.

Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача-1 на те, що судом при ухваленні рішення не було вирішено питання про розірвання кредитного договору є безпідставними. Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Вимог Банком про розірвання кредитного договору не заявлялося, тому суд неправі вийти за межі позову.

Інші доводи апеляційної скарги також суттєвими не являються, висновків суду не спростовують та не дають колегії суддів підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -