Справа № 22ц-831/07 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк P.M.
Категорія: 23 Доповідач Киця С. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Расевича С. І.
суддів Киці С. І., Шевчук Л.Я.
при секретарі Гордійчук І.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Козири Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Агроконтракт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Агроконтракт» на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2007 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що він є користувачем банківської розрахункової картки «Приватбанку». 27 лютого 2006 року він перебував у м. Рожище і біля 12 год. зняв в банкоматі 40грн. На картковому рахунку у нього залишилось 3962, 27грн. 29 лютого 2006 року він виявив пропажу картки, про що повідомив «Приватбанк» і рахунок було заблоковано. З картки зникло 466грн.99коп. - 27 та 28 лютого 2006 року його карткою невідома особа розрахувалась за покупки в мережі магазинів «Колібріс». Всі покупки були здійсненні в мережі магазинів відповідача внаслідок того, що ці магазини обладнані картковими терміналами в яких для зчитування інформації непотрібно вводити пін-коду. Касири - працівники відповідача, не пересвідчились у особі власника картки. Збитки йому спричинені з недбалості працівників товариства. В порушенні кримінальної справи органами міліції було відмовлено. Розмір матеріальної шкоди складає 466, 99грн. Крім матеріальної, йому завдана і моральна шкода, яка полягає у перенесених стражданнях з приводу неправомірного вилучення у нього коштів. Просив стягнути з відповідача 466, 99грн. збитків та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Агроконтракт» та користь позивача 466грн.99коп. матеріальних збитків, 200грн. моральної шкоди та 89грн.50коп. понесених судових витрат.
Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення. Покликається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а деякі обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними. Просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрутованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2000року між позивачем та третьою особою по справі - ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір на
обслуговування пластикових карт. Згідно умов цього договору користувач мав право використовувати картку для оплати товарів у будь-якій торговій точці підприємства, де розміщено логотип «VISA Elektron». 14 березня 2006 року в Рожвдценський РВ УМВС України надійшла від позивача заява про зникнення у нього 27 лютого 2006 року пластикової картки на отримання зарплати і невідомі особи розрахувались за допомогою цієї картки в магазинах «Колібріс». 27 та 28 лютого 2006 року в супермаркетах «Колібріс» зниклою карткою позивача було проведено розрахунки за товари на загальну суму 466, 99грн. Мережа магазинів «Колібріс» належить відповідачу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що працівниками відповідача не були виконанні вимоги договору від 14 листопада 2003 року № 206/984-03 укладеного між ЗАТ «Агроконтракт» та ЗАТ КБ «Приватбанк» щодо проведення процедури верифікації - звірки даних на картці з даними паспорта чи іншого документа, що підтверджує особистість користувача картки, і з їх вини проведено оплату карткою позивача за товари в магазині відповідача.
Проте, такий висновок зроблений на неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Колегією суддів встановлено, що позивач був користувачем банківської платіжної картки ЗАТ КБ «Приватбанку». 27 лютого 2006 року ним була втрачена дана платіжна картка і лише 1 березня 2006 року позивач повідомив про це банк.
Відповідно до умов договору про обслуговування пластикових карт, укладеного між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» банківська платіжна картка являє собою засіб безготівкових розрахунків на території України. Картка використовується в будь-якій торговій точці і пункті видачі готівки, де розміщено логотип «VISA Elektron»(n.2.8.). Згідно п.3.1 користувач картки зобов'язаний вжити заходів для запобігання втрати (викрадення) картки та ПІНа або їхнього незаконного використанню. У випадку втрати картки і/або ПІНа, або одержання звістки про їхнє незаконне використання, а також якщо з певних причин карта не буде повернута її користувачу банкоматом, користувач карти зобов'язаний негайно інформувати про це банк, а також правоохоронні органи (п.3.2). Згідно п. 8.4 Умов надання банківських послуг від 24 травня 2005 року клієнт відповідає за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування коштів на Картрахунку й за всі інші операції, що не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист платіжною системою.
Отже, позивач не виконав пункти договору про обслуговування пластикових карт та не повідомив негайно - 27 лютого 2006 року, банк про втрату картки, внаслідок чого даною карткою було проведено розрахунки в торговельних точках відповідача.
Посилання суду на невиконання відповідачем умов договору, укладеного між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» від 14.11.2003 року про використання банківських платіжних карток як платіжний засіб у торговельних і сервісних підприємствах щодо не проведення процедури верифікації не заслуговують на увагу. Колегією суддів встановлено, що користувачем картки, власником якої являвся позивач, не було зроблено протягом однієї доби більше однієї трансакції в одній торговій точні підприємства. Як пояснили в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду, представники відповідача та третьої особи «торговою точкою», відповідно до укладеного договору, вважається «термінал», і дане твердження не спростоване- судом першої
інстанції та позивачем. Після втрати карки позивачем, всі трансакції з карткою проводились на різних терміналах, тобто в різних торгових точках.
Відповідно до Постанови Рожищенського РВ УМВС України у Волинській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 15 березня 2006 року втрата картки та використання її в магазині «Колібріс» трапилась завдяки халатному відношенню ОСОБА_1. до збереження свого майна.
При таких обставинах, колегія суддів прийшла до висновку про відмову ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог, оскільки будь-яких неправомірних дій відповідачем відносно позивача не вчинялось, шкода позивачу відповідачем не заподіювалась, відсутня вина відповідача, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача матеріальну та моральну шкоду.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія судців
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Агроконтракт» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2007 року в даній справі скасувати та ухвалити нове.
В позові ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Агрокнтракт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.