Справа № 2-а-749/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року Тернопільський міськрайонний суд в складі:
головуючого Очеретяного Є.В.
при секретарі Шпак Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління MB С України в Тернопільській області про визнання неправомірним рішення комісії, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління МВС України в Тернопільській області про визнання недійсним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій УМВС України в Тернопільській області від 21.08.2007 р. щодо неможливості надання йому статусу учасника бойових дій, посилаючись на те, що під час навчання на стаціонарній формі у Львівському пожежно-технічному училищі МВС СРСР в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року він проходив службу на території НКАО Азербайджанської РСР, а саме в м. Казах по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану.
У зазначений вище період часу в республіці Азербайджан відбувався Нагірно-Карабахський конфлікт Між вірменським та азербайджанським населенням, для подолання якого і були введені війська та підрозділи МВС СРСР.
Під час проходження служби у бойовій екіпіровці з автоматом та з правом його застосуванням він виконував завдання по охороні державних установ, комендатур, територіальної оборони населених пунктів, осіб партійно та господарського активу, захисту населення азербайджанської національності на блок-постах від можливих збройних нападів та насилля з боку конфліктуючої сторони. Про що представив комісії належні докази.
Вважає висновок ВРП УМВС надуманим та безпідставним, оскільки він суперечить п.2 ст. 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постанові KM України від 08.02.1994 р. № 63, а також не були взяті до уваги покази свідків та інші докази, а тому просить суд зобов"язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, з підстав, викладених у заяві та просить його задоволити в повному об"ємі.
Представник управління МВС України в Тернопільській області в судовому засіданні відносно позову заперечила, пояснивши, що НКАО Азербайджанської РСР де позивач безпосередньо проходив службу не входить в перелік держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою KM України від 8 лютого 1994 року № 63, а тому підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника війни немає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні факти.
ОСОБА_1 під час навчання у Львівському пожежно-технічному училищі МВС СРСР у званні сержанта знаходився на виконанні спеціального завдання МВС СРСР у
Закавказькому регіоні в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у складі зведеного батальйону Львівського ПТУ МВС СРСР по охороні громадського порядку, про що свідчить довідка Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 104 від 09.07.2007 р.
Наказом начальника Львівського пожежно-технічного училища МВС СРСР ІНФОРМАЦІЯ_2 р. наказано сформувати тимчасовий батальйон для виконання завдання МВС СРСР у Закавказькому регіоні по охороні громадського порядку у республіках Закавказзя. Як слідує з додатку до наказу начальника Львівського ПТУ ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у список ІНФОРМАЦІЯ_3 увійшов сержант ОСОБА_1
Відповідно до наказу начальника Львівського ПТУ МВС СРСР ІНФОРМАЦІЯ_4 р. зведений батальйон училища передислоковано у м. Казах Азербайджанської РСР для несення служби по охороні громадського порядку.
Як вбачається із наказу начальника Львівського пожежно-технічного училища НОМЕР_1 о/с від 03.05.1989 р. ІНФОРМАЦІЯ_5 р. із службового відрядження повернувся курсантський склад училища, у склад першого дивізіону якого входив сержант ОСОБА_1
Як вбачається з листа МВСУ в Тернопільській області НОМЕР_2 від 21.08.2007 р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, посилаючись на ст. 6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до положень якого учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього СРСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, і якщо вони безпосередньо брали участь в бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою KM України від 08.02.1994 р. №63. НКАО Азербайджанської РСР, де ОСОБА_1 безпосередньо проходив службу, в даний перелік не входить.
Згідно з ст. 6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн; учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів); військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Таким чином, суд приходить до переконання, що у зазначений перід часу в Республіках Вірменія та Азербайджан відбувалися бойові дії, але на час існування СРСР не визнавалось, що у союзних республіках могли вестися бойові дії і реальна інформація про них замовчувалась. А тому Азербайджанська РСР та Вірменська РСР не могли бути включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території затверджений постановою KM України від 08.02.1994 р. № 63. Крім того даний факт підтверджується особистими фото, кореспонденцією наданою позивачем під час судового розгляду, а тому в даному випадку мають місце порушення прав позивача з боку відповідача, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним рішення керівництва ВРП УМВС
України Тернопільській області від 21.08.2007 р. про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та зобов"язанні комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 71, 158-163, 186 КАС України, ч.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою KM України від 8.02.1994 року № 63, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення керівництва ВРП УМВС України в Тернопільській області від 21.08.2007 року про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов"язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, що діє при УМВСУ в Тернопільській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, у строк, встановлений для подання заяви.