ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.02.2006 р. (суддя: Федоренко Ю.В.) у справі № 15/287/24-15/50 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 625,50 грн. боргу та судові витрати. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Прилуцький ринок” на користь СПД ОСОБА_1    64,17 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду Чернігівської області НОМЕР_1 змінено, резолютивну частину викладено в іншій редакції. Апеляційним господарським судом первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 625,50 грн. боргу та судові витрати. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Прилуцький ринок” на користь СПД ОСОБА_1    1480,50 грн. збитків та судові витрати.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ТОВ “Прилуцький ринок” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2006 року у даній справі залишити без змін.

Перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановили попередні судові інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005 року сторони уклали договір НОМЕР_2  про надання торгівельних місць, відповідно до умов якого ТОВ “Прилуцький ринок” зобов'язався надати СПД ОСОБА_1  у користування строком з 01.01.2005 року по 15.12.2005 року торгівельне місце НОМЕР_3 площею 2-2,5 м² на ринку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Оплата за утримання торгового місця встановлена у розмірі 78 грн. в місяць з розрахунку за 26 робочих днів. В тих місяцях, в яких кількість робочих днів більша або менша ніж 26 днів, плата за послуги перераховується за відповідну кількість робочих днів. Оплата торгівельних місць за умовами договору повинна здійснюватись до 5 числа поточного місяця.

Господарські суди з'ясували, що СПД ОСОБА_1 у порушення умов договору НОМЕР_2  від 01.01.2005 року здійснила часткову оплату коштів ТОВ “Прилуцький ринок” за утримання торгівельного місця  НОМЕР_3.

Разом з тим, як встановили господарські суди та сторонами не оспорюється з 12.05.2005 року по 23.05.2005 року та 01.10.2005 року ТОВ “Прилуцький ринок” не надавав СПД ОСОБА_1 послуги передбачені договором НОМЕР_2 від 01.01.2005 року.

За таких обставин, суди, перевіривши розрахунок основного боргу, врахувавши часткову оплату СПД ОСОБА_1  боргу за надані їй послуги, обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги та стягнули з СПД ОСОБА_1 на користь ТОВ “Прилуцький ринок” 625,50 грн. боргу за надані послуги по утриманню торгівельного місця  НОМЕР_3.  В задоволенні інших позовних вимог відмовили, оскільки з 12.05.2005 року по 23.05.2005 року та 01.10.2005 року послуги не надавались, а відтак правові підстави для стягнення плати за ці періоди відсутні.

Щодо зустрічних позовних вимог, то апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що ТОВ “Прилуцький ринок” неналежно виконувало умови договору НОМЕР_2  від 01.01.2005 року та створювало перешкоди у використанні СПД  ОСОБА_1  торгівельного місця НОМЕР_3.

Зокрема, апеляційний господарський суд встановив та матеріалами справи підтверджується те, що на торгівельному місці, яке СПД   ОСОБА_1 використовувала на підставі договору НОМЕР_2  від 01.01.2005 року, на підставі наказу ТОВ “Прилуцький ринок” встановлено залізний лоток, який перешкоджав СПД ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність.

Окрім того, апеляційний господарський суд з'ясував, що охоронці ринку за наказом адміністрації ринку чинили  перешкоди СПД ОСОБА_1 у здійсненні  торгівельної діяльності.

З аналізу ст.ст. 611, 614 ЦК України вбачається, що сторона, яка порушила зобов'язання, встановлені договором чи законом, повинна відшкодувати завдані цим збитки. Особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності вини. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи, розмір суми збитків, встановивши наявність вини та причинний зв'язок між діями відповідача по створенню перешкод у використанні СПД ОСОБА_1 торгівельного місця НОМЕР_3  та завданими позивачу збитками, прийшов до обґрунтованого та законного висновку про задоволення зустрічного позову у частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача збитків у сумі 1480,50 грн.

Щодо позовної вимоги про внесення змін до договору  НОМЕР_2 від 01.01.2005 року, то господарські суди попередніх інстанцій підставно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в цій частині з огляду на вимоги ст. 188 ГК України.

Посилання скаржника на те, що СПД  ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння збитків, оскільки не надано доказів застосування касового апарату, а відтак не доведено розмір реальної суми доходів не приймаються до уваги з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив); при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. 

Доводи скаржника про те, що декларації про доходи, одержані ОСОБА_1 за 2004 та 2005 рік не є доказами, оскільки заповнені особисто ОСОБА_1 спростовуються тим, що зазначені декларації були отримані Прилуцькою ОДПІ  04.01.2005 року та 04.01.2006 року. Водночас, скаржник не надав доказів, які б підтверджували виявлення Прилуцькою ОДПІ факту внесення ОСОБА_1 неправильних відомостей до зазначених декларацій.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищезазначені обставини, а  враховуючи те, що відповідно до ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року відсутні.

Відтак, постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі № 15/287/24-15/50 залишити без змін.

Головуючий                                                                       Л.Невдашенко

Судді:                                                                                М.Михайлюк

                                                                                                    Н.Дунаєвська