ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В :

ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення із ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром” 25188 грн. вартості нестачі коксу доменного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2006 у справі № 12/17 (суддя Склярук О.І.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Діброва Г.І.), позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача вартість недостачі коксу доменного у сумі 25188 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з постановою у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення у справі залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом не надана належна оцінка тим обставинам, що перевірка кількості коксу доменного здійснена з порушенням вимог ДСТУ 322-12-2-94.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального  та  процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2005 року сторони уклали договір №2500005 на поставку коксу доменного, кількість та номенклатура якого повинна бути вказана в специфікаціях. Даний договір був укладений з протоколом розбіжностей, втім він є укладеним, оскільки додатковою угодою №3 до договору 01.11.2005 року сторони визначили строк дії до 31.12.2005 року та встановили, що інші пункти договору залишаються без змін. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції з’ясував, що сторонами даний договір виконувався.

При цьому, в специфікації від 03.06.2005 року (додаток №5 до договору) сторонами узгоджена поставка коксу доменного марки КД-2-ТУУ-322-00190443-114-96 у червні 2005 року у кількості 35000 тон у сухій вазі за ціною 1000 грн. без ПДВ за одну тонну.

Господарські суди встановили, що відповідно до накладних №№ 43, 44, 70-77, 176, 177, 180, 181 кокс доменний був завантажений у вагони №№ 1259, 1217, 1225, 91697516, 1955, 59226811, 1189, 59228916, 1226, 58818089, 91699413, 58806142, 58806996, 1216 відповідно 02.06.2005 р., 03.06.2005 р., 02.07.2005 р. 07.07.2005 р. та накладні прийняті представником позивача. Вказані вагони були вивезені з під’їзної колії відповідача та доставлені на під’їзну колію позивача 22.07.2005 року.

При прийманні коксу доменного по кількості та зважуванні вантажу на 200-тн. вагонних електромеханічних вагах станції Сортувальна позивачем виявлена недостача у кількості 24,5 тонн. Результати приймання зафіксовані актом № 322 від 22.07.2005 року.

Апеляційний суд з’ясував, що позивач зупинив подальше приймання продукції. Телефонограмою № 494 від 22.07.2005 р. позивач викликав представника відповідача для участі в прийманні вантажу за кількістю. Оскільки відповідач відмовився від участі в прийманні вантажу, позивач приймав продукцію за участю представника громадськості Липняк Т.П., який діяв за посвідченням № 322а від 22.07.2005 р. та склав акт № 322а від 22.07.2005 р.

Окрім того, 23.07.2005 р. позивачем переважено тару порожніх вагонів, про що складено акт №131 від 23.07.2005 р. за участю іншого представника громадськості Бехтерової Н.В., повноваження якої підтверджується посвідченнями №131 від 22.07.2005 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем приймання продукції здійснено відповідно до умов договору та Інструкції П-6, а відтак акти про прийняття продукції від 22.07.2005 р. №№ 322, 322а  та акт ваги тари № 131 від 23.07.2005 р. складені належним чином та підтверджують отримання вантажу з недостачею.

Разом з тим, апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що приймання продукції здійснене без порушень умов нормативно-правових актів.

Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, у порушення вимог Правил видачі вантажів, відправник зважував вантаж на 100-тонних вагонних вагах, а одержувач –на 200-тонних електромеханічних вагах.  

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивачем здійснено приймання продукції по кількості шляхом зважування, при цьому відбір проб на вологість не здійснювався, що є порушенням ДСТУ 322-12-2-94.

Водночас, з огляду на положення пункту 14 Інструкції № П-6 перевірка маси нетто здійснюється в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами. Таким чином, місцевий господарський суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач повинен був при прийнятті вантажу застосовувати вимоги ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пеків і термоантрацит. Правила прийняття”.  

Отже, суд першої інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України законно відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з порушенням позивачем процедури приймання вантажу за кількістю. Разом з тим, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що договір поставки № 2500005 є неукладеним. Однак, зазначене порушення не вплинуло на правильність вирішення даного господарського спору по суті і не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду залишенню без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2006 року у справі № 12/17 залишити без змін.

Головуючий,  суддя                                                                    Л. Невдашенко                                                        

Судді:                                                                                         М. Михайлюк

                                                                                                  Н. Дунаєвська