Справа № 2-1850/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 жовтня 2007 p.                                                                                                   м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді   СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі             МОРОЗ Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП „ПМК-122 Запоріжсільбуд 1" про стяг­нення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП „ПМК-122 Запоріжсільбуд 1" про стяг­нення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та середнього заробітку за зат­римку виплати, зазначивши, що він працював на підприємстві з 05.04.2006 р. до 22.01.2007 p., звільнений за власним бажанням, в день звільнення відповідач розрахунок з ним не провів, хоча трудову книжку йому видали. Його неодноразові звернення сплатити заборго­ваність по заробітній платі відповідач залишив без уваги. Просив стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 1899 гр., моральну шкоду - 1700 гр., середній заробіток за час затримки розрахунку - 1378 гр,

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення забор­гованості по заробітній платі в розмірі 1899 гр., в іншій частині (моральна шкода, середній заробіток за час затримки виплати) позовні вимоги не підтримав, ухвалою суду від 05 жовтня 2Q07 р. прийнята відмова позивача від позову в цій частині.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив­ши, що після звернення позивача до суду, ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі була перерахована поштовим переказом, оскільки, особисто він для отримання гро­шей не з"являвся.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 116 КЗпПУраїни при звільненні працівника йому у день звіль­нення виплачується вся належна йому заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку. У відповідності до ст.117 КЗпП України у разі невиплати у день звільнення з вини власника,  належної працівнику заробітної плати, підприємство зобов'язано виплати­ти працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових стосунках з 05.04.2006 р. до 22.01.2007 p., працював на посаді технічного директора, звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно до наданої довідки заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача складала 1060,69 гр., яка перерахована йому поштовим переказом. Цей факт в су­довому засіданні не заперечував і сам відповідач, пояснивши, що 1060 гр. він отримав 05 вересня 2007 р.

Таким чином, вислухавши доводи та пояснення сторін, вивчивши матеріали спра­ви, дослідивши надані кожною стороною докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволен­ню не підлягають, оскільки, на день розгляду справи в суді заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена відповідачем в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись 10,11, 88,209,212,214,215,217,218 ЦПК України, суд

2 вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП „ПМК-122 Запо-ріжсільбуд 1" про стягнення заборгованості по заробітній платі залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЩІК України.