Справа № 221/13/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

13.06.2012 року Староміський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого -судді Антонюка В.В.,

при секретарі Вавшко Н.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, витребування майна з чужого, незаконного володіння -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, витребування майна із чужого, незаконного володіння. Позовні вимоги мотивував тим, що 03.09.1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. За час шлюбу, вони придбали автомобіль «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який зареєстрований на ОСОБА_3

На даний час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно не проживають. На утриманні позивача перебувають спільні із ОСОБА_3 діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час виховання яких виникає потреба пересування автомобілем для здійснення перевезень дітей до школи, дитячого садка, спортивних секцій, закупівлі продуктів харчування, вирішення інших нагальних потреб дітей та сім»ї. В добровільному порядку поділити спільно нажите майно ОСОБА_3 відмовився, що й змусило позивача звернутись до суду із даним позовом.

Окрім цього, 03.06.2009 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 20000,00 доларів США, що відповідно курсу долара США до гривні, становить 158600,00 грн. Строк виконання грошового зобов»язання за договором позики, оформленим розпискою від 03.06.2009 року, визначено 01.08.2009 року. Договір позики був забезпечений заставою належного ОСОБА_3 легкового автомобіля марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, переданого ОСОБА_4 у користування 04.08.2009 року, разом із оформленою довіреністю на право володіння та розпорядження вказаним автомобілем, яка 13.08.2010 року була скасована ОСОБА_3

Оскільки борг за договором позики ОСОБА_3 не повернув, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання договору застави дійсним, звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на автомобіль.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21.12.2010 року, позов ОСОБА_4 був задоволений та визнано дійсним договір застави легкового автомобіля марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в забезпечення договору позики від 03.06.2009 року. У виконання договору позики, звернено стягнення на предмет застави за цим договором -легковий автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на легковий автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно, на користь ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору та витрати з ІТЗ розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11.02.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21.12.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2011 року, рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21.12.2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11.02.2011 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

15.11.2011 року, ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та звернення стягнення на предмет застави -залишено без розгляду.

Позивач вказує, що легковий автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як подружжям, тому він є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Окрім цього, згоди на відчуження даного автомобіля, вона не давала. Разом з тим, ОСОБА_3 позичаючи кошти в сумі 20000 доларів США у ОСОБА_4 та забезпечуючи договір позики заставою належного подружжю ОСОБА_3 спільного легкового автомобіля, не повідомляв позивача про свої наміри щодо здійснення цього правочину, як перед його здійсненням так і в подальшому. Просив визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Витребувати із чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_4 майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати.

В ході розгляду справи по суті, позивач звернулась до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій просила поділити майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши ОСОБА_2 автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на даний автомобіль. Витребувати із чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_4 майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати. Зміну позовних вимог позивач обґрунтувала в письмовій заяві, яку долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 04.05.2012 року за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного -ОСОБА_7, а ОСОБА_4 залучено до участі в справі в якості третьої особи, без самостійних вимог.

В подальшому, представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив поділити майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши ОСОБА_2 автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на даний автомобіль. Витребувати із чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_8 майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати. Зміну позовних вимог представник позивача обґрунтував в письмовій заяві, яку долучив до матеріалів справи.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги за обставин, викладених в уточненій позовній заяві та просив їх задовольнити. Не заперечив проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився. До суду повернулось виконане окреме доручення суду про допит в якості відповідача ОСОБА_3, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, із заявою ОСОБА_3, в якій він первісні позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_8 та третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились, про причини неявки до суду не повідомили. Позов не оспорили. Заяв від вказаних осіб до суду не надходило. За таких обставин відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд розглядає справу за їх відсутності та ухвалює заочне рішення на підставі наявних в справі доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого порядку вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що автомобіль марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 15.07.2008 року, зареєстрований на ОСОБА_3 (а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб 03.09.1994 року (а.с.11).

Позивач в позовних вимогах про поділ майна подружжя, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, посилається на ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, в разі його поділу частки дружини і чоловіка є рівними.

Однак, відповідно до п.п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти …. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна також враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов»язаннями, що виникли в інтересах сім»ї. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто….

Стороною позивача не надано до суду жодного доказу в підтвердження обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, а також в підтвердження джерела та часу його придбання. Окрім цього, позивачем не надано до суду жодного доказу, який би надавав право позивачу вимагати визнання за нею права власності на спірний автомобіль. Також, суду не доведено, що при укладенні договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був забезпечений заставою належного ОСОБА_3 легкового автомобіля марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 здійснив його відчуження на свій розсуд, проти волі іншого з подружжя, а саме ОСОБА_2, і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби.

Що ж стосується позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд вважає, що вони також не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння можливе лише у випадку, якщо позивач доведе, що індивідуально визначене майно, що належить йому, знаходиться у відповідача без достатніх правових підстав. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду ( ст. 397 ЦК України, ст. 49 ЗУ «Про власність»)

Відповідно до норм ЦК України припинення дії довіреності як документа, що підтверджує повноваження представника, за своєю сутністю є припиненням повноважень представника, які були встановлені цією довіреністю, а тому є підставою припинення відносин представництва за довіреністю. Підставою припинення представництва за довіреністю є в тому числі, і скасування довіреності особою, яка її видала (п.2 ч.1 ст. 248 ЦК України). Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність, відмова від цього права є нікчемною (ч.1 ст. 249 ЦК України. Частина 2 ст. 249 ЦК України закріпила положення про те, що саме особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Позивач не довів суду, що ОСОБА_3 належним чином була виконано вимогу ч.2 ст. 249 ЦК України та повідомлено про скасування довіреності на ім.»я ОСОБА_4

Подана до суду позивачем ксерокопія заяви до нотаріуса про скасування довіреності (а.с.65), свідчить лише про волю довірителя на скасування повноважень, а ні як про його активні дії, як того вимагає ч.2 ст. 249 ЦК України.

На підставі викладеного, суд прийшов до переконання, що позивачем не доведено суду незаконність володіння відповідачем автомобілем марки «TOYOTA AVALON», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Керуючись ст. ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 248, 249, 358, 387 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21.12.2007 року,ст.ст. 10,60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, витребування майна з чужого, незаконного володіння - відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Староміського районного суду м. Вінниці протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Антонюк