ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 р. | № 11/100пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Самусенко С.С., |
суддів: | Панченко Н.П., Кот О.В., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Інтерстрой” |
на ухвалу, рішення та постанову | господарського суду Донецької області від 17.07.2006 Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 |
у справі | №11/100пд |
за позовом | ВАТ “Сілур” |
до | ТОВ “Інтерстрой” |
про | визнання недійсним договору купівлі-продажу |
за участю представників:
від позивача - Калина П.Г.,
від відповідача –Андрієнко С.М., Науменко С.В.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Сілур” звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ “Інтерстрой” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498.
Заявою від 15.06.2006 №100/пд/14 позивач змінив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498 з моменту його укладення, витребувати у відповідача на користь позивача майно, яке перейшло відповідачу на праві власності за договором купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498 та відшкодувати вартість майна, яке неможливо повернути –468011 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2006 (суддя Чернота Л.Ф.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 (головуючий суддя Кулебякін О.С., судді Акулова Н.В., Волков Р.В.), позовні вимоги у справі №11/100пд задоволено повністю.
Ухвалою від 17.07.2006 у справі №11/100пд господарським судом Донецької області в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України накладено арешт на транспортні засоби, які придбано ТОВ “Інтерстрой” за договором купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що договір купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498 суперечить підпункту “а” пункту 8.6.1 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181, оскільки відчуження майна, що перебувало в податковій заставі, відбулося без згоди ДПІ у м.Харцизьку, тому відповідно до ст.48 ЦК УРСР він є недійсним з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 ЦК УРСР.
ТОВ “Інтерстрой” подано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006, ухвалу господарського суду Донецької області від 17.07.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 у справі №11/100пд, в якій просить скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано невідповідністю судових актів нормам процесуального та матеріального права, зокрема, порушенням судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 1, 2 ГПК України, оскільки права позивача угодою не порушено, за п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу України” право на звернення в таких випадках має державна податкова служба з відповідними наслідками, положення ст.48 Цивільного кодексу УРСР застосовуються лише за порушення норм цивільного законодавства, Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає відповідальність за його порушення, позивач не надав суду доказів, які вимагав надати суд в підтвердження факту перебування майна позивача в податковій заставі на день укладання договору, у відповідності до ст.229 ЦК УРСР позивач повинен був повідомити ТОВ “Інтерстрой” про перебування транспортних засобів у податковій заставі.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.10.2006 у справі №11/100пд призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С.–головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Кот О.В.
В судовому засіданні оголошено в порядку статті 77 ГПК України перерву до 31.10.2006 до 10 год.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 24.10.2006 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено у справі №11/100пд, що 17.03.2003 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу за №804-09-3-04-0809-40000498, згідно з яким позивач продав відповідачеві автотранспорт та спеціальну техніку, зазначені у додатку №1 до вказаного договору.
17.03.2006 сторонами підписано додаток №2 до договору купівлі-продажу за №804-09-3-04-0809-40000498 - акт прийому-передачі транспортних засобів, за яким позивач передав, а відповідач прийняв транспортні засоби відповідно до переліку в додатку №1 до договору.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаний договір купівлі-продажу від 17.03.2003 за №804-09-3-04-0809-40000498 суперечить підпункту “а” пункту 8.6.1 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181, оскільки спірне майно перебувало в податковій заставі і його відчуження здійснено без згоди ДПІ у м.Харцизьку, тому відповідно до ст.48 ЦК УРСР він є недійсним з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 ЦК УРСР.
З таким висновком не можна погодитись.
В даному випадку позивач вважає, що його право підлягає захисту припиненням правовідношення, як це перебачено ст.6 ЦК УРСР, оскільки оскаржуваний договір не відповідає закону.
З договору купівлі-продажу майна виникають правовідносини між двома власниками цього майна –попереднім та наступним.
Відповідно до п.7 та п.22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються правовий режим власності та засади цивільно-правової відповідальності.
Суди не звернули увагу на господарське процесуальне законодавство, що регулює право на звернення до господарського суду, і яке, з огляду на предмет та підстави позову, має вирішальне значення при розгляді даного спору.
Згідно статті 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу УРСР ВАТ “Сілур” як продавець майна при укладенні договору зобов`язаний був попередити покупця ТОВ “Інтерстрой” про всі права третіх осіб на продавані автотранспорт та спеціальну техніку, в тому числі чи перебувало вказане майно в податковій заставі.
Невиконання цього правила дає право покупцеві, тобто відповідачу, вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.
Замовчування продавцем про перебування майна в податковій заставі свідчить про введення покупця в оману щодо характеристик майна, що відповідно до ст.57 ЦК УРСР надає право виключно відповідачу звертатися з позовом про визнання недійсною такої угоди.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність в даному випадку порушених або оспорюваних прав позивача відповідачем та на неправомірність позовних вимог ВАТ “Сілур” як продавця майна при укладенні оспорюваного договору.
Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 встановлює п.8.6.4 та п.17.1.8 відповідальність у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу.
Крім того, законодавством передбачено право звернення до суду податкового органа. За п.11) ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Орган державної податкової служби не вбачає підстав участі його представника у розгляді даної справи (див. т.2 а.с. 34).
У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково визнано недотримання позивачем п.а) п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 як підставу для застосування ст.48 ЦК УРСР.
Враховуючи вищенаведені встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з’ясовано судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, але допущено помилки у застосуванні норм процесуального і матеріального права.
У відповідності з пунктом 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
З наведених підстав касаційна інстанція скасовує як безпідставно винесену в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України ухвалу, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Інтерстрой” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 17.07.2006, рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 у справі №11/100пд скасувати.
3. У позові ВАТ “Сілур” відмовити повністю.
4. Стягнути з ВАТ “Сілур” на користь ТОВ “Інтерстрой” 2425,06 грн. витрат по держмиту за розгляд касаційної скарги.
5. Доручити господарському суду Донецької області видати наказ на виконання п.4 даної постанови у встановленому порядку.
6. Справу №11/100пд повернути господарському суду Донецької області.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Панченко
О. Кот