ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємства з питань проектування “Житлоінвестпроект” - звернулось до господарського суду з позовом про розірвання в судовому порядку укладеного контракту в зв’язку з його істотним порушенням відповідачем та стягнення з відповідача 20000грн. збитків, заподіяних таким порушенням; позовні вимоги вмотивовано статтями 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, що визначають підстави дострокового розірвання договору та підстави відшкодування збитків.

Відповідач відхилив позов з огляду на вину позивача у несвоєчасному виконанні договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2005р. (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 20000грн. збитків та 1235,67грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано статтями 852 та 858 Цивільного кодексу України, що передбачають право замовника на відшкодування збитків у разі наявності в роботі істотних відступів від умов договору щодо якості робіт, доведеністю істотних відступів від умов укладеного договору при виконанні робіт відповідачем, у зв’язку з чим позивач власними силами виготовив проектно-кошторисну документацію та зазнав збитків; відмовляючи у достроковому розірванні договору, суд зазначив,  що договір є розірваним в односторонньому порядку з моменту надсилання відповідної вимоги позивачем згідно статей 852 та 858 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року (головуючий суддя –Пінчук А.М., судді –Гольцова Т.А., Данилова Т.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність його висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.          

Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, недоведеністю висновків судів попередніх інстанцій належними та допустимими доказами, що спричинило неправильне застосування статей 22, 651, 652, 891 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про підставність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

         Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

           Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням місцевого господарського суду, сторонами 01.04.2004р. було укладено контракт № В-402 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач, як замовник доручив, а відповідач, як виконавець прийняв на себе виконання проектно-вишукувальних робіт житлових будинків на діл. 2, 3, 4 ж/масиву “Позняки” 3м/р-н у Дарницькому районі м. Києва.

Вказані роботи відповідач зобов’язувався виконати відповідно до завдання на проектування та умов договору два етапи ( перший – з 05.04.2004р. по 14.05.2004р., другий –з 01.06.2004р. по 02.07.2004р.), а позивач –оплатити їх в сумі 160028,4грн. у порядку, встановленому в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, позивач необґрунтовано не виконав його обов’язки щодо надання ним відповідачу завдання на проектування та вихідні дані, не перерахував аванс у порядку та розмірі, встановлених договором.

Натомість відповідач всупереч статті 851 Цивільного кодексу України приступив до виконання робіт за договором, з огляду на що суд дійшов висновку, що невиконання свого обов’язку позивачем не спричинило неможливість виконання договору відповідачем, а виготовлена останнім проектно-кошторисна документація повинна відповідати державним будівельним нормам та правилам.  Також судом встановлено, що відповідач розпочав виконання передбачених договором робіт за невиконання умов щодо їх фінансування в повному обсязі, та попередив позивача листом № В-402-1 про зняття з себе відповідальності за дотримання термінів виконання робіт в зв’язку з порушенням умов договору позивачем, у відповідь на що позивач 21.05.2004р. відмовився від перерахування авансу в повному обсязі у зв’язку з непридатністю креслень відповідача для подальшої роботи, запропонувавши повернути сплачений частково аванс. Подібне за змістом листування продовжувалось протягом червня –липня 2004 року, а 16.08.2004р. позивач надіслав відповідачу  претензію про повернення  17000грн.

Таким чином, судом визначено, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, що передбачає обов’язок відповідача розробити за завданням позивача проектно-кошторисну документацію, та обов’язок позивача  прийняти та оплатити її; вказані правовідносини регулюються параграфом 1 статті 61 Цивільного кодексу України.

У судовому рішенні вказано, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19.01.2006р. № 6789 виготовлена відповідачем проектна документація не відповідає вимогам будівельних норм та правил; вказаний висновок судом прийнято в якості належного та допустимого доказу у справі.

Застосувавши до правовідносин сторін положення параграфів 1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України про належність виконання зобов’язань за правовідносинами підряду, місцевий господарський суд встановив, що при виконанні відповідачем договірних зобов’язань мали місце підстави для розірвання договору в односторонньому порядку (істотні відступи від умов договору, інші істотні недоліки), тобто, договір є розірваним з моменту надсилання відповідачу вимоги про повернення 20000 грн.; за таких обставин позивач має право на відшкодування заподіяних збитків, якими є його витрати, спрямовані на відновлення порушеного права.

Перевіривши обґрунтованість прийняття судового рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи допущені відповідачем відхилення не є суттєвими, водночас дійшов висновку про невжиття відповідачем заходів щодо їх усунення, з огляду на що одностороння відмова позивача від контракту є законною, а вимога про відшкодування заподіяних збитків –обґрунтованою.

Однак вказані висновки не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позовних вимог позивач визначив наявність підстав для дострокового розірвання контракту та стягнення завданих йому збитків.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено статтями 849 та частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України; так, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги –відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника.

За частиною 4 вказаної статті підрядник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо відступи у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Водночас стаття 852 Цивільного кодексу України не надає замовнику право односторонньої відмови від договору, а вказує на його право залежно від істотності допущених відступів у роботі вимагати безоплатного виправлення підрядником допущених недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом відшкодування витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати на роботу, якщо інше не встановлено договором (частина 1), чи право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (частина 2), яке підлягає реалізації відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

За статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало з’ясувати зміст цивільних прав та обов’язків сторін відповідно до умов договору, ступінь та належність виконання договірних зобов’язань кожною з сторін, передбачену договором та законом відповідальність за порушення умов договору, проаналізувати докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного виконання умов договору.    

          Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.                  

           Місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України з мотивів права замовника розірвати договір в односторонньому порядку за приписами частини 2 статті 852 та частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України, та задовольняючи вимогу про відшкодування збитків, виходив із встановлених обставин справи щодо істотності допущених відповідачем відступів у роботі та обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 20000грн.

           Переглядаючи повторно справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд спростував твердження суду першої інстанції щодо істотності допущених відповідачем недоліків, враховуючи висновок судової експертизи у даній справі, натомість погодився з наявністю підстав для односторонньої відмови позивача від договору з мотивів не вжиття відповідачем заходів до усунення недоліків та з правомірністю відшкодування 20000грн. сплаченого авансу, як збитків, що їх зазнав позивач, оскільки повинен за власний рахунок виготовлювати нову проектну документацію.

           Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові апеляційного господарського суду мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів чи інших нормативно-правових актів.

           Натомість постанова апеляційного господарського суду не відповідає вказаним вимогам, оскільки не містить посилання на норму законодавства, що передбачає право позивача на односторонню відмову від договору за умов, коли допущені у роботі недоліки визнано такими, що не є суттєвими, встановлених обставин справи щодо встановлення замовником підряднику розумних строків для усунення допущених недоліків; водночас, підстави, з яких договір є розірваним в односторонньому порядку, є безпосередньо пов’язаними з наявністю чи відсутністю підстав для відшкодування збитків, їх розміром та складом.

 Також судові рішення не містять аналізу правової природи та розміру заподіяних позивачу збитків, виходячи з їх поняття згідно статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.  

 Таким чином, рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний господарський суд на вказану обставину уваги не звернув, та не усунув порушення, допущені місцевим господарським судом; всупереч вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного суду не містить доводів, за якими відхилено докази позивача.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа -  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Вітус” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року у справі № 6/249 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2006р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач