ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 11/90/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Т.Б. Дроботової, |
суддів : | Н.О.Волковицької, Л. І. Рогач |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. |
у справі | №11/90/06 господарського суду Миколаївської області |
за позовом | Акціонерного товариства відкритого типу “Гілея” |
до | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” |
про | стягнення 14482 цукру-піску та 1749,03 грн. |
за участю представників: |
позивача | Кузнєцов І.Є. |
відповідача | Яценко В. |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство відкритого типу “Гілея” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення 14482 кг цукру-піску та пені в сумі 1749,03грн.
Позивач обгрунтував свої вимоги порушенням відповідачем вимог пунктів 1.1, 3.2, 6.2 додаткової угоди №1 до договору №5 від 12.04.2005р. купівлі-продажу насіння цукрового буряку на умовах товарного кредиту, оскільки ТОВ “Братське” не здійснило розрахунки у встановлений угодою строк за поставку позивачем насіння цукрового буряку.
Позовні вимоги вмотивовано порушенням сільськогосподарським товариством господарського зобов’язання на підставі статей 193, 230 Господарського кодексу України та статті 692 Цивільного кодексу України, на підставі чого останній повинен провести розрахунок за придбаний товар у формі, обумовленій сторонами та виплатити пеню. При цьому кількість цукру-піску визначена позивачем, виходячи із суми, на яку було поставлено насіння -34321.72грн. та ціни на цукор, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 13.04.2005р., в розмірі 2370.00грн. за 1 тн., у т.ч. ПДВ (34321.72: 2370.00 = 14482кг.). Сума пені за період з 01.11.2005р. по 06.02.2006р. склала за розрахунком позивача –1749,03грн.
Заперечуючи проти позову відповідач послався на те, що розрахунки здійснив частково в сумі 15460.71грн. шляхом поставки цукрового буряку, згідно накладної № 307 від 14.12.2005р., решта боргу згідно акту звірки №74 складає 20586.38грн. Зобов'язання не були виконані з причин, які від нього не залежали, а саме, внаслідок несприятливих погодних умов —засухою в липні-вересні 2005р. господарство не мало можливості виростити достатню кількість цукрових буряків, урожай яких у 2005 році був значно нижчий, ніж у попередні роки. В обґрунтування чого надав довідку Відділу статистики у Братському районі від 20.03.2006р. №94-р, довідку Миколаївського обласного центру з гідрометеорології від 20.03.2006р. №111 та акт Управління сільського господарства і продовольства Братської райдержадміністрації від 30.11.2005р. про недобір урожаю цукрових буряків, вирощуваних в Сільськогосподарському ТОВ „Братське".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.04.2006р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено в повному обсязі: з ТОВ “Братське” на користь АТВТ “Гілея” стягнуто 14482 тонни цукрового піску на загальну суму 34321,72 грн., 1749,03 грн. пені, 360,7 грн. держмита, 118,0 грн. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення.
Рішення вмотивоване доведенням позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору та тим, що ТОВ “Братське” не доведено відсутність його вини у порушенні умов договору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. (судді: Туренко В.Б. –головуючий, Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 11.04.2006р. залишено без змін з посиланням на порушення відповідачем пункту 7.2 договору №5 від 12.04.2005р. та відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним договірних зобов’язань за договором №5 від 12.04.2005р. купівлі-продажу насіння цукрового буряку на умовах товарного кредиту.
В касаційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Братське” просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
Скаржник зазначає про порушення судами при прийнятті оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права, а саме статей 527, 622 Господарського кодексу України та неповне дослідження обставин справи.
Позивач не надіслав письмовий відзив по суті касаційної скарги; усно заперечив проти її доводів, вказавши на законність та обгрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення вказаним вимогам відповідають в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відповідальність за порушення зобов’язання.
Умови порушення зобов’язання визначені статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 цього Кодексу визначено правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.
З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2005р. між сторонами укладено договір №5 купівлі-продажу насіння цукрового буряку на умовах товарного кредиту, згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність під посів 2005 року насіння цукрового буряку у кількості 429 посівних одиниць на загальну суму 34321,72грн., у тому числі податок на додану вартість, з відстрочкою оплати, а останній зобов'язався розрахунки здійснити шляхом перерахування грошових коштів до 01.11.2005р.
У подальшому була укладена додаткова угода №1 до вищезазначеного договору, згідно пункту 1 якої, враховуючи відсутність коштів на рахунку Сільськогосподарського ТОВ „Братське", замість грошової оплати за поставлене насіння, сторони домовились розрахунки здійснити цукром-піском по мінімальній ціні встановленій постановою Кабінету Міністрів України.
Таким чином, на виконання умов договору відповідач мав поставити позивачу 14482 тонни цукрового піску на загальну суму 34321,72 грн.
За умовами додаткової угоди № 1 до договору № 5 від 12.04.2005р. купівлі-продажу насіння цукрового буряку розрахунки за продане насіння повинні були здійснюватись цукром-піском, а за всі інші ресурси (дизпаливо, вапно, запчастини, мінеральні добрива, карбід тощо) - цукровим буряком.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач свої зобов’язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується накладною №6 від 11.04.2005р. та довіреністю на отримання товару. Відповідач в порушення умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України поставку цукрового піску не здійснив та не надав доказів поставки цукру.
Оскільки попередніми судовими інстанціями досліджено, що відповідач поставив цукровий буряк за договором № 5 від 11.04.2005р. купівлі-продажу цукрових буряків згідно накладної № 307 від 14.12.2005р., яка не містить відмітки про здійснення поставки товару за договором №5 від 12.04.2005р., посилання відповідача в касаційній скарзі на акт звірки розрахунків та на те, що поставлена кількість буряків не сплачена позивачем не приймається до уваги, оскільки такі вимоги не заявлялись і відповідно не були предметом спору у даній справі.
Отже, апеляційна інстанція дійшла вірного висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14482 кг цукру-піску на суму 34321,72 грн.
Пунктом 6.2. договору встановлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до пункту 7.2. договору № 5 від 12.04.2005р., сторона, для якої настали форс-мажорні обставини повинна терміново в письмовій формі не пізніше 3-х днів попередити про це іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні повинні бути підтвердженні Торгово-промисловою палатою, оскільки статтею 14 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997р. № 671/97-ВР передбачено, що саме Торгово-промислова палата засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов договорів, зовнішньоторговельних угод.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, довідки відділу статистики у Братському районі від 20.03.2006р., обласного центру з гідрометеорології від 20.03.2006р. та акт Управління сільського господарства і продовольства від 30.11.2005р., які відповідач надав, посилаючись на несприятливі умови, не є належними доказами, які засвідчують настання форм-мажорних обставин.
Оскільки, встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин і не звертався до Торгово-промислової палати з питання їх засвідчення, апеляційний господарський суд, вірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним договірних зобов'язань за договором № 5 від 12.04.2005р. купівлі-продажу насіння цукрового буряку на умовах товарного кредиту.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови без зазначення суті порушення або неправильного застосування цих норм права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що, підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №11/90/06 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач