Справа №2-2499-07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

27 серпня 2007 року Калінінський районний суд м. Горлівки у складі судді Круподері Д.О. при секретарі Золотаровій СВ., розглянувши на попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу за позовом ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 14\24 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що 29.06.60 року уклала шлюб з ОСОБА_5. У 1963 році вони за спільні кошти збудували житловий будинок та допоміжні будівлі та споруди, які розташовані АДРЕСА_1. 06.10.05 ОСОБА_5 оформив право власності на вказаний будинок. Правовстановлюючі документи чоловік оформив на себе. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті вона зверулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини, де їй повідомили, що чоловік залишив заповіт на весь будинок відповідачам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Просить визнати заповіт частково недійсним, оскільки чоловік мав право розпоряджатись тільки своєю часткою та на момент складу заповіту вона була непрацездатною вдовою за віком і мала право на обов'язкову частку у спадщині. У зв'язку з наведеним, просить також визнати за нею право власності на 14\24 частини житлового будинку.

Представник позивача ОСОБА_2 вимоги позивачки підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги визнали у повному обсязі, про що надали суду відповідні заяви.

Судом встановлено, що 29 червня 1960 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5.

Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 05.10.05 року ОСОБА_5 визнано власником будинку АДРЕСА_1 з прибудовами.

20.10.05 право власності на будинок з прибудовами зареєстрований в КП Горлівське БТІ.

09.11.05 ОСОБА_5 був складений заповіт, засвідчений державним нотаріусом, згідно якого він розпорядився на випадок своєї смерті передати у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належний йому житловий будинок з усіма надвірними будівлями та земельною ділянкою, який розташований АДРЕСА_1, у рівних частках, по 1\2 кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 16.08.06 зроблений відповідний актовий запис за № 3464.

Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст. 67 СК України дружина та чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.

Відповідно до ч.3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити право на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Відповідно до ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Визнаючи заповіт частково недійсним, суд виходить з того, що відповідно до ст. 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ОСОБА_5 мав право розпоряджатись та складати заповіт тільки на свою частку будинку, якій належав подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Крім того, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка була непрацездатною вдовою (за віком), то вона мала право на обов'язкову частку у спадщині свого чоловіка в розмірі половини частки і обгрунтовано вимагає визнання за нею право власності 14\24 частини спірного будинку, оскільки 1\2 частка будинку належить позивачці на праві спільної сумісної власності, а 2\24 частини є обов'язковою часткою у спадщині.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що визнання частково недійсним заповіту та визнання права власності на 14X24 частини спірного будинку не порушує прав інших осіб, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 203, ст. 392, ч.ч. 1, 3 ст. 1235, ч.1 ст. 1236, ч.1 ст. 1241 ЦК України, ч.1 ст. 61, ст. 63, ч.2 ст. 67 СК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати заповіт, посвідчений 09.11.05 року у Третій Горлівській державній нотаріальній конторі (реєстр №2-4408) на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частково недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 14\24частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5\24 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 5\24 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.