ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 11/91/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Кузнєцов І.Є. |
відповідача | Яценко С. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року |
у справі | № 11/91/06 господарського суду Миколаївської області |
за позовом | Акціонерного товариства відкритого типу “Гілея” |
до | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” |
про | стягнення 238000грн. штрафу |
за участю представників: |
позивача | Кузнєцов І.Є. |
відповідача | Яценко В.В. |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство відкритого типу “Гілея” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” про стягнення 59500грн. штрафу за невиконання господарського зобов’язання , посилаючись на умови укладеного договору та статті 193, 230 Господарського кодексу України.
В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог до 238000грн., уточнивши, що підставою їх нарахування є пункт 5.2 договору № 6 від 11.04.2005р.
Відповідач не визнав позовні вимоги з мотивів наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за неможливість виконання договірних зобов’язань, а саме несприятливих погодних умов, через які врожай буряку в 2005році склав 6021 центнер з 113,6га.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.04.2006 р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 92893,5грн. штрафу та 974,96грн. судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо доведення сторонами обставин справи, належності та допустимості поданих доказів; статтями 526, 617 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, які визначають порядок та спосіб виконання зобов’язань, наслідки їх порушення стороною за договором та підстави звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. (судді: Туренко В.Б. –головуючий, Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду залишено без змін з огляду на обґрунтованість висновку місцевого суду про недоведеність відповідачем підстав, що звільняють його від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції повністю та рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позову, у позові відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 614 та 617 Цивільного кодексу України, не повним з’ясуванням обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.
Зокрема, відповідач зазначає, що ним не допущено порушення, за яке передбачено відповідальність за пунктом 5.2 договору, оскільки поставка буряку третій особі відбулась за межами строків виконання та предмету договору № 6 від 11.04.2005р.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в засіданні доводи касаційної скарги відхилив, зазначивши про відповідність постанови апеляційного суду нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є належність виконання відповідачем зобов’язань за договором на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2005 року на давальницьких умовах.
Судами встановлено, що 11.04.05р. сторонами у справі було укладено договір № 6 на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2005р. на давальницьких умовах. За умовами договору відповідач зобов’язався поставити до 1.11.2005р. за власний рахунок на бурякоприймальний пункт позивача для технічної переробки 1400 тонн цукрових буряків у заліковій вазі з площі 70 га, врожайністю не менше 170ц/га; позивач в свою чергу зобов’язався за свій рахунок забезпечити приймання, розвантаження та зберігання цукрових буряків в обсягах, передбачених п.3.1.1. цього договору.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі, якщо відповідач не виконує своїх зобов’язань внаслідок передачі всієї або частини цукрових буряків третій особі, він сплачує позивачу штраф у розмірі 100% вартості цукрових буряків, переданих іншій стороні.
Також судами встановлено, що за одержання у 2005 році врожаю буряку в розмірі 6021 центнер (602,1 тонн) з 113,6 га відповідачем на підставі договору поставки № 1 Кп-Бр від 04.04.2005р. та додатковою угодою до нього за накладною від 30.11.05р. №326 передано ЗАТ “Заплазький цукровий завод” цукровий буряк в кількості 502,127тонн на суму 92893,5грн.
З метою встановлення обставин справи щодо обсягів площ, засіяних цукровим буряком, та одержаного на цих площах врожаю, судом витребовувались у відповідача та органів статистики відомості щодо вказаних даних; натомість відповідачем не надано суду вказані докази, за інформацією уповноважених органів, відповідні статистичні дані не подавались ним до органів статистики та відділу земельних ресурсів.
З огляду на вище вказані обставини та норми процесуального законодавства щодо обов’язку сторін довести обставини справи, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов’язання за договором від 11.04.2005р., що полягає у поставці ним за період з 01.01.2005р. по 14.12.2005р. на ЗАТ “Заплазький цукровий завод” 502,127 тонн цукрового буряку при невиконанні запланованих обсягів поставки буряку відповідачу, що є підставою для застосування штрафних санкцій за пунктом 5.2.договору № 6 від 11.01.2005р.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо встановлених обставин справи, зазначив, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів, що свідчать про відсутність його вини у невиконання договірних зобов’язань.
Судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані довести належними та допустимими доказами обставини справи, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд посилався на обставини справи, встановлені належними та допустимими доказами, щодо наявності підстав для застосування відповідальності за пунктом 5.2. договору та відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд, дослідивши договір від 11.04.2005 року, врахував вище вказані норми та застосував їх відповідно до встановлених обставин справи.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про не доведення відповідачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставин, на які він покликається в обґрунтування своїх заперечень (щодо наявності обставин, які звільняють його від відповідальності за допущене порушення). Доводи щодо відсутності самого порушення договірних зобов’язань стосуються обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій та виходять за межі повноважень касаційної інстанції.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи позивача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Братське” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року у справі № 11/91/06 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач