ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Колективного підприємства фірми "Дипломат" ( м. Дніпропетровськ )

до  Відкритого акціонерного товариства "Мода - Сервіс"       ( м. Дніпропетровськ )

про стягнення 4 209 грн. 80 коп.

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача:       Воловик   С.І. - директор
 Від відповідача:   Міронова І.В. - ( дов. від 14.02.2006 р. ). 

СУТЬ СПОРУ:

        Позивач звернувся з позовом  до Відповідача про відшкодування матеріальних збитків і компенсації моральної шкоди у сумі 4 209 грн. 80 коп. Ціна позову складається з: 980 грн. –майнової шкоди, 3 000 грн. –спричиненої моральної шкоди.  

       Підстави, з якими Позивач пов'язує  свої позовні вимоги –невиконання Відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 21.01.1998 р., укладеного між сторонами. Так, Відповідач в порушення умов вказаної угоди, в односторонньому порядку без згоди Позивача збільшив вартість орендної плати, відмовився від обговорення нових умов оренди та спонукав Позивача до підписання нового договору на несприйнятливих економічних умовах. Починаючи з 30.06.2005 р. ВАТ "Мода - Сервіс" погрожувало Позивачеві виселенням та заважало КП фірмі "Дипломат"  здійснювати виробничий процес, шляхом вимкнення електроенергії та телефонного зв”язку, а 01.08.2005 р. Відповідач  опечатав орендоване Позивач приміщення, позбавивши можливості працювати.

        Відповідач у відзиві на позов, позовні вимоги не визнає, посилається на їх безпідставність, оскільки 01.01.2005 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 91, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач прийняв в  строкове платне користування (оренду) приміщення, що знаходиться в "Будинку Побуту", який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, загальною площею 68 кв. м. Згідно умов договору термін оренди складав 6 місяців та закінчував свою дію 30.06.2005 р. Але після закінчення строку оренди Позивач з невідомих причин та не поясняючи мотивів своїх дій відмовився звільнити орендоване приміщення та передати його Відповідачу.  

       Позивач заявою від 09.01.2006 р. збільшив розмір позовних вимог пов”язаних зі стягненням матеріальної шкоди до 10 152 грн., яка складається з : 1 688 грн. середньомісячного доходу Позивача від господарської діяльності ( згідно касової книги, квитанцій про сплату податку та інших доказових документів ) помноженого на 6 місяців; 20 грн. витрат на державне мито.

       Враховуючи те, що розгляд справи № 10/366 був не можливий до вирішення пов”язаної з нею справи № 9/447, що розглядалася господарським судом Дніпропетровської області, оскільки встановлення факту припинення між сторонами орендних правовідносин та виселення КП фірми "Дипломат" з орендованого приміщення, мало суттєве значення для

вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог Позивача по справі № 10/366 пов”язаних     із         його        користуванням орендованим приміщенням, господарський суд

зупиняв провадження по справі до до вирішення по суті господарським судом Дніпропетровської області справи № 9/447.

           Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2006 р. по справі № 9/447, суд частково задовольнив позовні вимоги Позивача, зобов”язавши КП фірму "Дипломат" усунути перешкоди в користуванні майна шляхом звільнення орендованого не житлового приміщення загальною площею 68 кв. м., що знаходиться в Будинку Побуту „Центральний”.

           Враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, провадження у справі було поновлене.

 За згодою представників сторін у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

           Між Відкритим акціонерним товариством „МОДА-СЕРВІС” ( Орендодавець ) та Колективним підприємством фірмою „Дипломат” ( Орендар ), був укладений договір оренди нежилого приміщення № 91 від 01.01.2005 р. ( Договір ), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування ( оренду ) приміщення загальною площею  68 кв. м , що знаходиться в Будинку Побуту „Центральний”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3 ( спірне приміщення).

          В силу положень частин 1 і 2 ст. 604 ЦК України, із укладенням вищевказаного договору внаслідок  заміни первісного зобов’язання новим зобов’язанням достроково за згодою сторін припинив свою дію раніше укладений між цими ж сторонами договір оренди від 04.01.2001 р. № 10.

          Пунктами 1.1 і 3.2 договору № 91 від 01.01.2005 р. сторони встановили, що  площа нежитлового приміщення становить 68 кв. м., розмір орендної плати буде складати 12 грн. 04 коп. за один м. кв. (у т.ч. ПДВ).

          Згідно умов договору № 91 від 01.01.2005 р. ( пункти 10.1 і 10.2 ), термін оренди складав 6 місяців з моменту його підписання сторонами та закінчував свою дію 30 червня 2005 року.

          Відповідно до пунктів 2.5 та 2.6 договору № 91 від 01.01.2005 року передача Орендодавцем в оренду нежитлового приміщення не тягне за собою  виникнення у останнього права власності на це приміщення і після закінчення строку дії цього договору або у випадку дострокового розірвання договору у відповідності  до п.10.2 цього договору  Орендар зобов’язаний  звільнити нежитлове приміщення на протязі 30 днів з моменту закінчення строку дії цього договору  або з моменту розірвання цього договору  і передати Орендодателю по акту приймання-передачі.

          18.05.2005 р. Орендодавець звернувся до Орендаря із листом за № 706, у якому повідомив про закінчення (з 30.06.2005р.) строку дії  договору оренди № 91 від 01.01.2005 р. та запропонував  підписати додаткову угоду про припинення дії цього договору, здійснити остаточні розрахунки та здати приміщення та ключі від нього представнику Орендодавця.

          Листом від 11.07.2005 р. за № 1050 Орендодавець підтвердив свою вимогу до Орендаря про звільнення спірного приміщення у строк до 31.07.2005 р.

          Після закінчення строку оренди Орендар відмовився звільнити орендоване приміщення та передати його Орендодавцеві у відповідності до зобов’язань встановлених договором (пункти 2.6-2.8) та вищенаведених вимог чинного законодавства.

          Права на користування та розпорядження спірним приміщенням Орендодавцем, підтверджується копією реєстраційного посвідчення від 06.02.1996 р., виданого Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”

на підставі  рішення міськвиконкому № 1348 від 19.10.1995р. та акту передачі  комунального майна  від 01.11.1995 р.

            Отже, Орендар утримував вказане приміщення без законних підстав для цього, чим учиняв перешкоди Орендодавцеві у подальшому користуванні цим приміщенням.

              Вказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2006 р. по справі № 9/447 за участю тих самих сторін і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доводитися.

              Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2006 р. по справі № 9/447, суд зобов’язав Колективне підприємство фірму „Дипломат” усунути перешкоди в користуванні майном шляхом звільнення орендованого нежилого приміщення загальною площею 68,00 кв. м, що знаходиться в Будинку Побуту „Центральний”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3 та шляхом складення  і підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

            Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2006 р. по справі № 9/447 було залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р.

              Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

               Згідно із ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин,  який вчинив  господарське правопорушення,   зобов'язаний   вжити   необхідних  заходів  щодо запобігання  збиткам  у  господарській   сфері   інших   учасників господарських  відносин  або  щодо зменшення їх розміру,  а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам,  - зобов'язаний відшкодувати на  вимогу  цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі,  якщо  законом  або  договором   сторін   не   передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Відшкодування   збитків,  завданих  неналежним  виконанням зобов'язання,  не  звільняє  зобов'язану  сторону  від   виконання зобов'язання в натурі,  крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

              Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться . До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.     

     Ст. 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

              У разі порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 ЦК України настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

              Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

    1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

    2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

             Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

            Шкода,  заподіяна  майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи ( Постанова Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди )

              Враховуючи наведене та приймаючи до уваги закінчення дії договору оренди і не повернення Позивачем об’єкта оренди Відповідачеві, як того вимагає чинне законодавство, господарський суд не знаходить у діях Орендодавця ознак неправомірності, а також  вини зазначеної особи у заподіянні шкоди підприємству, що свідчить про безпідставність позовних вимог Позивача.

             Ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

    1) у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;

    3) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4) у приниженні честі,  гідності,  а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.

            Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.

            Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог.

            Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено спричинення Відповідачем моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

   Приймаючи до уваги викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

      Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

             Позивачу в задоволені позову –відмовити.

Суддя                                                                                                  І.М. Кощеєв

           (  рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 13.07.2006 р. )

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

( вступна та резолютивна частина )

За позовом  Колективного підприємства фірми "Дипломат" ( м. Дніпропетровськ )

до  Відкритого акціонерного товариства "Мода - Сервіс"       ( м. Дніпропетровськ )

про стягнення 4 209 грн. 80 коп.

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача:       Воловик   С.І. - директор
 Від відповідача:   Міронова І.В. - ( дов. від 14.02.2006 р. ). 

       Керуючись ст. ст. 33, 35, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

              Позивачу в задоволені позову –відмовити.

Суддя                                                                                                  І.М. Кощеєв