Справа № Провадження №22-ц-2652/12 22-ц/1090/3007/12 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.

Категорія40Доповідач у 2 інстанціїМалород

20.06.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Поліщука М.А.

суддів: Малорода О.І., Даценко Л.М..

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджині»/особи, що не брала участь у справі/ на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Київінвестбуд», ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-ї особи КПКЛР «Ірпінське БТІ», орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання майнових прав та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Київінвестбуд»про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 19 березня 2007 року між нею та ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" був укладений договір №1/43 на придбання квартири АДРЕСА_1. /будівельна адреса/

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.5 даного договору вона доручила, а відповідач прийняв на себе обов'язок за рахунок її коштів організувати будівельні роботи щодо будівництва квартири. За фактом закінчення будівельних робіт щодо будівництва квартири відповідач зобов'язувався передати їй квартиру. Підставою для передачі квартири є письмовий звіт фірми перед замовником про виконання доручення та акт прийому передачі, який підписують сторони.

Згідно з п. 1.8. договору визначалися наступні параметри об'єкту будівництва: район забудови -АДРЕСА_1; кількість кімнат - дві; загальна площа - 55,0 кв. м.

Відповідно до умов договору вона зобов'язувалася компенсувати відповідачеві витрати на будівництво об'єкту та сплатити вартість організації будівельних робіт, що відповідно до п. 4.2. договору становило його ціну у розмірі 275 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 45 833,33 грн., із розрахунку вартості 1 кв. м - 5000 грн., окрім того, відповідно до п. 1.7. договору вона могла отримати у власність об'єкт лише за умови сплати 100 % вартості загальної площі квартири.

На виконання умов договору нею на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 275 000 грн. Таким чином, всі свої обов'язки щодо сплати вартості організації будівельних робіт нею виконано належним чином.

Відповідач, всупереч умовам договору, відповідно до якого він зобов'язувався ввести будинок в експлуатацію в І кварталі 2007 року та передати будинок під заселення в II кварталі 2007 року, своїх зобов'язань не виконав.

24 квітня 2008 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої вона є власником усіх результатів будівельних робіт по об'єкту, зазначеному в договорі, а саме, двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в тому числі і власником об'єкта незавершеного будівництва - на стадії будівництва, і власником квартири після закінчення будівництва і введення в експлуатацію, із усіма правами власника, передбаченими діючим законодавством України.

Рішенням виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 74 від 07 квітня 2009 року присвоєно адресний номер 85-квартирному житловому будинку (незавершеного будівництва, з готовністю 95 %) загальною площею 5767,4 кв. м, житловою площею 2291,0 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1.6995 га в АДРЕСА_1.

Просила визнати за нею та її неповнолітніми дітьми майнові права - право на отримання у власність, після завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні збільшила позовні вимоги.

Зазначала, що під час попереднього судового засідання у даній справі вона дізналася, що 06 січня 2011 року було укладено договір купівлі - продажу квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У договорі вказано, що дана квартира належить продавцю ОСОБА_6 на праві власності згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на квартири № 4, 6, 8, 11, 12, 13, 16, 17, 39, 40, 43, 48, 53, 77 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 755,24 кв. м - скасовано, за апеляційною скаргою ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд".

Відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні зустрічного позову.

Тому, на її думку, ОСОБА_6 не мав права на відчуження спірної квартири.

Крім того, будинок АДРЕСА_1 не закінчений будівництвом, не зданий в експлуатацію, що унеможливлює укладання договору купівлі-продажу квартир.

Тому остаточно просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,; визнати за нею та її неповнолітніми дітьми майнові права - право на отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом, в якому вказував, що 19 березня 2007 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" укладено інвестиційний договір № 1/43 на придбання квартири.

Цей договір ОСОБА_7 просив визнати недійсним, оскільки ОСОБА_2, діючи в інтересах її неповнолітніх дітей, у порушення вимог ст. ст. 31, 32, 35, 37 ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нормальних дій нотаріусами уклала договір № 1/43 від 19.03.2007 року, не отримавши дозволу органу опіки та піклування.

Крім того, даний договір не був підписаний обома батьками дітей.

Також вважав, що ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" не мало право укладати договори щодо інвестування.

Рішенням від 15 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 06 січня 2011 року.

Визнано за нею, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 майнові права - право на отримання у власність двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію.

ОСОБА_7 у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

12 жовтня 2011 року відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду, відмовити в задоволені позовних вимог та задовільнити зустрічні вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2012 року апеляційну скаргу відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Надалі ТОВ «Вірджині», особа, що не приймала участь у справі, подало апеляційну скаргу та просить рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, але в іншому складі суду.

Вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про їх права та обов'язки.

Зазначає, що рішенням господарського суду м. Києва від 27 грудня 2007 року з ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" на користь ТОВ «Вірджині»стягнуто заборгованість в розмірі 2 000 884 грн., штраф в розмірі -300 000 грн., судові витрати, а всього загальна сума боргу становить -2 326 002 грн.

Рішення набрало законної сили. В добровільному порядку виконано не було.

Ухвалою того ж суду змінено порядок виконання рішення суду і звернуто стягнення на житлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 площею 1 379, 92 кв.м.

Ухвала добровільно виконана не була.

26 лютого 2009 року постановою відділу ДВС Ірпінського МУЮ було відкрито виконавче провадження.

Державним виконавцем виявлено майно боржника і відповідно до акта державного виконавця від 7 квітня 2009 року представнику ТОВ «Вірджині»передано житлові приміщення, в тому числі і спірну квартиру, що знаходиться у 85 квартирному будинку за адресою АДРЕСА_1.

Дії державного виконавця не оскаржені у встановленому законом порядку. Рішення про звільнення спірної квартири з під арешту та опису в матеріалах справи відсутнє.

7 квітня 2009 року виконавчий комітет Гостомельської селищної ради будинку по вул. Кірова без номера, готовністю 95 % присвоєно адресу АДРЕСА_1.

Надалі ухвалою господарського суду м. Київ від 10 жовтня 2011 року роз'яснено, що спірна квартира знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На думку апелянта викладені обставини свідчать про те, що на момент звернення позивачки до суду в березні 2011 року ні позивачці, ні ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" не належали майнові права на спірну квартиру за договором від 19 березня 2007 року, поскільки спірна квартира, в числі інших квартир, була передана ТОВ «Вірджині»державною виконавчою службою в рахунок погашення заборгованості.

Зазначає, що визнання майнових прав на нерухоме майно на майбутнє за рішенням суду не передбачено нормами діючого законодавства.

Також вважає, що суд своїм рішенням позбавив ТОВ «Вірджині»права розпоряджатись своїм майном /спірною квартирою/, переданим йому державним виконавцем по акту та не звернув уваги на чинний договір комісії від 12 березня 2009 року укладений між ТОВ «Вірджині»та ОСОБА_6, а тому неправомірно визнав недійсним договір купівлі продажу спірної квартири укладений між ОСОБА_6 -власником квартири НОМЕР_1 та новим власником ОСОБА_7.

За таких обставин апелянт вважає, що позивач та ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" повинні були подати позов про визнання вказаного вище договору Комісії недійсним і лише після його задоволення витребувати майно від добросовісного набувача.

Апеляційну скаргу слід задовільнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині визнання майнових прав на отримання у власність після завершення будівництва будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 177, 190 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та інші папери, інше майно, майнові праві, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 входить до об'єкта незавершеного будівництва, який не прийнятий в експлуатацію, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачам належить не право власності на спірну квартиру, а майнові права на неї.

Однак колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що квартира АДРЕСА_1 входить до об'єкта незавершеного будівництва готовністю 95% , який не прийнятий в експлуатацію.

Відповідно до ст.. 331 ч.2,3 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зазначена норма закону не передбачає, визнання майнових прав на нерухоме, новостворене майно (квартиру в багатоквартирному будинку) до завершення будівництва (створення майна).

Крім того ст.. 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту, як визнання у майбутньому майнових прав, тобто права на отримання у власність, після завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться спірна квартира.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані норми закону і тому припустився помилки.

Крім того колегією встановлено, що апелянт не брав участь у справі, не мав можливості оскаржувати договір від 19 березня 2007 року про придбання спірної квартири, укладений між позивачами та відповідачем ТОВ "Будівельно - інвестиційна компанія "Київінвестбуд" з тих підстав, що спірна квартира, на думку апелянта, належить ТОВ «Вірджині», на підставі акту державного виконавця від 7 квітня 2009 року.

В матеріалах справи відсутнє рішення про звільнення спірної квартири з під арешту та опису.

Колегія позбавлена можливості на даній стадії розгляду справи залучити до участі в справі в якості сторони ТОВ «Вірджині».

За встановлених обставин, колегія також позбавлена можливості прийняти рішення по суті, поскільки вказані апелянтом обставини та подані ним докази не були предметом судового розгляду суду першої інстанції, а апелянт не був стороною у справі.

На думку колегії суд неповно з'ясував обставини справи, вирішив питання про права та обов'язки апелянта, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання майнових прав.

Колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення вимог про визнання недійсним договору купівля продажу спірної квартири, який був укладений 6 квітня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог, поскільки апелянтом не надано належних доказів про порушення прав апелянта рішенням суду цій частині.

Згідно ст. 309 ч.1, п.1, п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Тому керуючись ст. 308, 309, 316 ЦПК України, ст.. 331 ч.2,3 ЦК України колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу - задовільнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2011 року -скасувати в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 майнових прав та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :