АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-133/2012 Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.

Суддя-доповідач: Хіль Л. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»про захист прав споживача, визнання несправедливим та недійсним окремих умов договору ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2011 року відмовлено за безпідставністю в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про захист прав споживача, визнання несправедливим та недійсним окремих умов договору.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 у зв'язку з чим подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме : ст. 213, п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України.

Так, представник апелянта вказує, що в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначив мотивів, з яких він вважає встановленою відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, не прийняв до уваги те, що оспорювані умови спірного договору страхування є несправедливими, оскільки їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків.

Зазначає, що до відносин, які склалися між позивачем та відповідачем підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», який суд безпідставно не застосував.

З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2011 року та задовольнити вимоги ОСОБА_3, а саме- визнати несправедливими та недійсними з 10.03.2010 року умови пункту 2.12.6 договору добровільного страхування транспортного засобу ( форма № 100-21А) форма № 83 серія УБ № 663932 від 10.03.2010 року, укладеного між ним і відповідачем, яким передбачено що, виплата страхового відшкодування здійснюється без суми ПДВ.У разі надання Страхувальником оригіналів документів, що підтверджують фактичну оплату ним ПДВ, Страховик здійснює доплату суми податку на додану вартість, виходячи із суми страхового відшкодування, визначеної Страховиком.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 10 березня 2010 року на підставі заяви страхувальника -ОСОБА_3 між ним та ВАТ «НАСК «Оранта»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (форма №100-21А) форма № 83 серія УБ №663932 від 10.03.2010 року.

Відповідно до вказаного договору добровільного страхування ОСОБА_3 застраховано належний йому автомобіль «Skoda Oktavia Tour»днз НОМЕР_1.

Пунктом 1.11. договору встановлено, що строк дії договору становить 12 місяців, а сам договір чинний з 10.03.2010 року по 10.03.2011 року.

Пунктом 2.12.6. договору добровільного страхування транспортного засобу передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється без суми ПДВ.

У разі надання страхувальником оригіналів документів, що підтверджують фактичну оплату ним ПДВ, страхувальник здійснює доплату суми податку на додану вартість, виходячи із суми страхового відшкодування, визначеної страховиком.

З даним пунктом договору позивач не згодний, вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 2.8.2. встановлено, що всі доповнення та зміни, що внесені до цього договору, вважаються дійсними після їх підписання сторонами договору.

Судом встановлено, що будь-яких звернень щодо внесення змін до укладеного договору страхування від страхувальника ОСОБА_3 протягом строку його дії не надходило.

В засіданні суду першої інстанції вірно встановлено, що договір добровільного страхування транспортного засобу від 10.03.2010 року підписаний сторонами, скріплений печаткою і на час укладання даного договору позивач ОСОБА_3 з умовами даного договору, в тому числі і з пунктом 2.12.6 був згідний.

Договір укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені. Будь-які підстави вважати, що правочин суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені.

Суд прийшов до правомірного висновку, що укладенням договору добровільного страхування транспортного засобу, сторони мали на меті саме майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом та застрахованим додатковим обладнанням, що ними і було здійснено.

Вимоги відповідача про внесення у судовому порядку змін до діючого договору добровільного страхування суд вірно вважає незаконним та безпідставними.

Згідно Листа Заступника Голови ДПА України від 21.08.2009 року № 10143/5/16-1516 роз'яснено, що у разі якщо страхові суми спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

У разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги встановлені та викладені обставини справи, місцевий суд вірно визначив відсутність підстав для визнання несправедливими та недійсними з 10.03.2010 року умов пункту 2.12.6 договору добровільного страхування транспортного засобу, оскільки договір було укладено з дотриманням істотних умов та у відповідності до вимог ст. 981 ЦК України.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2011 року не встановлено. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.303, ст. 307, ст. 308 , ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : __________ Л.М. Хіль

Судді: __________ О.Ю. Кузнєцова

__________ В.А. Чічіль