АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1914/2012
Головуючий по 1-й інстанції Павлійчук А.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Карпушина Г.Л.
Суддів: Корнієнка В.І., Винниченка Ю.М.,
при секретарі: Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про розірвання кредитного договору,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до публічне акціонерне товариство КАБ «Приватбанк»з позовною заявою про розірвання кредитного договору.
Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання кредитного договору задоволено частково.
Визнано підпункт «в»п.2.3.1 кредитного договору №200177-CRED від 28.12,2007 року недійсним.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_2 4.25 грн. державного мита та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк»подало апеляційну скаргу. Вважають дане рішення незаконним, необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також внаслідок порушення судом норм процесуального та матеріального права. Прохали скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того окремо вказували на незаконність ухвали суду від 22.07.2011 року, по даній справі, якою судом було відмовлено у допущенні представника ПАТ КБ «Приватбанк»до участі у справі.
Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності позивачки та інших осіб, які були належним чином та завчасно повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку що скарга підлягає частковому задоволенню.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору № 200177-CRED від 28 грудня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк»було надано позивачці ОСОБА_2 кредит у розмірі 15000,00 гривень до 15.06.2009 року з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 31% річних. В забезпечення своєчасного та повного повернення кредиту відповідачкою ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 200177_cred/П від 28.12.2007 року між відповідачем та ОСОБА_3 згідно якого останній зобов'язувався при невиконанні ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед позивачем в термін та на умовах, визначених договором, погасити кредитну заборгованість в розмірі 15000 гривень та нараховані відсотки. Заочним рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22.06.2010 року за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк»солідарно стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 200177-CRED від 28 грудня 2007 року в розмірі 16465,30 грн. Дане рішення набрало законної сили та перебуває на виконанні.
При винесенні рішення місцевий суд виходив з того, що підставами часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є те, що положення пп. «в»п. 2.3.1 кредитного договору обмежують право позивачки на погашення кредиту достроково в повному обсязі, на що остання розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Районний суд правильно відмовив у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в частині розірвання кредитного договору з підстав визначених ч.2 ст. 651 ЦК України, оскільки тяжкий фінансовий та матеріальний стан позивачки та її сім'ї, не є тими обставинами з якими закон або спірний кредитний договір пов'язують можливість однієї із сторін договору на заявлення вимоги до суду про його розірвання. Крім того, наведені обставини не стосуються умов виконання спірного договору, та не вказують на порушення однією із сторін укладеного договору, в тому числі і істотні.
Колегія суддів приходить до висновку про залишення без змін рішення суду в цій частині.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з рішенням суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним пп. «в»п. 2.3.1. спірного кредитного договору та відповідно стягнення з відповідача у зв'язку з цим судових витрат.
Висновки суду першої інстанції, що положення пп. «в»п. 2.3.1 кредитного договору обмежують право позивачки на погашення кредиту достроково в повному обсязі, на що остання розраховувала при укладанні договору, не відповідають обставинам справи та доводам позивачки, якими остання обґрунтовувала дану вимогу, є надуманими, необґрунтованими, такими що спростовуються матеріалами справи.
Так, п.2.4.1. спірного кредитного договору передбачено право позивачки, як боржника на дострокове погашення кредиту.
Доводи позивачки щодо підстав для визнання спірного підпункту кредитного договору недійсним, також є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні вказаної норми закону.
Фактично кожна частина ст. 651 ЦК України є самостійною, оскільки ними передбачено різні способи та порядок для зміни або розірвання договору, зокрема: частина 1 визначає основний спосіб зміни або розірвання договору -за згодою сторін, хоча при цьому не виключає і інші способи, передбачені законом або договором; частина 2 встановлює можливість сторін договору провести його зміну або розірвання за рішенням суду у разі істотного порушення договору, та в інших випадках, встановлених договором або законом; частина 3 непрямо передбачає спеціальний спосіб зміни або розірвання договору - одностороння відмова від договору однієї із сторін.
Виходячи з викладеного, наявність в кредитному договорі пункту, яким передбачено право однієї із сторін на односторонню відмову від договору, не суперечить нормам закону та не обмежує право іншої сторони на підняття питання щодо зміни чи розірвання договору в інший спосіб, в тому числі за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, призвели до неправильного застосування положень ст. ст. 203, 215, 651 ЦК України та безпідставного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним пп. «в»п. 2.3.1. спірного кредитного договору та відповідно стягнення з відповідача у зв'язку з цим судових витрат.
Заперечення апелянта щодо законності ухвали суду першої інстанції від 22.07.2011 року, якою відповідачу було відмовлено у допуску до участі в справі їх представника, на думку колегії суддів, є обґрунтованими. Висновки місцевого суду, щодо неналежності довіреності наданої представником відповідача, у зв'язку зі зміною статуту, є передчасними та необґрунтованими, оскільки сформовані без врахування положень ст.ст. 247-248 ЦК України, якими регулюються питання строку дії довіреності та припинення представництва за довіреністю.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк»та зміни рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року шляхом скасування його в частині визнання недійсним пп. «в»п. 2.3.1. спірного кредитного договору та стягнення з відповідача у зв'язку з цим судових витрат та постановлення в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»-задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2011 року - змінити, скасувавши його в частині визнання недійсним пп. «в»п. 2.3.1. спірного кредитного договору та стягнення з відповідача у зв'язку з цим судових витрат.
Постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсним пп. «в»п. 2.3.1. спірного кредитного договору та стягнення з відповідача у зв'язку з цим судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»107 (сто сім) гривень 30 копійок на відшкодування судових витрат по справі.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: Г.Л. Карпушин
Судді: В.І. Корнієнко Ю.М. Винниченко
Копія