АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1413/2012
Головуючий по 1-й інстанції Киричок С.А.
Суддя-доповідач: Дорош А. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Панченка О.О., Обідіної О.І.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за порушення зобов'язання,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на нерухоме майно. Вказала, що у серпні 2009 р. з відповідачем було досягнуто домовленості про купівлю-продаж домоволодіння в АДРЕСА_1. При укладенні угоди ними було погоджено всі істотні умови цього договору. На підтвердження цього нею було сплачено відповідачу згідно розписки 4 тис. грн. Проте, відповідач відмовляється оформити договір нотаріально, він не отримав свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_6 Просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння та визнати за нею право власності на нього.
У листопаді 2011 р. ОСОБА_2 подала позовну заяву про зменшення позовних вимог. Вказала, що відповідач не є спадкоємцем після померлої ОСОБА_6, а спірне домоволодіння не зареєстроване за померлою, тому просила суд стягнути з відповідача на свою користь гроші в сумі 4 тис. грн. за порушення зобов»язання.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4000 грн. як безпідставне набуте майно.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: 51 грн. судового збору, 120 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи в суді, 958,40 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставини, що мають істотне значення для справи, невірне застосував норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно довідок Великосолонцівської сільської ради Новосанжарського району житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 належали померлій ОСОБА_6 та відносилися до колгоспного типу двору (а.с. 21).
Згідно актового запису про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається з довідки Новосанжарської районної державної нотаріальної контори від 05.12.2011 р. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6, яка є тіткою відповідача, спадкова справа не заводилася (а.с.59,60,61).
У серпні 2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була досягнута усна домовленість про купівлю-продаж вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями, однак ОСОБА_4 не оформив своє право власності на будинок, тому нотаріально оформити договір сторони не мали можливості. На підтвердження розрахунку за придбаний будинок ОСОБА_4 16.08.2010 р. склав розписку про отримання грошових коштів у сумі 4000 грн. (а.с.6), але у подальшому відмовився від оформлення угоди нотаріально.
Заперечуючи позов, відповідач ОСОБА_4 зазначає те, що він не мав наміру продавати житловий будинок, так як не мав на нього правовстановлюючих документів. Між ним та ОСОБА_2 існувала усна домовленість про тимчасове проживання в житловому будинку, за що нею періодично сплачувалися кошти. Сплату коштів за певний період часу вони оформили розпискою від 16.08.2010 року.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що розписка від 16.08.2010 р. не містить суттєвих умов договору купівлі-продажу, найму житла чи позики, вона не носить зобов'язального характеру, а лише підтверджує факт передачі ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 4000 грн. ОСОБА_4 на виконання досягнутої домовленості, тому у відповідності до вимог ст.ст.1212, 1213 ЦК України прийшов до висновку про стягнення цих коштів.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевий суд, ухвалюючи рішення, послався на застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як вбачається із матеріалів справи, зменшуючи позовні вимоги, позивач на підставі ст. 571 ЦК України, як за порушення зобов»язання, забезпеченого завдатком, просила стягнути з відповідача на свою користь гроші у сумі 4 тис.грн.
Таким чином, місцевий суд сам змінив підстави позову: зі стягнення завдатку - на стягнення безпідставно набутого майна, таким чином вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2010 р. ОСОБА_4 дав ОСОБА_2 розписку про те, що остання «гроші за хату виплатила чотирі тисячі» (а.с. 6).
Як стверджує позивач ОСОБА_2, ці кошти вона передала відповідачу на виконння зобов»язання за усною домовленістю по договору купівлі-продажу домоволодіння.
Відповідач визнає факт отримання цих грошей, проте посилається на те, що між ними був укладений усний договір найму, на підтвердження існування між ними такої домовленості та проведення розрахунку за проживання він дав ОСОБА_2 розписку про виплату останньою коштів у розмірі 4 тис. грн.
Як вбачається із матеріалів справи і це не заперечується сторонами, позивач дійсно мешкала у вищевказаному домоволодінні з серпня 2009 р., доказів відносно домовленості про укладання договору купівлі-продажу домоволодіння, крім письмової розписки про сплату грошей, матеріали справи не містять. Відповідач, заперечуючи безпідставність набуття ним коштів у розмірі 4 тис. грн., посилається на те, що ці кошти отримані ним за проживання позивача у домоволодінні, а сам факт такого проживання ніким не заперечується.
Згідно ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи зібрані докази по справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави вважати вказані грошові кошти, як безпідставно набуте майном відпровідачем, також відсутні підстави вважати сплачені грошові кошти завдатком, оскільки договір завдатку між сторонами не укладався, також відсутні підстави вважати передані кошти як аванс по договору купівлі-продажу, оскільки відсутні інші докази щодо укладення такого договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за порушення зобов'язання - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А. І. Дорош
Судді: