постанова
іменем україни
|
27 червня 2006 року |
м. Київ |
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
|
Головуючого |
Шицького І.Б., |
|
|
Суддів: |
Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., |
|
за участю представників приватного підприємства “Абсолют” - Маштабея С.В., товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Міськбудінвест” - Кириленка С.М.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Абсолют” (далі - ПП “Абсолют”) на постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року № 40/508,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2004 року ПП “Абсолют” пред'явило в господарському суді м. Києва позов до дочірнього підприємства “Міськбудінвест” (далі - ДП “Міськбудінвест”) про розірвання договору інвестування будівництва житла від 25.02.2003 року № 5/і-02 (далі - договір інвестування) з тих підстав, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо внесення коштів для будівництва житла у визначений договором інвестування строк.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.12.2004 року ДП “Міськбудінвест” замінено на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Міськбудінвест” (далі - ТОВ “Міськбудінвест”).
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що за умовами договору інвестування ДП “Міськбудінвест” зобов'язувалося внести інвестиції на будівництво трьох квартир в будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (далі - будинок ІНФОРМАЦІЯ_2) до моменту прийняття будинку в експлуатацію за актом приймальної комісії (пункт 2.3); строк здачі будинку в експлуатацію передбачався в 1V кварталі 2003 року (пункт 1.7), але за даними відповідача станом на 26 жовтня 2004 року будинок в експлуатацію не введений. Відповідач вказував, що кошти в сумі 365 134 грн. 50 коп. перераховані позивачу у вересні-жовтні 2004 року, і вважав свої зобов'язання за договором інвестування виконаними своєчасно та належним чином.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року позов задоволено. Судом установлено, що:
- відповідно до пункту 1.2 договору інвестування позивач зобов'язався за рахунок залучених від відповідача коштів забезпечити будівництво та передати останньому об'єкт інвестування, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі внести інвестиції на будівництво об'єкту інвестування, прийняти його у власність на умовах цього договору;
- об'єктом інвестування є двокімнатні квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 площею 65,79 кв. м кожна в будинку ІНФОРМАЦІЯ_2;
- суму інвестицій, яка складає 365 134 грн. 50 коп., відповідач повинен був внести до моменту прийняття будинку в експлуатацію за актом приймальної комісії;
- відповідно до пункту 1.7 договору інвестування строк здачі будинку в експлуатацію - 1V квартал 2003 року;
- відповідач перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 265 134 грн. 50 коп., що підтверджується банківськими виписками від 08.09.2004 року та від 04.10.2004 року.
За цих обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був внести інвестиції до 31 грудня 2003 року, але умови договору інвестування порушив, інвестиції вніс не в повному обсязі та після закінчення установленого строку.
Суд вмотивував рішення посиланням на статтю 611 Цивільного кодексу України, якою визначено настання правових наслідків у разі порушення зобов'язання, зокрема розірвання договору, та статтю 651 цього Кодексу, відповідно до якої договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 року зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо внесення суми інвестицій відповідачем не в повному обсязі, зазначивши, що згідно з наданими відповідачем платіжними дорученнями від 08.09.2004 року № 1611, від 23.09.2004 року № 1806 та від 04.10.2004 року № 1910 загальна сума перерахованих ним коштів складає 365 134 грн. 50 коп. Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем строку внесення інвестицій. Суд апеляційної інстанції вмотивував постанову тим, що:
- сторони в договорі інвестування обумовили закінчення терміну внесення інвестицій настанням певної події - введення будинку в експлуатацію;
- згідно з актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта будинок ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято в експлуатацію 31 грудня 2004 року;
- відповідач вніс інвестиції в період з 8 вересня по 4 жовтня 2004 року, тобто до моменту введення будинку в експлуатацію.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2005 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
21 липня 2005 року ТОВ “Міськбудінвест” подало до господарського суду м. Києва заяву про перегляд рішення цього суду від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами. Як на нововиявлену обставину заявник посилався на те, що листом (повідомленням) Подільської філії АКБ “Київ” від 20.07.2005 року № 922 та повідомленням електронної пошти КРД АППБ “Аваль” від 20.07.2005 року підтверджено факт зарахування на банківський рахунок ПП “Абсолют” сплачених відповідачем коштів у сумі 365 134 грн. 50 коп. Заявник також посилався на отриману ним інформацію з листа комунального комерційного унітарного підприємства “Фінансова компанія “Житло-Інвест” від 18.07.2005 року № 112/923-230а про те, що в період з 14 квітня по 14 липня 2003 року ПП “Абсолют” уклало договори з інвесторами-фізичними особами на інвестування будівництва тих самих квартир, які є об'єктом інвестування відповідно до умов укладеного сторонами договору інвестування.
Переглянувши рішення від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами, господарський суд м. Києва рішенням від 08.11.2005 року скасував його, в позові відмовив. Суд визнав доведеним, що суму інвестицій 365 134 грн. 50 коп. відповідач перерахував позивачу повністю до дати прийняття будинку в експлуатацію, тобто до 31 грудня 2004 року. Суд зазначив, що під час дії договору інвестування ПП “Абсолют” уклало договори про інвестування у житлове будівництво з фізичними особами, а саме: договір від НОМЕР_1 з ОСОБА_1, договір від НОМЕР_2 з ОСОБА_2, договір від НОМЕР_3 з ОСОБА_3 на фінансування, відповідно, квартир ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, зазначені договори укладено стосовно тих самих квартир, які є об'єктом інвестування за договором інвестування, укладеним сторонами в даній справі. Суд вважав, що зазначені обставини свідчать про односторонню відмову позивача від виконання зобов'язань за договором та порушення ним вимог статті 525 Цивільного кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 року рішення суду першої інстанції від 08.11.2005 року скасовано з процесуальних мотивів на підставі пункту 2 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України; заяву ТОВ “Міськбудінвест” про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами задоволено, зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено з тих самих мотивів, які було покладено в основу скасованого судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 08.11.2005 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року № 40/508 постанову суду апеляційної інстанції від 14.12.2005 року залишено без змін.
1 червня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ПП “Абсолют” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року № 40/508. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови та припинення провадження з перегляду рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами. На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм процесуального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2005 року, встановлено, що інвестиції в сумі 365 134 грн. 50 коп. відповідач повинен був внести в установлений пунктом 1.7 договору строк до 31 грудня 2003 року, але свої зобов'язання відповідач порушив, інвестиції вніс не в повному обсязі та після закінчення встановленого строку.
Задовольняючи заяву ТОВ “Міськбудінвест” про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, Київський апеляційний господарський суд, постанова якого від 06.04.2005 року залишена без змін оскарженою постановою Вищого господарського суду України, вважав, що нововиявленою обставиною є підтверджений повідомленнями банків факт перерахування відповідачем грошових коштів у сумі 365 134 грн. 50 коп. на рахунок ПП “Абсолют”.
З цим погодитись не можна.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 27.02.1981 року № 1 “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” зі змінами, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилася після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог норм процесуального права.
Визнаючи наявність нововиявлених обставин у зв'язку з наданими відповідачем повідомленнями банків щодо перерахування грошових коштів на рахунок позивача, суди не звернули уваги на те, що в цих повідомленнях йдеться про платіжні доручення ТОВ “Міськбудінвест” від 08.09.2004 року № 1611, від 23.09.2004 року № 180 та від 04.10.2004 року № 1910, тобто ті самі докази, які суди досліджували при розгляді справи та давали їм оцінку.
Таким чином, у порушення положень розділу Х111 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення стали не нововиявлені обставини, а обставини, які могли бути встановлені судами при вирішенні даної справи за умови виконання ними вимог процесуального законодавства.
Іншою обставиною, яку апеляційний господарський суд визнав нововиявленою, а Вищий господарський суд України з цим погодився, є факт укладення позивачем договорів з інвесторами-фізичними особами на інвестування будівництва тих самих квартир, які є об'єктом інвестування за договором інвестування, укладеним сторонами в даній справі.
У зв'язку з цим слід зазначити, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.
Суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначеного не врахували. У постановах цих судів відсутнє обґрунтування того, яким чином факт укладення ПП “Абсолют” відповідних договорів з фізичними особами спростовує висновок щодо невиконання ТОВ “Міськбудінвест” своїх зобов'язань внести інвестиції у визначений договором інвестування строк, зроблений під час розгляду справи судом першої інстанції та покладений в основу рішення цього суду від 14.03.2005 року щодо наявності підстав для розірвання договору інвестування.
Враховуючи, що допущені судами порушення норм процесуального права призвели до прийняття ними неправильних рішень, постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року № 40/508, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2005 року слід скасувати, а справу за заявою ТОВ “Міськбудінвест” про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 11117 - 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Абсолют” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року № 40/508, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2005 року скасувати, а справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Міськбудінвест” про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2005 року за нововиявленими обставинами передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Б.Шицький
Судді: В.П.Барбара