ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
30 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/2087/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ :
07.05.2012 року управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області (далі - УПФ України у Барському районі) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн., що утворилася за 2011 рік.
Представник позивача у судове засідання на виклик суду не з'явився та 30.05.2012 року подав заяву про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно із ч.4 ст. 122 КАС України.
Відповідача у судове засідання на виклик суду не з'явився, поважності причин своєї неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 9).
Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в УПФ України у Барському районі Вінницької області, до 01.01.2011 року була платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не сплатила єдиний внесок, нарахований за 2011 рік, внаслідок чого у неї виник борг зі сплати такого внеску в сумі 4010,30 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу 4 ч. 15 ст. 25 цього Закону суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялася вимога № Ф-174 від 09.04.2012 року про сплату недоїмки на загальну суму 4010,30 грн., яка у встановленому законом порядку ним оскаржена не була.
Положеннями абзацу 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 7 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI). Таке ж право закріплено у п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону.
Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору і враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується належними доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного Фонду України у Барському районі Вінницької області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010 (чотири тисячі десять) грн. 30 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало Павло Ігорович