Справа № 11 - 134/08                                        Головуючий у 1 інстанції - Хвіц Г.Й.

ст.122 ч.1 КК України                       Доповідач в апеляційній інстанції - Матат О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 м.Луцьк                                                                                          11 березня 2008 року                                                                                           

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Матата О.В.

суддів Пазюка О.С., Лозовського А.О.

з участю прокурора Смолюка Б.С.

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на вирок Турійського районного суду від 13 листопада 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком ОСОБА_1, 1977 року народження, уродженець і житель с.Купичів Турійського р-ну Волинської обл., відповідно до ст.89 КК України не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі і на підставі ст.ст.75, 76 КК України постановлено звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3-х (трьох)  років не вчинить нового злочину, буде повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.

З ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягнуто 1.603 грн. 77 коп. матеріальної та 5 тис. грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 3 червня 2007 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних стосунків він наніс удари в ділянку щелепи ОСОБА_2, умисно спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять скасувати вирок суду першої інстанції і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1покарання пов'язане з позбавленням волі, збільшити суму відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також вони просять порушити питання про притягнення до кримінальної відповідальності свідка ОСОБА_4 за завідомо неправдиві її показання.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, засудженого і прокурора, які просили залишити вирок без зміни, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення вироку без зміни і апеляції -  без задоволення.

Необхідність посилення покарання апелянти мотивують тим, що ОСОБА_1 має непогашену судимість, його мати не досягла пенсійного віку, а сам він не відшкодував завдану ним шкоду і злочин був розкритий оперативним шляхом без допомоги в цьому  з боку винного.

Такі доводи апеляції спростовуються наступним.

Згідно довідки (а.с.59) ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений від покарання 22 лютого 2002 року на підставі ст.52 КК України 1960 року, відбув покарання менше ніж 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до п.5 ч.1 та ч.3 ст.55 КК України 1960 року він судимості не має і не мав на час учинення останнього злочину.

Згідно довідки (а.с.53) мати засудженого народилася 15 листопада 1940 року. Отже, вона є особою похилого віку.

ОСОБА_1 не працевлаштований, а отже і не має можливості відшкодувати шкоду.

І під час досудового слідства, і в судовому засіданні він розповідав про обставини побиття потерпілого ОСОБА_2 і свою вину у злочині визнав повністю.

 Наведені підставі підтверджують правильність судового рішення про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування ним покарання в умовах здійснення відповідного контролю за його поведінкою.

При визначенні розміру стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат суд обгрунтував своє рішення. Посилання в апеляції на можливість подальших витрат на лікування потерпілого не може бути враховано, оскільки стягненню підлягають тільки ті витрати, які вже понесені і пов'язані з правопорушенням.

Невстановлення водія, який відвозив ОСОБА_1, не впливає на обставини справи. Будь-яка участь інших, крім ОСОБА_1, осіб у злочині нічим не підтверджується.

Для визнання свідка ОСОБА_5 такою, що неправдиво свідчила, також підстав немає.

З таких міркувань апеляція потерпілого та його представника залишається без задоволення.

Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Турійського районного суду від 13 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий /-/ Матат О.В.

Судді /-/ /-/        Пазюк О.С.,  Лозовський А.О.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду                                                                                О.В.Матат

Друк.бсф.