Справа №22ц -516/08 Головуючий в 1 інстанції: Дильний Г.М.
Категорія: 52 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«18» червня 2008 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Русинчука М.М., Веремчук Л.М.
при секретарі - Лінік Т.В.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваничівського виробничого управління житлово-комунального господарства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду від 15 квітня 2008 року ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Іваничівського районного суду від 15 квітня 2008 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до Іваничівського виробничого управління житлово-комунального господарства ( надалі - ВУЖКГ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті заявлених ним позовних вимог.
Позивач та його представник не відмовляючись від апеляційної скарги, в даному судовому засіданні просили поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1121 грн. 53 коп. та поновити строк звернення до суду, який пропущений з поважних причин.
Представник відповідача Тимчук Т.В. пояснив, що всі накази щодо оголошення доган ОСОБА_1 та подальшого звільнення його з роботи є законними, а тому підстав щодо скасування рішення місцевого суду відсутні.
Третя особа ОСОБА_3 не погоджуючись з апеляційною скаргою, вказав на те, що останній недобросовісно виконував свої обов'язки, а тому вимоги позивача є необґрунтовані.
Заслухавши сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1998 року працював майстром по каналізації ВУЖКГ та відповідно наказу від 12.11.2007 року виконував тимчасово, на період відпустки майстра ОСОБА_4, обов'язки майстра по водопостачанню і даний факт сторонами не оспорюється. Разом з тим встановлено, що позивач 20.12.2007 року був відсутній на роботі протягом усього робочого дня. Невихід на роботу вважав, як відгул за перероблені години, які не були відміченні в табелі виходу на роботу за листопад місяць, а саме 14.11.2007 року.
Відповідно до норм ст. 106 КЗпП компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Тому, згідно посадових обов'язків майстра по каналізації, необхідно було відобразити надурочні години в табелі, а бухгалтерії здійснити нарахування заробітної плати в розмірах, передбачених законодавством.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, у разі відсутності працівника без поважних причин на роботі, цей день вважається прогулом.
Згідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як вбачається з матеріалів справи, на звернення керівника від 21.12.2007 року, профспілковий комітет Іваничівського ВУЖКГ надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 врахувавши, що останній систематично порушував виконання посадових обов'язків, не виконував правила внутрішнього трудового розпорядку, які негативно відображались на якості надання комунальних послуг( а.с.9-11) та на підставі рішення профкому від 28 грудня 2007 року, начальником ВУЖКГ було винесено наказ від 3 січня 2008 року про розірвання з ОСОБА_1 трудового договору за вчинення останнім прогулу без поважних причин ( а.с.46) та в цей день йому було видано трудову книжку, розрахункові і копію наказу.
Місцевий суд правильно дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі ч.4 ст. 40 КЗпП України було здійснено без порушень вимог трудового законодавства, оскільки позивач не надав суду переконливих доказів щодо поважної причини прогулу.
Встановлені обставини підтверджуються наявними в справі належними доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Крім того, відповідно до норм ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення в місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З письмових матеріалів справи вбачається, що позивачеві 3 січня 2008 року було повідомлено про його звільнення та видано трудову книжку і розрахункові, однак до суду він звернувся лише 5 лютого 2008 року чим пропустив зазначений термін звернення до суду, не надавши суду переконливих доказів його пропущення з поважних причин.
При таких обставинах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іваничівського районного суду від 15 квітня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: