УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3572/2012Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

"18" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І.

СуддівКузнєцової О.О., Новікова Р.В.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки, зобов'язання внести до трудової книжки зміни про дату звільнення, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, за апеляційними скаргами представника позивача - ОСОБА_7 та Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_6. в особі представника в грудні 2010 року звернувся до Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2005 року по 05 липня 2006 року в розмірі 3 738 грн., компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05.07.2006 та за затримку видачі трудової книжки за період з 05.07.2006 по 25.08.2010, зобов'язання внести до трудової книжки зміни про дату звільнення з «05.07.2006» на «25.08.2010», стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 4 000 грн. У ході розгляду справи, а саме 27.02.2012 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за період з жовтня 2005 року по 05.07.2006 року у розмірі 3738,48 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати до дати ухвалення судового рішення, стягнути заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.07.2006 року до дати ухвалення судового рішення, середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 05.07.2006 року по 25.08.2010 року, зобов'язати ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» змінити у трудовій книжці ОСОБА_6 дату звільнення з «05.07.2006» на «25.08.2010», стягнути з ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 5000 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював на посаді начальника ділянки ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» та 25.08.2010 року дізнався, що 05.07.2006 року було звільнено на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Йому не було сплачено заробітну плату з жовтня 2005 року до 05.07.2006 року та не проведено повного розрахунку при звільненні, а також затримано видачу трудової книжку та завдано моральної шкоди.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, а саме:

- поновлено ОСОБА_6 строк звернення до суду за захистом трудових прав;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за період з 01.10.2005 до 05.07.2006 в розмірі 3156,48 грн.;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 компенсацію втрати частини заробітної плати (індекс інфляції) 1820,88 грн.;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 05.07.2006 до 25.08.2010 в розмірі 17 356,82 грн.;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2216,66 грн.;

- зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Кримспецсільгоспмонтаж» змінити у трудовій книжці ОСОБА_6 дату звільнення з «05.07.2006» на «25.08.2010»;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.;

- відмовлено в решті позовних вимог;

- стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь держави судовий збір в розмірі 227,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови позовних вимог, а саме стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, та витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні повинен стягуватися не з 25.08.2010 року, а з 05.07.2006 року по 21.03.2012 року незалежно від вимог про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, а також до того, що при визначені розміру моральної шкоди суд не врахував той факт, що відповідач не заперечував проти боргових зобов'язань щодо сплати заробітної плати за період з 01.10.2005 року по 05.07.2006 року та вказані кошти не сплачені до теперішнього часу. Вважає суму моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не надмірною та такою, що відповідає вимогам справедливої сатисфакції. Питання про стягнення витрат на правову допомогу обґрунтовує тим, що з позивачем працює понад року, приймав участь у всіх судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційної інстанції, складав заяви і вважає, що сума у розмірі 4000 грн. не є надмірною та підлягає стягненню з відповідача.

В апеляційній скарзі представника ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, які мають істотне значення для її вирішення по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що у ході розгляду справи встановлені факти не виплати позивачеві належної заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 1820,88 грн., несвоєчасної видачі трудової книжки та затримки розрахунку при звільненні, тому відповідач повинен виплатити позивачеві заробітну плату за період 01.10.2005 року до 05.07.2006 року у розмірі 3 156,48 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 05.07.2006 року до 25.08.2010 року у розмірі 17 356,82 грн., заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2010 року по 11.03.2011 року в розмірі 2216,66 грн., змінити у трудовій книжці дату звільнення з «05.07.2006» на «25.08.2010», а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

Судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлене правильне та справедливе рішення та вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.

Судом встановлено, що позивач з 12.01.1988 працював на різних посадах у Відкритому акціонерному товаристві «Кримспецсільгоспмонтаж». У період часу з жовтня 2005 року по 05.07.2006 року працював начальником ділянки.

Наказом Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» №11-к від 05.07.2006 позивач звільнений з роботи на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України - розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, внаслідок прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При звільненні 05.07.2006 року позивача з роботи, відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок, не видав копію наказу про звільнення з роботи та не видав трудову книжку.

З пояснень представника відповідача вбачається, що Господарським судом АР Крим було порушено провадження про банкротство щодо ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж», на все майно та грошові кошти було накладено арешт, відділ кадрів у цей період часу практично не працював, діловодство не велося. Стверджує, що трудова книжка ОСОБА_6 знаходилася у нього на руках, а оскільки журнали реєстрації трудових книжок відсутні, тому доказів цьому надати не в змозі. Однак всупереч своїм поясненням, представник відповідача визнала заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2005 року по 05.07.2006 року. А з цього виходить, що і інші вимоги позивача самі по собі правомірні.

Судом першої інстанції встановлено, що дійсно зі сторони відповідача при звільненні була вина щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, виплати заробітної плати та затримки розрахунку при звільненні, що його представник не спростувала не надавши належні докази. До того ж допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що запис у трудову книжку про звільнення ОСОБА_6 йому було зроблено лише 25.08.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення 25.08.2010 року і в цей же день йому була видана трудова книжка з записом про його звільнення.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період 01.10.2005 року до 05.07.2006 року у розмірі 3156,48 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 1820,88 грн., середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період з 05.07.2006 року до 25.08.2010 року у розмірі 17356,82 грн., заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.08.2010 по 11.03.2011 у розмірі 2216,66 грн., моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн., та зобов'язання змінити у трудовій книжці дату звільнення з «05.07.2006» на «25.08.2010».

Колегія суддів погоджується з цими розрахунками, оскільки суд першої інстанції здійснив їх відповідно до вимог закону, керуючись положеннями Кодексу Законів про працю України, а саме статтями 115-117, 235 з яких випливає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів-представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (стаття 115).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117).

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (стаття 235).

Також, колегія суддів погоджується із розміром моральної шкоди, визначеною судом першої інстанції, порядок відшкодування якої визначається ст. 237-1 КЗпП України, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, оскільки такий розмір є достатнім, виходячи з вимог розумності та справедливості, з урахуванням наявності зі сторони відповідача порушень законних прав позивача, які призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя (неодноразові звернення позивача на адресу керівництва відповідача з вимогою провести розрахунок та видати трудову книжку, неможливість працевлаштування тощо).

До того ж колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду в частини стягнення витрат на юридичну допомогу саме у розмірі 2500 грн., та вважає, що він вірно застосував до цих вимог положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», а також врахував мінімальну заробітну плату у період з 2010 року по 2012 рік, тобто у тій час, коли представник позивача приймав участь у судових засіданнях, написанні позовної заяви.

Відповідно до статей 233-234 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

На підставі вище вказаного, судом встановлено, що позивач отримав трудову книжку 25.08.2010 року, звернувся до суду 29.11.2010 року, про що свідчить штемпель на конверті та надав клопотання про поновлення пропущеного строку.

В якості поважності причин пропуску встановленого строку позивач зазначив про те, що його дружина хворіла і потребувала догляду, оскільки є інвалідом другої групи та з 25.11.2006 року по 26.11.2010 року оглядалася лікарем кардіологом.

З урахуванням наданих позивачем документів, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин щодо несвоєчасного звернення до суду і поновлення позивачеві пропущеного строку.

Доводи апеляційних скарг апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду, оскільки ним правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія судців вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника позивача - ОСОБА_7 та Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» - відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 21 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.