РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/661/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа Орган опіки та піклування Феодосійської міської Ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа Орган опіки та піклування Феодосійської міської Ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила визначити місцем проживання малолітнього дитини з матір'ю.

Позов мотивований тим, що сторони від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який після розірвання шлюбу, 17 травня 2011 року, проживає з матір'ю. До грудня 2010 року відповідач життям дитини не цікавився, однак з січня 2011 року став приймати заходи для заволодіння дитиною, забирати дитину без її згоди, звертався до низки інстанцій про позбавлення позивачки батьківських прав. Позивачка вважає, що вказані дії відповідача є особистою неприязню до нею та бажанням використати дитину для утруднення реалізації частки квартири ВДВС. Досягти згоди щодо місця проживання дитини не вдалось. Оскільки дитина з часу народження проживає з позивачкою, яка має всі необхідні умови для розвитку, утримання та виховання дітей, матеріально забезпечена, просила визначити місцем проживання сина з нею.

У листопаді 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позов до ОСОБА_6 про визначення місця проживання малолітньої дитини, мотивуючі вимоги тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, вона вживає спиртні напої, у зв'язку з чим не піклується про дитину, а тому він був змушений звернутися до служби у справах дітей Феодосійської міської ради, перевіркою якої були встановлені вказані факти. Посилаючись на те, що ОСОБА_6 не виконує своїх батьківських обов'язків, просив визнати місце проживання дитини разом з ним.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8 з його батьком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6, судовий збір в дохід держави у розмірі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи просила скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року та ухвалити нове, про задоволення її позовних вимог.

Апелянт посилається на необґрунтованість висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Феодосійської міської ради, який суд поклав в основу свого рішення.

Також апелянт не погоджується з висновком суду, що до схильності позивачки вживати алкогольні напої, вказуючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів. Навпаки вказані доводи спростовуються медичними документами якими вказаний висновок спростовується.

На думку апелянта, судом не взято до уваги положень п.3 розділу 1 Декларації про загальні принципи державної політики в Україні від 05 березня 1999 року, де визнається пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та задовольняючі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 і визначаючи місцем проживання малолітньої дитини з батьком, суд першої інстанції виходив з того, що мати малолітнього ОСОБА_8 зловживає спиртними напоями, внаслідок чого не займається вихованням своїх дітей.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони від шлюбу мають дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), шлюб між сторонами розірваний 17 травня 2011 року, сторони проживають окремо (а.с.9). Згоди, з ким буде проживати малолітня дитина, сторони не дійшли.

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції керувався виключно висновком органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради від 01.03. 2012р. про доцільність визначити місцем проживання дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_7 (а.с.92).

Представник органу опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, якій приймав участь у розгляді справи, підтримав висновок від 29 липня 2011 року, та вважав доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 з батьком, посилаючись на те, що мати дитини з січня 2011 року стала зловживати спиртним, внаслідок чого перестала займатися вихованням дітей, піклуватися ними.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Проте, покладаючись на висновок органу опіки та піклування як на підставу задоволення зустрічного позову суд першої інстанції не виконав вимогу ст. 19 СК України та ст. 212 ЦПК України про перевірку висновку органу опіки та піклування на предмет обґрунтованості й повноти.

Як вбачається з матеріалів справи, орган опіки та піклування на підтвердження свого висновку не надав жодного доказу.

Проте, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_8 з часу народження проживає разом з матір'ю та до січня 2011 року знаходився на її утриманні.

ОСОБА_6 працює, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.7), матеріально забезпечена, у лікаря нарколога, психіатра на обліку не перебуває (а.с.39,42), а ні до адміністративної, а ні до кримінальної відповідальності не притягувалась.

З матеріалів справи, також, вбачається, що ОСОБА_8 з липня 2010 року відвідував дошкільній учбовий заклад № 36, приводила та забирала дитину мати ОСОБА_6, яка регулярно відвідувала батьківські збори, дитина доглянута, активна, мала вдома багато іграшок. Батько та дідусь відвідували дитину та оплачували її утримання в дитячому закладі. ОСОБА_8 часто хворів, у зв'язку з чим був переведений батьком в інший дитсадок, який знаходиться далеко від місця проживання та роботи матері. У зв'язку з чим сторони домовилися про проживання дитини по 2 дні у кожного з батьків(а.с.40). З 07 жовтня 2011 року, дитина відвідує ДДУЗ № 3 «Юля», в який дитину весь час приводить та забирає батько (а.с.90).

З протоколу комісії з питань захисту дітей при виконавчому комітеті Феодосійської міської Ради від 28 лютого 2012 року, вбачається, що дитиною під час лікування займався батько, оскільки мати була змушена працювати, також комісією було встановлено, що в ті дні коли дитина знаходиться у матері, вона не має змоги відвідувати дитячій заклад у зв'язку віддаленістю учбового закладу від її місця проживання (а.с.91).

Отже, будь-яких доказів відносно того, що мати не може належним чином доглядати за дитиною, чи своєю поведінкою заплямувала свою репутацію, суду надано не було. Матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_6 порушуються права дитини на освіту та охорону здоров'я. Напроти, мати дитини добре характеризується, любить дитину, добре доглядає за нею, може і бажає піклуватися про неї.

Висновок суду про те, що ОСОБА_6 не займається вихованням доньки від першого шлюбу ОСОБА_9, застосувала до неї фізичне насильство, у зв'язку с чим остання знаходилась на лікуванні та проживає з бабусею, є необґрунтованим, оскільки ніяким належним процесуальним документом (постановою, вироком суду, тощо) не підтверджена, крім того спростовується самою заявою ОСОБА_10 (а.с.32).

Не обґрунтованим є й висновок суду про те, що дитина за станом здоров'я потребує лікування, від проведення якого відповідачка відмовляється, оскільки будь-який доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що висновок органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради від 01.03. 2012р. про доцільність визначити місцем проживання дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_7, оскільки мати дитини ОСОБА_6 не виконує своїх обов'язків по вихованню сина спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, лише у разі якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Проте, беручі до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету міської Ради від 01 березня 2012 року, яким місце проживання дитини визначено з батьком ОСОБА_7, оскільки він приділяє більше часу на розвиток, здоров'я та освіту дитини, суд не перевірив вказаний висновок на предмет обґрунтованості та не врахував, що він має рекомендаційний характер, не є обов'язковим для суду, а тому не може бути переконливим доказом.

Судова колегія критично відноситься до висновку органу опіки і піклування Феодосійської міської ради АР Крим від 29 липня 2011 року, оскільки він зроблений без урахування принципу 6 Декларації прав дитини.

З актів обстеження житлово-побутових умов з метою визначення місця проживання малолітньої дитини вбачається, що належні умови проживання для дитини є як у батька так і у матері. Так, ОСОБА_6 проживає з двома дітьми (з реєстрацією) у двокімнатній квартирі, яка належить її матері. Для дитини виділена окрема кімната зі всіма зручностями. ОСОБА_7 також проживає у двокімнатній квартирі зі своїми батьками, де у дитини є окреме спальне місце. В обох квартирах є книжки та іграшки, відповідно до потреб дитини (а.с. 88,89).

Вказаними актами підтверджується, що обома батьками створені всі умови для розвитку, навчання і виховання дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 працює, матеріально забезпечений (а.с.30).

Вищевикладені обставини свідчать, що обидва з батьків мають достатнє матеріальне забезпечення та позитивні характеристики, мають всі умови для проживання та нормального розвитку дітей, виконують свої батьківські обов'язки.

Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями закону та принципу п.6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, не ставлячи під сумнів права та обов'язки батька та його бажання виховувати дитину особисто, та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, вік дитини, судова колегія визнає, що в найвищих інтересах дитини буде не розлучати малолітнього ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_6

Неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою згідно з п.2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду і ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, разом з матір'ю ОСОБА_6.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_7 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько