Справа № 2/18-2008 р

                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                      Іменем України

  26 березня 2008 року.              Шаргородський районний суд  Вінницької області

           в складі: 

головуючого              судді                   Дубчака А.Г.

при секретарі                                         Голованчук О. П., Оганесян Н. М.                              за участю позивача                               ОСОБА_1

представників позивача                        ОСОБА_4, ОСОБА_5

відповідачки                                           ОСОБА_3

представника відповідачки                ОСОБА_8

представника співвідповідача              Шейгець Н. І.

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу за позовом ОСОБА_1в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2до ОСОБА_3та Шаргородської міської ради міста Шаргорода Вінницької області  про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування шкоди та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

                03.07.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи, що 30.12.2005 року його тесть ОСОБА_5 придбав для його сина ОСОБА_2, 1993 року народження, в ОСОБА_6, яка виїхала на постійне місце проживання в Германію, 43/100 частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1по сусідству із АДРЕСА_2, в якому мешкає сім я ОСОБА_3і власником, якого є ОСОБА_3 Відповідачі постійно чинять перешкоди для користування власністю, зокрема в підвал будинку зливають воду і побутові відходи, підвал закидали різним сміттям, закрили прохід повз будинок зі сторони вул.. Свято-Миколаївської, влаштувавши огорожу із залізобетонних плит на вул.. Свято-Миколаївській, а з тильної сторони влаштували шиферну огорожу на фундаменті його розібраного будинку, з північної сторони спорудили веранду, закривши нею прохід, а кришу веранди запустили аж на дім сина, частково пошкодивши шифер будинку. Всі ці дії вони чинять всупереч діючим правовим нормам, правилам містобудування, порушуючи вимоги земельного кодексу, закону України «Про землеустрій», без належної технічної документації, з порушенням норм Закону України «Про власність», чим створили йому та його синові перешкоди в користуванні власністю - житловим будинком, оскільки вони не можуть обійти будинок з північної сторони, зробити деякий ремонт стін, криші. З метою усунення порушень закону вони зверталися в різні інстанції, зокрема в Шаргородську міську раду, санстанцію та райраду, але питання не вирішується. Питання щодо розмежування Шаргородською міською радою вирішено без його участі та без погодженням з ним, що законом не передбачено, що слідує з листа Шаргородської міськради від 20.04.2007 року він дізнався про те, що ОСОБА_3 02.10.2006 року виготовила Державний акт на право приватної власності на землю. Отже, зі сторони Шаргородської міської ради мають місце певні маніпуляції, обман, порушення та невиконання закону. Усунення перешкод можливе при демонтажу огорожі, веранди та шиферної огорожі, що побудована на фундаменті його будинку на вул.. Свято-Миколаївській та з тильної сторони будинку. Відповідно до ст. 26 п. 34, ст.. 31 п. 6 пп. «б», п. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», регулювання земельних відносин та надання дозволу на спорудження об єктів є виключною компетенцією Шаргородської міської ради, а тому просить позов задоволити.

                 26.12.2007 року ОСОБА_1 подав в суд додаткову позовну заяву про зміну позовних вимог в сторону збільшення та стягнення на його користь шкоди, усунення перешкод в користуванні власністю та визнання не дійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, вказуючи, що в ході судового розгляду справи він неодноразово звертався письмово до Шаргородської міської ради із заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки біля придбаного для його малолітнього сина будинку в АДРЕСА_1і отримав від неї відповідь про те, що питання буде вирішено, а відповіді йому не потрібно надавати через те, що його син малолітній і йому стало відомо, що з такими же заявами до міськради звертався колишній відповідач ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_1помер, але 20.07.2006 року міська рада прийняла рішення про затвердження технічної документації  та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки. Це рішення йому направлене лише 13.09.2007 року, хоча він просив направити його значно раніше ще з травня 2006 року і являється незаконним, оскільки з ним, як власником сусіднього будинку ОСОБА_3 не було погоджено меж. А замість нього, в ході збору документації поставила підписи міська рада, яка не є сусідом так, як її адміністративний будинок знаходиться по АДРЕСА_3створивши при цьому конфліктну ситуацію між сусідами. При цій ситуації зовнішні межі приватної земельної ділянки ОСОБА_3 співвпадають зовні з трьох сторін (із заходу, півночі та сходу) з контурами стін будинку його сина і він з трьох сторін не може підійти до будинку щоб поремонтувати його, зробити притиральні роботи тощо, тобто підтримати власність сина в належному стані. Демонтаж бетонної огорожі на АДРЕСА_1та розбір огорожі з шиферу, побудованої на фундаменті з тильної сторони АДРЕСА_1, на якому самої будівлі вже давно не існує потрібно для проходу повз стіни будинку з тильної сторони частини будинку його сина та до його північної сторони. Зовнішні стіни веранди розташовані на відстані 40 см. від стін його будинку і збудовані з грубим порушенням правил забудови (ДБН), через, що він просить прийняти рішення про відновлення становища, яке існувало до їх забудови. Крім того при будівництві веранди ОСОБА_3 пошкодили та побили на його будинку 6 листів шиферу, вартістю по 29 грн. за лист та вартістю робіт в 60 грн. так, як будівлі знаходяться близько одна від одної і вони його шифер побили, а свій шифер на веранді запустили під покрівлю його будинку і вся вода з покрівлі та веранди стікає в його будинок. Внаслідок чого будинок з боку веранди руйнується та розвалюється, а зробити ремонт через відсутність доступу він не має можливості. При будівництві веранди ОСОБА_3 також розвалили вугол будинку його сина з північно-західної сторони, розібравши каміння стін з північної та західної сторін на площі 2 квадратних метри, завдавши йому шкоду на 200 грн., на загальну суму 534 грн. З північної сторони стіни будинку ОСОБА_3 складують дрова та вугілля, якими закрили вентиляційний люк будинку внаслідок чого в підвалі будинку появилася сирість, що призводить до руйнування і створюють для нього перешкоди в належному використані будинку, порушуючи протипожежні  та добросусідські правила й санітарні норми, а тому просить суд позов задоволити.         

                 Ухвалою Шаргородського районного суду від 27 грудня 2007 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю закрито у зв'язку із смертю відповідача.

                Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і суду пояснив про те, що на його думку дійсно відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає користуватися житловим будинком його сина так, як з тильної сторони будинку 

 побудувала огорожу, через що не має доступу до тильної сторони будинку.

                Представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги свого довірителя і суду пояснили, що на їх думку є всі підстави для задоволення позову, оскільки через шиферну та бетонну огорожі збудовані позивачкою та її покійним чоловіком позивач та його довіритель ОСОБА_5 немали можливості доступитися до тильної сторони будинку, в зв'язку з чим ОСОБА_5 прийшлося самовільно знести частину цієї огорожі, крім того виділення позивачці у приватну власність земельної ділянки було проведено без погодження з власниками АДРЕСА_1, що призвело до порушення їхніх прав. До того ж при будівництві веранди ОСОБА_3 пошкодили на будинку їх довірителя шифер та запустили кінці листів шиферу на веранді на покрівлю будинку довірителя, внаслідок чого вода руйнує стіну будинку. 

                Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і суду пояснила про те, що вона заперечує проти їх задоволення так, як веранду було придбано разом з будинком в 1995 році і так, як вона була дерев янна то вони з чоловіком в 1998-1999 роках її перебудували на камінну, а огорожу, яка була предметом позову представник відповідача ОСОБА_5 самовільно розібрав. Крім того Державний акт про право власності їй було видано на підставі рішення Шаргородської міської ради після погодження меж земель із власником земель Шаргородською міською радою. До того ж на її думку позивач та його представники не довели суду про те, що придбані ними, а не ОСОБА_5, 43/100 умовні частини житлового будинку дійсно межують з її будинком, оскільки фактично наявна частина жилого будинку має камінний матеріал, а не глинобитні стіни, що зазначено в договорі та становить 47,39/100 жилого АДРЕСА_1 і зазначено наявність кімнат, а не всього будинку. 

                 Представник відповідачка ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що він не згідний на їх задоволення, поскільки вважає, що позивач та його представники доводів про те, що його довірителька ОСОБА_3 перешкоджає позивачу в користуванні власністю суду не навели так, як відсутні докази  про наявність визначеної частки в натурі у власності в малолітнього сина їх довірителя, оскільки ОСОБА_1 придбав умовну частину будинку і технічна документація на будинок відсутня, частина будинку належала іншій особі, в нього викликають сумніви також інші умови оформлення договору купівлі - продажу будинку.

                 Представник співвідповідача Шаргородської міської ради Шейгець Н. І. також позовні вимоги не визнала, поскільки вважає, що земельну ділянку оглядали компетентні люди і є не скасоване рішення Шаргородської міської ради про видачу Державного акту на землю.

                   Заслухав позивача та представників сторін, роз'яснення спеціаліста, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити так, як доказів про вчинення відповідачкою ОСОБА_3 перешкод в користуванні позивачем власністю та завдання йому матеріальної шкоди, а також про наявність підстав для визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку суду не представлено і їх не було здобуто в судовому засіданні, оскільки представленні суду письмові докази у вигляді актів санітарного лікаря Шаргородської райСЕС від 21.07.2006 року; від 09.08.2006 року; від 13.10.2006 року (а.с. 9,10,13,14); лист начальника відділу містобудування та архітектури № 198 від 04.10.06 року (а.с. 11) суд оцінює критично і до уваги не приймає так, як вони суперечать чинному законодавству та зібраним по справі доказам.

                    Так, з актів санітарного лікаря райСЕС від 21.07.2006 року та 09.08.2006 року в сукупності слідує, що санітарним лікарем було запропоновано чиновнику скарги ОСОБА_7 очистити підвал від сміття та прилеглу територію з заходу будинку, рішити питання відведення ливневих вод від стіни будинку гр.. ОСОБА_5 та рішити питання зносу паркана з проїзної частини вулиці, а також забрати дрова та другий хлам з під стіни будинку гр.. ОСОБА_5, оскільки підземний хід під будинком заповнений різного роду сміттям, як побутового так і будсміттям; веранда побудована без усіх узгоджень, як санітарної так і другої служб району майже впритул до стіни будинку гр.. ОСОБА_5; шифер підірваний і дощові води фактично стікають на стіну (порушено, як санітарні так протипожежні розриви). Із західної сторони до будинку заявника скарги під саму стіну знесено різного роду будматеріали, сміття. З південної сторони стіна в декількох місцях дала тріщини і знаходиться в аварійному стані. З вулиці Свято-Миколаївської до будинку підведений залізобетонний паркан, яким занято метра два проїзної частини дороги вул.. Свято-Миколаївської. Зі сторони чиновника скарги порушені ст..ст. 18, 22, 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Попадання стічних вод під будинок неможливо встановити із-за заповнення підвалу сміттям.

                     Дані акти суперечать ст.. 41 чч. 1, 3 Закону України «Про забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя населення» та п. 10 пп. 15 «а», 12 пп. «а»  Положення  про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109 та зібраним по справі доказам, зокрема не зазначено конкретної посади та повноважень лікаря, оскільки складати акти про порушення передбачені ст.. 42 КУАП мають право головний санітарний лікар та лікарі гігієністи та епідеміологи. Не зазначено яким чином саме відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає позивачу ОСОБА_1 чи неповнолітньому власнику будинку ОСОБА_2 користуватися жилим будинком по АДРЕСА_1оскільки в актах чиновником скарги вказаний ОСОБА_7, проти якого провадження по справі закрито в зв язку із його смертю,  а прізвище відповідачки в цих актах взагалі відсутнє. До того ж скаржник ОСОБА_5 не представив суду доказів про наявність в нього повноважень на звернення із даними скаргами в інтересах власника будинку так, як при купівлі-продажу будинку він представляв інтереси продавця будинку ОСОБА_6 і довіреності від батьків неповнолітнього власника будинку не надав. В акті перевірки дотримання санітарного законодав-ства від 03.10.2006 року, зазначено про те, що про виявленні порушення з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_10 стало відомо зі скарги ОСОБА_5, що взагалі ставить під сумнів достовірність виявлених і зазначених в попередніх актах даних. З листа № 198 від 04.10.2006 року начальника відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області слідує, що інспекція державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації встановила що факти наведені в скарзі дійсно мали місце у вигляді самовільного влаштування ОСОБА_10 огорожі з бетонних плит по вул.. Свято-Миколаївській перед своїм будинком та закриття проходу між своїм будинком та будинком ОСОБА_2 та доступу до північної сторони будинку, що є грубим порушенням будівельних норм, якщо врахувати, що відстань між житловими будинками ОСОБА_10 та ОСОБА_2 зі сторони вул.. Свято-Миколаївської менше 1 м. то прохід між будинками повинен бути спільним так, як відповідно до ст.. 2.20 ДБН 79-92 конструкції будинків та споруд, що виступають не повинні перетинати межі сусідніх ділянок, а дах будинку ОСОБА_10 врізається в житловий будинок ОСОБА_2, а тому ОСОБА_10 було рекомендовано зняти огорожу проти житлового будинку ОСОБА_2 та надати йому вільний доступ до проходу між їхніми будинками для обслуговування свого житлового будинку. Разом з тим суду не представлено доказів, на підставі яких було проведено перевірку і складено цього листа та не зазначено конкретних обставин перевірки, тобто дати перевірки фактів, точної адреси учасників спору та їхні повноваження і прізвища, а також їхнє відношення до відповідачки по справі ОСОБА_3, оскільки її прізвище в листі взагалі відсутнє, що також викликає сумнів в достовірності та об'єктивності даного листа. Суд також не може прийняти до уваги переписку між ОСОБА_5 та Шаргородською міською радою та звернення до інших органів, як докази підтверджуючі позовні вимоги, оскільки воа суперечить зібраним по справі доказам, представник позивача ОСОБА_5 не представив доказів підтверджуючих його повноваження на звернення до Шаргородської міської ради та інших органів від імені неповнолітнього ОСОБА_2 за вирішенням спірних питань, листи - відповідді на звернення ОСОБА_5 не суперечать чинному законодавству, в тому числі Закону України «Про звернення громадян»   (а.с. 15 - 22).

                    Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права і відшкодування завданих збитків, хоч би ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння.                           

                    Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право також вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування  та розпорядження майном.

                    В судовому засіданні встановлено, що на даний час перешкод в користуванні позивачем ОСОБА_2. належною йому власністю   у вигляді жилого будинку по АДРЕСА_1 з боку відповідачки ОСОБА_3 не має, оскільки шиферну огорожу, яка проходила з тильної сторони АДРЕСА_1 та частину бетонної огорожі на вул.. Свято-Миколаївській представником позивача ОСОБА_5 було знесено, а дрова та хлам перенесено в інше місце. Будівництво веранди будинку відповідає вимогам п. 2.20 ДБН 79-92, з якого слідує, що конструкції будинків та споруд , що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок так. як вона збудована на присадибній земельній ділянці відповідачки і її конструкції, в тому числі дах, не перетинають межі земельних ділянок, а навпаки дах жилого будинку ОСОБА_2 перетинає межу земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 До того ж позивачем та його представниками не було суду доведено про те, яка саме частина жилого будинку належить на праві власності неповнолітньому ОСОБА_2, оскільки його Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 придбали лиш 43/100 частини жилого будинку по АДРЕСА_1яка складалася з шести житлових кімнат, збудованих з глинобитних стін, загальною площею 113,31 кв.м., житловою площею 81,36 кв.м., в той час як в наявності є частина будинку загальною площею 53,7 кв.м., виведена з камінного матеріалу, чого не заперечують сторони та їх представники.  Що підтверджується показами сторін та їхніх представників, протоколом про окремі процесуальні дії від 20.03.2008 року, , договором купівлі-продажу жилого будинку, державним актом про право власності на земельну ділянку та план-схемою земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1, роз ясненнями спеціаліста ОСОБА_11 (а.с. 8; 12; 39-42; 122;       ).

                    Крім того, відповідно до ст.. 376 ч. 7 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самовільне будівництво, провести відповідну перебудову, а якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню.

                    Вимог про перебудову веранди або її знесення  органи державної влади або органи місцевого самоврядування не заявили, а тому підстав для задоволення позову в цій частині також не має.

                    Не знайшло в судовому засіданні свого підтвердження завдання відповідачкою ОСОБА_3 позивачу матеріальної шкоди в розмірі 534 грн. внаслідок побиття шиферу під час будівництва веранди так, як доказів на підтвердження даного факту суду не представлено, оскільки доводи позивача та його представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 базуються на припущеннях і іншими доказами не підтверджуються. Довідка магазину «Комфорт-буд-сервіс» ПП ОСОБА_12 про вартість одного листа шиферу у відсутності інших доказів про вину відповідачки у заподіянні шкоди внаслідок побиття шиферу не може бути прийнята до уваги, а тому суд дані докази оцінює критично і до уваги не приймає.                       

                    Суд, також вважає, що не підлягає до задоволення позов в частині визнання не дійсним Державного акта про право власності на земельну ділянку, виданного ОСОБА_3, оскільки даний Державний акт виданий на підставі рішення № 42 2-ої сесії 5-го скликання Шаргородської міської ради Вінницької області від 20 липня 2006 року «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності  на земельні ділянки» і дане рішення не оспорено і не скасовано. Вказане рішення відповідає вимогам ст..26 ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст..ст 12,116.118,121,186 Земельного Кодексу України, ст..ст. 19, 25-30 Закону України «Про землеустрій» та «Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України».

                    Суд, критично оцінює і до уваги не приймає доводи позивача та його представників щодо не законності видачі відповідачці Державного акту через відсутності погодження межі земельних ділянок із позивачем, оскільки вони суперечать чинному земельному законодавству та зібраним по справі доказам в тому числі: ст.. 83 ЗК України про те, що всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності перебувають у комунальній власності територіальних громад; ст.. 40 ЗК України, з якої слідує, що громадянам України для будівництва та обслуговування жилого будинку чи господарських будівель можуть передаватися у власність чи оренду земельні ділянки за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.  Договору купівлі-продажу жилого будинку від 30.12.2005 року, де відсутні дані про розміри та купівлю-продаж земельної ділянки. 

                     Керуючись ст. ст.. 5-10, 13-15, 60, 79, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.. ст. 376, 391 України, ст.. 48 Закону України «Про власність», ст.ст. 26, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст.. 19, 25-30 Закону України «Про землеустрій», ст.. 186 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

                      В задоволенні позову ОСОБА_1в інтересах власника - неповнолітнього сина ОСОБА_2до ОСОБА_3та Шаргородської міської ради міста Шаргорода Вінницької області  про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування шкоди та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

                      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду можна подати протягом 10-ти днів після його проголошення, а апеляційну скаргу протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

                      Головуючий: