ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-27/5029-2012 11.06.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 7 481, 80 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились;
від третьої особи не з'явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 7 481, 80 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2011 року в м. Києві на вул. Дніпровській Набережній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Фольцваген, д/н НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Тойота, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 станом на момент даної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 року було порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП -гр. ОСОБА_1, та призначено до розгляду на 21.05.2012 року.
Крім того, витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи було застраховано станом на 29.01.2011 року цивільно-правову відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу -Фольцваген, д/н НОМЕР_3.
10.05.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом відомості.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання 21.05.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 21.05.2012 року розгляд справи відкладено на 11.06.2012 року.
Представник позивача у судове засідання 11.06.2012 року не з'явився, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від останнього надійшли докази направлення на адресу третьої особи позовної заяви та доданих до неї документів.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 11.06.2012 року не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
При цьому, Господарським судом міста Києва на адресу відповідача, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.03.2012 року, а саме: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, була направлена ухвала суду, яка повернулася до суду із зазначенням, що організація за вказаною адресою не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Тобто, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З довідки УДАІ ГУМВС України в місті Києві та Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25.02.2011 року по справі № 3-2323/11 вбачається, що 29.01.2011 року близько 12 год. 50 хв. в м. Києві на вул. Дніпровській Набережній, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Фольцваген, д/н НОМЕР_3, завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині та здійснив лівий поворот на вул. Ахматової з другого ряду, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, д/н НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.1 ПДР України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.02.2011 року по справі № 3-2323/11 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Тойота, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору № 202323 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 15.09.2010 року, який укладено між АТ «Просто-страхування», за договором страховик, та ТОВ «ВДС-Інвест», за договором страхувальник.
Із матеріалів справи вбачається, що 07.02.2011 року було проведено автотоварознавче дослідження (звіт № 13970/503-40601-11 з оцінки транспортного засобу), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 8 131, 84 грн.
Як вбачається із страхового акту Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»від 10.02.2011 року, позивачем було вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 8 481, 80 грн.
На виконання умов договору № 202323 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 15.09.2010 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 8 481, 80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2733 від 26.02.2011 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина гр. ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, тому, останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Тойота, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається (інформація з ЦБД МТСБУ від 07.05.2012 року), що відносно транспортного засобу Фольцваген, д/н НОМЕР_3 станом на момент ДТП винним у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_1 було укладено з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»поліс № ВЕ / 7963707 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, за участю зазначеного транспортного засобу. Відповідно до умов полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза -1 000, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, з вирахуванням встановленої полісом франшизи, оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»з вимогою про сплату страхового відшкодування на користь позивача у порядку регресу (вих. лист № 04-1371 від 21.02.2012 року).
Згідно п. п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ); у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідна заява про страхове відшкодування із доданими до неї документами були отримані відповідачем 24.02.2012 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1073095.
Таким чином, відповідачу у термін до 24.05.2012 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.
Відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив, заперечень щодо такої виплати не надав.
Тому, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» в порядку регресу 7 481, 80 грн.
При цьому судом встановлено, що позивач визначив розмір позовних вимог на підставі наявного у справі рахунку-фактури № АТ-0000406 від 08.02.2011 року на суму 8 481, 80 грн.
Проте, як зазначалося вище, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.
Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Пунктом 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Таким чином, належним в розумінні діючого законодавства України підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності чи висновок судового експерта.
На підставі зазначеного, законним є стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування у межах, визначених відповідно до звіту № 13970/503-40601-11 з оцінки транспортного засобу від 07.02.2011 року, який наявний у матеріалах справи, та відповідно до якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, складає 8 131, 84 грн.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково а саме у розмірі 7 131, 84 грн. (8 131, 84 грн. (розмір оціненої шкоди) мінус 1 000, 00 грн. (франшиза)).
Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; ідентифікаційний код: 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) 7 131 (сім тисяч сто тридцять одну) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 534 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 22 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 18.06.12 р.