Справа № 22 -ц- 1066/2008 Головуючий у першій інстанції Категорія - цивільна Чепурко В.О.
Доповідач-Лазоренко М.І.
Р І Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2008 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Литвиненко І.В.
суддів: Лазоренка М.І., Редьки А.Г.
при секретарі: Штупун О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської житлово-експлуатаційної контори про визнання недійсним договору найму житлового приміщення та про зобов'язання відповідача укласти договір найму житлового приміщення.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року Корюківська ЖЕК звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1. заборгованості по квартплаті в сумі 425 грн. 88 коп. та зобов'язання відповідача укласти з ЖЕК договір про квартплату. Ухвалою Менського районного суду від 30.04. 2008 року провадження по справі по даному позову закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зустрічним позовом до Корюківської житлово-експлуатаційної контори про встановлення фактів бездіяльності посадових осіб Корюківської ЖЕК, зобов'язання відповідача укласти договір житлового найму та притягнення Корюківської ЖЕК до цивільної відповідальності./ а.с.71/
3.10.2006 року ОСОБА_1. уточнив свої позовні вимоги і додатково просив визнати недійсним договір найму житлового приміщення від 1986 року.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що він з сім'єю з липня 1986 року проживає в квартирі АДРЕСА_1. До зазначеного житлового приміщення вселився на підставі ордеру, який виданий згідно рішення виконкому Корюківської міської ради від 17.07.1986 року. Договір найму житлового приміщення, який регулює права і обов'язки сторін Корюківська ЖЕК, в 1986 році, з ним не заключала. Це підтверджується тим, що представлений суду договір оформлений на бланку типового договору найму житлового приміщення, форма якого була встановлено постановою Ради Міністрів України № 243 тільки 1 серпня 1988 року. Крім того, Корюківська ЖЕК йому ніякі послуги з утримання житла не надавала. На підставі наведеного просить задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Менського районного суду від 30.04. 2008р. в позові ОСОБА_1. до Корюківської ЖЕК відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд, оскільки воно постановлене з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує на те, що 30.04.2008 року суд, на порушення ст. 209 ЦПК не виносив ухвалу про закриття провадження у справі за позовом Корюківської ЖЕК до ОСОБА_1. про зобов'язання укласти договір на участь в утриманні будинку, що на порушення ст. 185 ППК суд не досліджував докази, на порушення ст. 143 ЦПК безпідставно відмовив у призначенні повторної технічної експертизи, не розглянув всі позовні вимоги, зокрема не розглянув вимоги щодо встановлення факту бездіяльності посадових осіб ЖЕК та притягнення їх до цивільної відповідальності.
Крім того головуючий по справі 30.04.2008 року повідомив, що судове рішення по справі буде проголошене 5.05.2008 року, проте прибувши до суду у визначений час, стало відомо, що рішення суду датоване 30.04.2008 року, але в цей час судом рішення не проголошувалась. Також суд не забезпечив повне фіксування процесу технічними засобами і відмовляючи у задоволенні позову, не уточнив за який період та на яких підставах позивач ставить питання про недійсність цього договору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. суд першої інстанції керувався Законом України „Про житлово - комунальні послуги” та підзаконним актами, які регулюють відносини по наданню житлово - комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та виходив з того, що розділом У111 Закону України „Про житлово - комунальні послуги” передбачено, що Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність, а відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте з наведеним підставами відмови у задоволенні позову, апеляційний суд погодитись не може.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Законом України „Про житлово - комунальні послуги” предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до 63 ЖК України предметом договору найму житлового приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирного житлового будинку.
Крім регулювання питань передачі наймачу квартири, договір найму житлового приміщення також регулює порядок користування отриманим житловим приміщенням, визначає права і обов'язки сторін у договорі.
Отже суд 1 інстанції вирішуючи наведений спір на підставі Закону України „Про житлово - комунальні послуги” допустив невірне застосування матеріального закону, оскільки застосований закон не поширюється на ці правовідносини.
Крім того, суд 1 інстанції при ухваленні рішення по справі допустив порушення норм процесуального права.
Так, відповідно ст.ст 209, 219 ЦПК рішення суду або його вступна та резолютивна частина проголошується негайно, після закінчення судового розгляду. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну та резолютивну частину суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проте, відповідно до технічного запису судового засідання, суд на порушення наведених процесуальних норм вступну та резолютивну частини рішення суду, датовану 30 квітня 2008 року, проголосив не вдень ухвалення судового рішення, а 5 травня 2008 року.
Встановивши зазначені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення суду.
Судом встановлено що ОСОБА_1 з сім'єю з липня 1986 року і по даний час проживає в квартирі АДРЕСА_1. До зазначеного житлового приміщення вселився на підставі ордеру, який виданий згідно рішення виконкому Корюківської міської ради від 17.07.1986 року.
В серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Корюківської житлово-експлуатаційної контори про встановлення фактів бездіяльності посадових осіб Корюківської ЖЕК, притягнення Корюківської ЖЕК до цивільної відповідальності, зобов'язання відповідача укласти договір житлового найму, а договір найму житлового приміщення від 1986 року визнати недійсним,
Обґрунтовуючи правові підстави вимог про встановлення фактів бездіяльності посадових осіб ЖЕК, притягнення житлово-експлуатаційної контори до цивільної відповідальності, зобов'язання відповідача укласти договір житлового найму, позивач посилався на ст. ст. 61, 175, 176 ЖК.
Заявляючи вимоги про визнання недійсним договору найму житлового приміщення від 1986 року позивач не послався на норму закону на підставі якої він просить визнати договір недійсним.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте дослідивши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку, що позивачами не доведені факти бездіяльності посадових осіб Корюківської ЖЕК, також ними не надано суду належних доказів про звернення та відмову Корюківської ЖЕК укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення.
Що стосується вимог про визнання недійсним договору найму житлового приміщення від 1986 р. то судом встановлено, що відповідно до висновку експертного дослідження зразків підпису на типовому договорі найму житлового приміщення від 1986 року укладеного між Корюківською ЖЕК та ОСОБА_1. підпис у графі „наймач” - ймовірно виконаний ОСОБА_1 ( а.с. 38 відмовного матеріалу № 39-ж-2003.) Дата підписання договору не впливає на його дійсність. Також згідно ст. 4 ЦК УРСР та ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки сторін виникають не тільки з договорів, але і з їх дій і фактичних взаємовідносин. Враховуючи, що ОСОБА_1. та члени його сім'ї тривалий час користуються наданим їм житлом, то між ним та Корюківською ЖЕК з цього приводу виникли фактичні взаємовідносини.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду 1 інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 61 ЖК України ст.ст. 10, 11. 60, 303, 307, ч.1 п.4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30.04.2008 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді