Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

немає судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 08 квітня 2010 року в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_3 удар долонею своєї правої руки в її ліве вухо, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо його підзахисного судові рішення через істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги захисник ОСОБА_1 мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи від 25 березня 2011 року. Крім того, на думку захисника ОСОБА_1, судом взагалі не встановлено доказів заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України в касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 125 КК України ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені в судовому засіданні, та яким судом надана належна оцінка.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними, що містяться у відмовному матеріалі № 1773 від 22 квітня 2011 року, довідці травматологічного пункту Павлоградської міської лікарні № 4 від 09 квітня 2010 року, висновках експерта № 163 від 25 березня 2011 року та частково - у висновках комплексної судово-медичної експертизи від № 108 від 05 серпня 2011 року.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

З огляду на викладене доводи захисника про неправильне застосування кримінального закону про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і відсутність обставин, що пом'якшують покарання, дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання - посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, вимог статей 65 - 67 КК України не порушив. Призначене засудженому покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника засудженого, аналогічні доводам його касаційної скарги, й правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

С у д д і:

Л.А. Романець Н.О. Марчук Т.А. Широян