ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
19.06.2012Справа №5002-7/1462-2012
За позовом: підприємства "Чіс" (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, 95050)
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" (вул. Горняцька, 1, с. Кар'єрне, Сакський район, 96548)
про стягнення 10 083,50 грн.
Суддя Дворний І. І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - предст., дов. №28 від 11.04.2012 р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: У травні 2012 року підприємство «Чіс» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів», у якій просило стягнути з останнього суму попередньої оплати у розмірі 9852,48 грн. сплачених позивачем на рахунок відповідача по платіжних дорученнях за каміння стінове з гірських порід, згідно договору №32 від 19 серпня 2011 року , укладеного між сторонами, інфляційні втрати у розмірі 98,52 грн, а також 3% річних у розмірі 132,50, а всього 10083,50 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача по справі.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача своїх зобов'язань з поставки оплаченої позивачем продукції, згідно договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами.
22 травня 2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву (вх. №15421-2012) у якому останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та вказує на те, що договором, укладеним між сторонами, строк поставки не узгоджений, що виключає можливість порушення такого строку, заявки на постачання товару, позивачем не надавались, з огляду на що, товар і не був поставлений в повному обсязі позивачу (а.с.38).
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2012 року та 05 червня 2012 року розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 19 червня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та надав письмові пояснення на відзив відповідача (вх. №18915).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією (а.с.100, зв. бік).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами з врахуванням його усних та письмових пояснень наданих суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд
ВСТАНОВИВ:
19 серпня 2011 року публічне акціонерне товариство «Сакський завод будівельних матеріалів» (за договором продавець) та підприємство «Чіс» (за договором покупець) уклали між собою договір купівлі-продажу за №32, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю каміння стінове з гірських порід ГОСТ4001-84 М-35 (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах даного договору.
Ціна договору визначена сторонами у розділі 2 договору. Так, відповідно до пункту 2.1 ціна за поставлений товар з завантаженням у транспорт покупця складає 244,80 грн. з НДС за 1 куб.м., у тому числі НДС 40,80 грн.
Умови оплати товару сторони узгодили у розділі 3 договору, а саме, оплата товару та транспортування здійснюється покупцем грошовими коштами завчасно (згідно даного договору), також можлива оплата згідно виставленим рахункам, на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х банківській днів з моменту передання товару (пункт 3.1 договору).
Поставка товару здійснюється згідно замовлень покупця.
Договір відповідно до пункту 8.1 діє з моменту підписання до 31 грудня 2011 року.
Сторони домовились про те, що строк дії договору не звільнює їх від відповідальності за повне виконання даного договору.
Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками без зауважень та заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що 16 серпня 2011 року на виконання умов договору відповідачем позивачу було виставлено рахунок за №140 на оплату товару (каміння стінового М-35 у кількості 111,1 куб.м.) на суму 27197,28 та 22 серпня 2011 року виставлено рахунок за №147 на оплату перевезення товару (в кількості 111,1 куб.м.) на суму 7999,20 грн.
Копією банківської виписки від 22 серпня 2011 року, наявною в матеріалах справи, підтверджується, що позивач на виконання умов пункту 3.1 договору повністю оплатив відповідачу виставлені рахунки, тим самим виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставку товару на адресу позивача в повному обсязі не здійснив, на протязі серпня-жовтня 2011 року поставив лише 80 куб.м. товару, що підтверджується копіями накладної за №669 від 26.08.2011р., товарно-транспортної накладної №23 від 26.08.2011 р., накладної №680 від 31.08.2011 р., товарно-транспортної накладної №24 від 31.08.2011р., накладної №693 від 06.09.2011 р, товарно-транспортної накладної №25 від 06.09.2011 р., накладної №706 від 09.09.2011 р., товарно-транспортної накладної №26 від 09.09.2011 р., накладної №729 від 16.09.2011 р., товарно-транспортної накладної №27 від 16.09.2011 р., накладної №788 від 30.09.2011 р., товарно-транспортної накладної №28 від 30.09.2011 р., накладної №816 від 07.10.2011 р., товарно-транспортної накладної №29 від 07.10.2011 р., накладної №837 від 13.10.2011 р., товарно-транспортної накладної №35 від 13.10.2011 р.
Таким чином 31,1 куб.м. каміння стінового залишились оплаченими, але не поставленими.
Як пояснює позивач, залишок товару по його заявці поставлений відповідачем не був, у зв'язку з припиненням дії ліцензії товариства на видобуток будівельного каменю.
В подальшому, 25 жовтня 2011 року, сторони здійснили звірення взаєморозрахунків та склали відповідний акт (а.с. 27), у якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар станом на 25 жовтня 2011 року складає 9852,48 грн.
Вказаний акт був підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.
Також, акт звірки взаєморозрахунків складався сторонами і за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року. Так, у акті сума заборгованості у розмірі 9852,48 грн. підтверджена підписом представника відповідача та завірена його печаткою (а.с. 29).
Матеріали справи свідчать й про те, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 25 жовтня 2011 року звертався до відповідача з листом (вих. №137) з проханням повернути заборгованість у розмірі 9852,48 грн. на рахунок підприємства. Лист відповідачем був отриманий 26 жовтня 2011 року, про що свідчить печатка останнього у правому нижньому куті документу.
Не отримавши оплати заборгованості, позивач 05 січня 2012 року надіслав на адресу публічного акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» претензію (вих. №3) з аналогічними вимогами, у якій також встановив строк для виконання зобов'язання до 10 січня 2012 року.
Втім, відповідь на вказану претензію від відповідача не надійшла, заборгованість погашена не була, що і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості з нарахованими на неї інфляційними втратами у сумі 98,52 грн. та 3% річних в сумі 132,50 грн. у примусовому порядку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Автономної Республіки Крим прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9852,48 грн., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, суд вважає за необхідне застосувати частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Тобто, фактично це є збитками, які сторона зазнала від існуючих в державі інфляційних процесів та в зв'язку з користуванням іншою стороною чужими грошовими коштами, що є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Так, розрахунок позивача інфляційних втрат у розмірі 98,52 грн. та 3% річних у розмірі 132,50 грн. є правомірним, отже вимоги про стягнення вказаних грошових коштів також підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 22.06.2012.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" (вул. Горняцька, 1, с. Кар'єрне, Сакський район, 96548) на користь підприємства "Чіс" (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, 95050) заборгованість у розмірі 9852,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 98,52 грн., 3% річних у розмірі 132,50 грн. та судові витрати у розмірі 1609,50 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Дворний І.І.