Справа № 2-1004
2008 року
рішення
Іменем України
06 червня 2008 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Галчанського С.В.,
при секретарі Федоренко О.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначає, що:
1) перебуваючи у шлюбі з відповідачем та за згодою відповідача, 27 листопада 2006 року ним було отримано кредит для погашення раніше взятих кредитів у безбалансовому відділенні №6 філії «Запорізьке центральне відділення Промінвестбанку» в розмірі 30000 грн., заборгованість за яким на даний час складає 55712,6 грн.;
2) 07 квітня 2006 року позивачем в Оріхівському відділенні ЗРУ КБ «Приватбанку» було отримано кредит в розмірі 4000 грн., на момент розірвання шлюбу заборгованість за яким складала 3138,84 грн., яка погашена була позивачем самостійно;
3) після розірвання шлюбу позивач позичив відповідачу 5000 грн., про що відповідачем було надано розписку про повернення боргу після розділу майна. 21 грудня 2007 року Оріхівським районним судом Запорізької області винесено рішення про розділ майна, але до даного часу відповідач борг не повернула;
4) посилаючись на ці обставини, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму боргу за розпискою 5000 грн., 50% боргу за кредитами, отриманими у період спільного проживання у шлюбі та на спільні потреби, який на даний час складає 58851,44 грн.
У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечила, суду пояснила, що розписку вона дійсно писала, розраховуючи на отримання грошей від позивача, але гроші позивач їй не дав, до кредитів вона ніякого відношення не має та про їх отримання позивачем нічого не знала.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, посилаючись на безпідставність позову.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали, що дійсно вони у присутності сторін підписали розписку про те, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 5000 грн. та зобов'язалася її повернути після поділу майна.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази в справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до наданої позивачем копії розписки встановлено, що ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 5000 грн. та зобов'язується повернути борг після розділу майна.
Відповідно до наданої копії кредитного договору №1070-06кф від 27 листопада 2006 року встановлено, що ОСОБА_1 отримав іпотечний кредит у безбалансовому відділенні №6 філії «Запорізьке центральне відділення Промінвестбанку» в розмірі 30000 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 26 листопада 2016 року.
Відповідно до наданої копії іпотечного договору №1345-06іп від 27 листопада 2006 року ОСОБА_1 та безбалансове відділення №6 філії «Запорізьке центральне відділення Промінвестбанку» уклали договір іпотеки для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №1070-06кф від 27 листопада 2006 року.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Суду не надано позивачем доказів про отримання ОСОБА_2 кредитів у банках або інших фінансових установах. Всі надані копії договорів свідчать про те, що кредит у сумі 30000 грн. отримано ОСОБА_1. Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 5000 грн., оскільки вона власноручно написала розписку про отримання у борг вказаної суми та повернення позики.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 1046, 1047, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, Суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Складання повного рішення відкладено до 11 год. 00 хв. 12 червня 2008 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області С.В.Галчанський