ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 червня 2006 р.

№ 16/486

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006

у справі

№16/486 господарського суду міста Києва

за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна”

до	1)          ТОВ “УкрТрансОйл” 2)          ЗАТ “Харківський завод транспортного устаткування”

про	стягнення 128100грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: Трясун О.С. –за довіреністю від 14.03.2006р.

відповідачів:  1) Чередніченко А.Ю. –за довіреністю від 01.11.2005р.

                        2) Борисенко О.О. –за довіреністю від 24.03.2006р.

                      

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2005р. (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. (судді Губенко Н.М. –головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), в позові про стягнення збитків у розмірі вартості цистерни у сумі 128100грн. у зв’язку з невиконанням  ЗАТ “Харківський завод транспортного устаткування” гарантійних зобов’язань, передбачених розділом 7 договору поставки №5/50-04/04/364 відмовлено.

В касаційній скарзі  Підприємство з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна” просить скасувати  постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильну юридичну оцінку обставинам справи.

Від ЗАТ “Харківський завод транспортного устаткування” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову залишити без змін, як таку, що винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2004р. між позивачем та другим відповідачем укладено договір поставки №5/50-04/04/364 причепів-цистерн для перевезення нафтопродуктів. Згідно із актом №1 передання-прийняття від 16.09.2004р. другим відповідачем, за договором від 17.06.2004 продавцем, передано, а позивачем, за зазначеним договором покупцем, прийнято партію причіп-цистерн.

На думку позивача, доказами неналежної якості та непридатності до використання причепа-цистерни ПЦ-15,8-83781 є акт перевірки технічного стану причепу для перевезення світлих нафтопродуктів від 08.04.2005р., акт передання-прийняття партії причеп-цистерн №1 від 16.09.2004р., листи: позивача №1449 від 08.04.2005р., №3998 від 12.09.2005р., другого відповідача №117 від 23.03.2005р., першого відповідача №245 від 16.08.2005р.

При цьому суди встановили, що згідно із зазначеним актом від 08.04.2005р. комісією позивача проведеним оглядом технічного стану причепу ПЦ-15,8-83781 держ. № АА 0527 XX виявлено ряд недоліків стану причепу та зроблено висновки, що причеп-цистерна не придатна для подальшої експлуатації в перевезенні нафтопродуктів, для подальшого її використання необхідно здійснити нанесення антистатичного покриття в заводських умовах, вихід із ладу причеп-цистерни стався з вини орендаря - першого відповідача.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно вимог ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Частиною 2 ст.679 ЦК України передбачено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок  порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За умовами п.2.3 договору від 17.06.2004р. причеп-цистерни, що підлягають поставці, повинні бути нові, стандартної заводської якості, 2004 року випуску, з повною перепродажною підготовкою, сертифіковані відповідно до вимог Державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

У разі неможливості урегулювання сторонами спору щодо якості причеп-цистерн шляхом переговорів другий відповідач зобов'язаний організувати виклик та оплатити послуги експерта Торгово-промислової палати для одержання висновку про стан причеп-цистерн (п.6.4 договору). При цьому договором не передбачено порядок підтвердження якості причеп-цистерн у випадку, якщо другим відповідачем не організовано виклик експерта.

Відповідно до п.10.3 договору від 17.06.2004р. взаємовідносини  сторін  у  частині,  не  передбаченій  договором, регулюються Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів народного споживання. Згідно із п.45 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення порядок приймання продукції по якості визначається Державним арбітражем СРСР.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно п.20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, при неявці представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) та у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів –експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.       

При відсутності відповідної інспекції по якості чи бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться у порядку, встановленому п.п. "а" та "б" цього пункту і лише при згоді виготовлювача (відправника) перевірка може проводитись односторонньо підприємством-одержувачем.

На підставі викладеного та враховуючи, що згода другого відповідача на перевірку якості зазначеної причеп-цистерни позивачем в односторонньому порядку відсутня, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт від 08.04.2005р., складений позивачем, не має юридичної сили доказу неналежної якості причеп-цистерни ПЦ-15,8-83781 держ. № АА 0527 XX.

Також зазначеним нормативним актом не передбачено оформлення результатів перевірки якості продукції та товарів шляхом обміну листами, а відтак, листи позивача за №№ 1449, 3998, першого відповідача за № 245, другого відповідача за № 117 не мають юридичної сили доказу неналежної якості вказаної причеп-цистерни.

З огляду на недоведеність факту неналежної якості товару, поставленого другим відповідачем за договором від 17.06.2004р., суди дійшли висновку і щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.679 ЦК України, та підстав покладення на відповідачів відповідальності.

Згідно приписів частини  2  статті  111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка доказів та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.  

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28  березня 2006 року у справі №16/486 залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна” –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина   

      

       

                                                                                                            А.Уліцький