ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06.11.06 р. Справа № 14/267пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Арсірій Р.О.
присекретарі Волобуєвій А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров Донецької області
Про: розгляд розбіжностей за додатковою угодою від 13.07.2006 р. до договору № 1/22 від 11.09.2003 р.
В засіданні суду брали участь
Представника позивача: Хахалін В.В. довіреність № Н-01/3914 від 10.12.2005р.;
Представника відповідача: Товкач В.М. довіреність № 1063 від 20.09.2006р.; Коротков Є.О. довіреність № 1063 від 20.09.2006р.
Суть справи:
Державне підприємство „Донецька залізниця” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров про розгляд розбіжностей за додатковою угодою від 13.07.2006 р. до договору № 1/22 від 11.09.2003 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 1/22 від 11.09.2003 р., вказівку Укрзалізниці № ЦЗМ – 14/602 від 03.07.2006 р., додаткову угоду від 13.07.2006 р., лист донецької залізниці № НЗ – 02/4857 від 17.07.2006 р., № НЗД – 05/1666 від 09.08.2006 р., лист № 868 від 07.08.2006 р., протокол розбіжностей, протокол розгляду розбіжностей.
Листом № НЗД – 05/1926 від 27.09.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги, просив суд внести в договір № 1/22 від 11.09.2003 р. на експлуатацію залізничного під’їзного шляху Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” зміни в запропонованій залізницею редакції.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилався на те, що запропоновані позивачем зміни до договору № 1/22 від 11.09.2003 р. суперечать порядку, встановленому ст. 119 Статуту залізниць України.
За результатами розгляду справи та враховуючи пояснення представників сторін суд встановив.
Між сторонами діє укладений договір № 1/22 від 11.09.2003 р. про експлуатацію залізничного під’їзного шляху Товариством з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” при станції Удачная Донецької залізниці.
Відповідно до п. 16 Договору (мовою оригіналу) «Изменения и дополнения условий договора вносятся по согласию сторон. Споры по договору рассматриваются согласно законодательства Украины».
Державне підприємство „Донецька залізниця” 17.07.2006 р. листом № НЗ-02/4857 спрямувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” Додаткову угоду від 13.07.2006 р. до зазначеного договору, яке було вручено адресату, відповідно до повідомлення про вручення № 4541122 від 25.07.2006 р.
Розглянувши Додаткову угоду, відповідачем було складено протокол розбіжностей стосовно п. 2 угоди, з викладенням пропозиції виключити зазначений пункт.
Однак, сторони так і не дійшли згоди стосовно змісту Додаткової угоди, а саме пункту 2, про що було складено протокол розбіжностей від 21.08.2006 р.
Як вбачається сторонами дотримано порядку оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії, який встановлено Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644.
Таким чином відповідач заперечує проти внесення змін до договору у викладеній позивачем редакції.
Свою позицію позивач ґрунтує на тому, що підприємства-власники вагонів відмовляються від оплати за їх користування та затримку. Тому, вважає за необхідне доповнити договір № 1/22 від 11.09.2003 р. текстом „За затримку власних вагонів на путях станції призначення або на підходах до них, або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами, відповідно до ст. 119 Статуту Залізниці України”.
Відповідач вважає, що відповідальність за затримку вагонів на станціях і на підходах до них власник колії може нести лише з причин, які залежать від нього за доведеністю його вини. Шляхом внесення доповнення до договору № 1/22 від 11.09.2003 р. Державне підприємство „Донецька залізниця” намагається покласти обов’язок за дії вантажовласників та власників вагонів на третю особу – власника колії.
Загальними підставами для зміни або розірвання договору є зазначені в ст. 651, 652 ЦК України. При цьому позивач в судовому засіданні посилався на істотне порушення договору другою стороною. У межах строку розгляду справи до дня винесення рішення до матеріалів справи у тому числі і у канцелярію Господарського суду Донецької області доказів, що свідчать про істотне порушення умов договору не надійшло. Доводи про поважність причин, або неможливість надання необхідних доказів відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких підстав суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог через недоведеність обставин, що зумовлюють необхідність зміни умов діючого договору.
Судові витрати слід покласти на позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись, ст. ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 11, 16, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 46, 49 ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров про розгляд розбіжностей за додатковою угодою від 13.07.2006 р. до договору № 1/22 від 11.09.2003 р. відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Арсірій Р.О.