Справа: № 22ц-547/08 Головуючий в 1 інстанції: Іщук Л.П.
Категорія: 34 Доповідач : Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2008 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів: Осіпука В.В., Русинчука М.М.
при секретарі: Лінік Т.В.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача : ОСОБА_3,
представника відповідачів ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним майном подружжя, визнання недійсним договору та поділ майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2008 року ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5. про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним майном подружжя, визнання недійсним договору та поділ майна відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3. та представник відповідача ОСОБА_4 посилаються на те, що при вирішенні спору судом не порушено норми матеріального та процесуального права, судове рішення є законним та обґрунтованим .
В даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3. та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили, просили скаргу відхилити.
2
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
В роз'ясненнях даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та позивачкою не доведено, що між ними склалися усталенні відносини, що притаманні подружжю.
Висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах справи, перевірених належними доказами.
Так, судом встановлено і це не заперечується сторонами, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 не укладався.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 1.10.200 року по 17.02.2003 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого народилась дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої в свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_6 і даний факт сторонами по справі не оспорюється.
Позивачка визнає, що разом з донькою ОСОБА_7 зареєстровані з 12.01.2002 року по даний час за адресою м.Луцьк, АДРЕСА_1 і проживають у найманому житлі по АДРЕСА_2.
Крім того судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_5. з 1984 року по 1994 рік перебували в зареєстрованому шлюбі від якого народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Наявними у матеріалах справи та дослідженими судом письмовими доказами, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12. підтверджена та обставина, що відповідачі не припинили підтримувати подружні відносини, продовжують вести спільне господарство, спільно виховувати сина.
Подружжя ОСОБА_3. та ОСОБА_5. займалися облаштуванням та вмеблюванням спірної квартири АДРЕСА_3 в місті Луцьку, придбаної відповідачем ОСОБА_3. згідно договору купівлі - продажу від 18.04.2005 року, а згодом відчуженої по договору купівлі - продажу від 27.07.2006 року відповідачу ОСОБА_5. Ними для власних потреб та потреб сімї придбано у 2005 році два автомобілі «Мітцубісі - Педжеро - Спорт» і «Пежо - 307», зареєстрованих відповідно на ОСОБА_5. та ОСОБА_3 Відповідачі ведуть спільний бізнес.
Вказані обставини підтверджуються наявними в справі належними доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.60 ЦПК - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ОСОБА_1 не надала суду беззаперечних доказів підтвердження факту спільного проживання з відповідачем ОСОБА_3. без реєстрації шлюбу однією сім'єю і що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. А тому суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення цього факту.
З огляду на вищенаведене суд підставно відмовив у задоволенні вимог позивача про визнання спірного майна спільним майном подружжя та його поділ і визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: