ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1460/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі (далі -УПФУ в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня до грудня 2010 року в сумі 1 666,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи зареєстрованою в УПФ України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в порушення вимог законодавства про пенсійне забезпечення в 2010 році не в повному обсязі сплачував у встановлені строки страхові внески. Так, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1666,80 грн., яку позивач просить стягнути на користь УПФ України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі .
В судове засідання представник позивача не прибув, проте позивач подав до суду письмове клопотання від 14.06.2012 року № 2459/09-06 про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.35).
Відповідач у судове засідання не прибув, представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду повісткою, надісланою йому за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.32), причини неприбуття до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив.
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Поштове відправлення з повісткою, надіслане відповідачу рекомендованим порядком за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не вручене відповідачу з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання), а тому вважається, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с.32).
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання представники сторін не прибули (при цьому, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 жовтня 2009 року зареєстрований Виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради Волинської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Відповідач перебуває на обліку в УПФУ в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером НОМЕР_1, протягом 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, що вбачається з картки особового рахунку за 2010 рік в УПФУ в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі (а.с.9-10).
Станом на 18 квітня 2012 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1666,80 грн., що підтверджується розрахунком боргу перед управлінням Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі (а.с.6).
Відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (чинний з 1 січня 2011 року), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску. Згідно пункту 7 розділу VIII цього Закону, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно із пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Статтею 19 цього Закону визначено, що страхові внески нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Згідно з частиною шостою статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Законом України від 08 липня 2010 року N 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески". Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (стаття 1 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою). Цією ж статтею передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.
За правилами частини третьої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФ України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі вживались заходи щодо погашення заборгованості шляхом надіслання відповідачу вимоги про сплату боргу (а.с.13), однак, вказані заходи не спричинили повного погашення відповідачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розмір якої згідно картки особового рахунку ОСОБА_1 становить 1666,80 грн.
Як вбачається із додатку до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік (а.с.12), сума нарахованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2010 рік страхових внесків становить 1918,80 грн. Фактично відповідач сплатив 252,00 грн., про що свідчить картка особового рахунку (а.с.9). Таким чином, заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 18 квітня 2012 року становить 1666,80 грн., що підтверджується розрахунком боргу (а.с.6).
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1666,80 грн. відповідачем добровільно не погашена, доказів сплати боргу суду ОСОБА_1 не надав,а тому за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1666,80 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І.Смокович