АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, пл.Солом'янська, 2-а
справа № 22-2690/8769/2012 Головуючий у 1 інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2012 року Колегія суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Поліщук Н.В.
Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі: Василевському Я.П.
За участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2010 року позивач ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування вимог зазначив, що з вини власників квартири АДРЕСА_1 було пошкоджено належне йому на праві власності майно - квартиру №27 в цьому ж будинку, шляхом залиття.
Просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 44 532, 00 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.
Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 44 532 грн, судові витрати в розмірі 565, 32 грн, а всього 45 097,32 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року, відмовити ОСОБА_6 у захисті цивільного права та інтересу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Особи, що подали апеляційні скарги посилаються на те, що акт від 25 травня 2010 року не можна брати до уваги в якості доказу вини відповідачів в залитті приміщення позивача, адже він був складений без участі позивача, відповідачів (їх представників).
Зазначають також, що 25 травня 2010 року квартира АДРЕСА_1, в якій мешкають відповідачі, не була оглянута працівниками КП «Хрещатик». Працівники КП «Хрещатик» дату та причину залиття не встановили.
Вказують на те, що суд не відобразив у рішенні результати оцінки доказів позивача та заяви представника ОСОБА_5 про фальшивість доказів у заперечення вини відповідачів у заподіянні шкоди, та не навів у рішенні мотивів, з яких не взяв їх до уваги.
Також вважають, що порушено норму права, а саме ч.2,3,4 ст.13, ч.2 ст.15 ЦК України при подачі позову ОСОБА_6, вказуючи на те, що він не мав право на захист інтересу.
Зазначають, що суд не залучив власника квартири № 29 до участі у справі як співвідповідача.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2, підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У судове засідання позивач та відповідач ОСОБА_4, не з'явився, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи (про що свідчить зворотне повідомлення), поважність причин неявки суду не повідомив, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність згідно ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 04 липня 2008 року ОСОБА_6 набув права власності на квартиру ¹ 27 в будинку АДРЕСА_1, яка складається з 4 житлових кімнат, житловою площею 71,50 кв.м., загальною площею 119, 30 кв.м.
Право власності на квартиру № 31 цього ж будинку зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З заявою про прийняття спадщини звернувся її чоловік ОСОБА_5
25 травня 2010 року комісією в складі майстра ремдільниці, майстра техдільниці, слюсара - сантехніка КП «Хрещатик» було складено акт обстеження квартири ¹ 27 в будинку АДРЕСА_1, під час якого виявлено, що квартира складається з двох поверхів. В кімнаті площею 10,6 кв.м., розташованій на 2 поверсі стеля підвісна гіпсокартонова з освітленням, пофарбована водоемульсійною фарбою, стіни облицьовані тканиною. На стелі на всій площині спостерігаються сліди залиття в місцях з'єднання гіпсокартонових плит. На стіні біля вікон та всій площині спостерігаються сліди залиття. Також спостерігаються сліди залиття площею 2,5 кв.м. на стіні біля дверей. Згідно акту залиття відбулось із квартири № 31, розташованої поверхом вище. Дату та причини залиття встановити неможливо, так як мешканці квартири № 27 тривалий час з кінця березня до середини травня 2010 року в квартирі були відсутні, точну дату залиття вказати не можуть. Під час обстеження залиття не відбувалось, сантехобладнання в кв. № 31 в задовільному стані, оскільки за вказаний період мешканці вказаної квартири до ОДС КП «Хрещатик» не звертались щодо пошкодження сантехнічних приладів.
Відповідно до даних кошторису, складеного ТОВ «Регул» вартість ремонту пошкоджених частин квартири ¹ 27 будинку АДРЕСА_1 складає 44 532 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено той факт, що залиття сталося не з їх вини та не надано доказів на спростування розміру спричиненої шкоди.
Такі висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст..ст. 57-60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З наведеного убачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно з перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач надав Акт комісії КП «Хрещатик» від 25.05.2010 року та кошторис вартості ремонту пошкоджених частин квартири ¹ 27 по АДРЕСА_1
Відповідачами не доведено відсутність їх вини у залитті квартири. В ході апеляційного розгляду відповідачкою підтверджено, що приміщення кімнати, яка була пошкоджена внаслідок залиття, розташовано поверхом нижче від ванної кімнати належної відповідачам квартири ¹ 31 по АДРЕСА_1
Доказів на спростування факту залиття і вартості ремонтних робіт матеріали справи не містять, та апеляційні скарги не містять посилань на такі докази.
Факт протікання води в належне позивачеві приміщення відповідачами фактично не оспорюється, проте, належних та допустимих доказів, які давали б підстави вважати про відсутність вини відповідачів у спричинені позивачеві матеріальних збитків, відповідачами не надано.
Доводи апеляційних скарг в тій частині, що судом першої інстанції не долучено до участі у справі як співвідповідача власника квартири № 29 є безпідставними, оскільки згідно із Розпорядженням № 808 від 10.09.2001 року Старокиївської районної державної адміністрації м.Києва затверджено виконане перепланування в квартирах № 27 та № 29 в будинку АДРЕСА_1 та визнано трикімнатну кв. № 27 та трикімнатну квартиру № 29 за цією адресою чотирьохкімнатною квартирою № 27, загальною площею 119, 3 кв.м., в тому числі житловою площею 71,5 кв.м.
Посилання апеляційної скарги на фальшивість доказів колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 03.04.2012 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав заяву про фальшивість доказів, а саме акту КП «Хрещатик» від 25 травня 2010 року, плану за поверхами квартири № 27 в будинку АДРЕСА_1, акту огляду квартири № 27 та № 29 в будинку АДРЕСА_1 стосовно затвердження виконаного перепланування та об'єднання їх в одну квартиру від 07.09.2001 року, Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації м.Києва № 808 від 10 вересня 2001 року.
Разом з тим, особа, що подала вказані документи, не просила їх виключити з числа доказів.
За відсутності таких процесуальних дій заявник ОСОБА_3 мав подати відповідні докази за загальними правилами доказування згідно ст. 60 ЦПК України.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що спростовують значення вказаних документів і могли бути підставою неприйняття їх до уваги під час оцінки доказів.
Обставини, зазначені заявником у заяві про фальшивість доказів, не є такими, що підтверджують факти фальшування та за наявності яких докази можуть вважатись фальшивими.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Посилання апеляційних скарг на те, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Інші доводи апеляційних скарг також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів та заперечень, які надавалися сторонами у ході розгляду справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційних скаргах, немає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В.Поліщук
Судді А.М.Стрижеус
О.І.Шкоріна