ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 10/172-10/277 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В.–головуючого Полянського А.Г.. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Лесик М.А., дов. від 12.08.2005 року |
відповідача | Сиротенко О.О., дов. від 07.06.2006 року |
третьої особи | Денисюк В.С., дов. від 25.11.2005 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | - Товариства з обмеженою відповідальінстю “Сіам” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду |
від | 03.03.2006 року |
у справі | № 10/172-10/277 господарського суду Чернігівської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” |
третя особа з самостійними вимогами | Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” |
про | стягнення збитків у сумі 128 428, 16 грн. та у сумі 260 000, 00 грн. |
та зустрічним позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” |
про | визнання недійсним договору № 57/1 від 15.10.2004 року |
ВСТАНОВИВ:
У липні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 128 428, 16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2004 року між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання послуг та зберігання зернових культур № 57/1, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача на зберігання кукурудзу урожаю 2004 року в кількості 1 500 т. Однак, протягом терміну зберігання відповідачем переданої позивачем кукурудзи її якість істотно змінилася, що підтверджується карткою аналізу зерна б/н від 20.04.2005 року, відповідно до якої вологість кукурудзи складає 13, 8%, зернова домішка 20, 5%, сміттєва домішка 7, 1%. Тобто внаслідок неналежного зберігання відповідачем було допущено порушення ГОСТу 13634-90.
У липні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” подало позовну заяву про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” збитки у розмірі 260 000, 00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок неналежного зберігання відповідачем кукурудзи загальною вагою 1 500 т, яка була передана йому на зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” і є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам”, останнє зазнало збитків у розмірі 260 000, 00 грн.
У серпні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” подало заяву про зміну предмету позову, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” шкоду у розмірі 260 000, 00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що кукурудза загальною вагою 1 500 т, яка була передана на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” у відповідності з умовами договору комісії від 09.07.2004 року № 8.
У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” про визнання договору зберігання № 57/1 від 15.10.2004 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” недійсним.
Мотивуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” зазначає, що спірний договір укладений з порушенням частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, статті 957 Цивільного кодексу України. Зокрема, позивач зазначає, що в договорі зберігання № 57/1 від 15.10.2004 року відсутні суттєві умови договору, що є порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29 листопада 2005 року (суддя Пашкіна С.А.) по справі № 10/172-10/277 задоволено позовні вимоги позивача повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” 128 428, 16 грн. збитків, 1 284, 29 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Частково задоволено позовні вимоги третьої особи. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” 225 400, 00 грн. збитків, 2 254, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання умов договору зберігання відповідачем спричинено позивачу збитки у вигляді додаткових витрат, які підлягають стягненню в сумі сплачених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “Сіам” штрафних санкції, а саме 93 828, 16 грн. та не отриманої винагороди за договором комісії в сумі 34 600, 00 грн. Крім того, суд зазначає, що сума упущеної вигоди третьої особи повинна бути стягнута з вирахуванням суми винагороди за договором комісії, яку третя особа була б зобов’язана сплатити на користь позивача в сумі 34 600, 00 грн. Щодо зустрічних позовних вимог, то суд зазначає, що проаналізувавши договір зберігання суд прийшов до висновку, що він містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору зберігання, а тому суд вважає, що сторони повинні були виконувати умови договору належним чином.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року (судді: Андрієнко В.В. –головуючий, Студенець В.І., Малетич М.М.) по справі № 10/172-10/277 господарського суду Чернігівської області, рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року по справі № 10/172-10/277 змінено. Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року по справі № 10/172-10/277 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення 128 428, 29 грн. скасувати, а в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення 128 428, 29 грн. збитків відмовлено повністю. Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року по справі № 10/172-10/277 в частині часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення 225 400, 00 грн. збитків скасувати, а в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення 260 000, 00 грн. відмовлено повністю. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року по справі № 10/172-10/277 залишено без зміни. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” 642, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” 1 127, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” в доход Державного бюджету України 42, 50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
Постанова апеляційного господарського суду вмотивована, зокрема тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіам” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” про стягнення збитків у формі упущеної угоди, а статтею 951 Цивільного кодексу України, якою врегульовано відносини по відшкодуванню збитків, завданих поклажодавцеві, не передбачено, що зберігачем відшкодовуються збитки у формі упущеної вигоди і такої відповідальності не передбачено договором зберігання, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню. Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Чернігівської області про те, що договір зберігання №57/1 від 15.10.2004 року містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору зберігання, а наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” обставини не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Не погоджуючиcь з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року по справі № 10/172-10/277 господарського суду Чернігівської області, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року у справі № 10/172-10/277, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом статей 22, 611, 623, 950, 951 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що зазначення в постанові того факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” вимагало стягнення з відповідача лише упущеної вигоди не відповідає дійсності.
Не погоджуючиcь з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року по справі № 10/172-10/277 господарського суду Чернігівської області, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року у справі № 10/172-10/277, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 22, 386, 951, 1018 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” має право на відшкодування завданої йому шкоди як власнику майна, оскільки майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідач відзив на касаційні скарги не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофортуна та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіам" 09.07.2004 року укладено договір комісії №8, за умовами якого позивач зобов'язався за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіам" за плату вчинити угоди купівлі сільськогосподарської продукції врожаю 2004 року від свого імені, але за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіам", по цінам, в строк і на умовах визначених в додатках до договору, а саме: згідно додатку №4 - кукурудзи фуражної з наступними якісними показниками : вологість до 14 %, сміттєва домішка - не більше 5%, зернова домішка - не більше 15% в кількості 500 тонн, по ціні 464,00 грн. за 1 тону на суму 232000,00 грн.; згідно додатку №10 - кукурудзи фуражної з наступними якісними показниками : вологість до 14 %, сміттєва домішка - не більше 5%, зернова домішка - не більше 15% в кількості 1000 тонн, по ціні 460,00 грн. за 1 тону на суму 460 000,00 грн.
Для забезпечення зберігання і якості товару позивач зобов'язався укласти договір зберігання з зерновим складом (пункт 3.2 договору).
Між „АПК „Ніжинський" та ТОВ „Агрофортуна" 15.10.2004 укладено договір № 57/1 про надання послуг та зберіганню зернових культур, за умовами якого ТОВ „АПК Ніжинський" приймає, а ТОВ „Агрофортуна" передає зерно кукурудзи в кількості 1000 т. на зберігання і відшкодовує ТОВ „АПК „Ніжинський" витрати по доведенню його до кондицій зберігання, а також прийманню, збереженню і навантаженню.
Додатковою угодою від 28.12.2004 до договору № 57/1 від 15.10.2004 сторони визначили, що у зв'язку з погіршенням якості зерна - кукурудзи, внаслідок неналежного зберігання за договором, оплата за зберігання кукурудзи ТОВ „Агрофортуна" не проводиться( п.4.1 договору), а також в п. 3.3.8 договору визначили, що ТОВ „АПК „Ніжинський" зобов'язується здійснити заходи для очищення кукурудзи, переданої на зберігання, зокрема, довести якісні характеристики кукурудзи до таких показників: вологість - 14%, зернова домішка - до 18%, сміттєва домішка до - 6%.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофортуна" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕК Імпала" 15.11.2004 року укладено договір купівлі - продажу кукурудзи фуражної в кількості 1000 т. за ціною 460,00 грн., на загальну суму 460 000,00 грн.
Згідно складської квитанції на зерно № 57 від 15.11.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромисловий комбінат “Ніжинський" на підставі договору зберігання від 15.10.2004 року прийняло на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофортуна" 1000 т. кукурудзи з якісними показниками: вологість 14 %, сміттєва домішка - 3%, зернова домішка - 12%.
Між позивачем та Дочірнім підприємством „Радосинь - Агро" 18.11.2004 року укладено договір № 43 купівлі - продажу кукурудзи фуражної в кількості 500 т. за ціною 464,00 грн., на загальну суму 232 000,00 грн.
Згідно складської квитанції на зерно № 60 від 18.11.2004 відповідач на підставі договору зберігання від 15.10.2004 прийняв на зберігання від позивача 500 т. кукурудзи з якісними показниками: вологість 14 %, сміттєва домішка - 4%, зернова домішка - 15%.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіам" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро - Крок" 30.11.2004 року укладено договір № 48 купівлі-продажу 1000 тонн кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2004 року за ціною 490,00 грн. за 1 тонну на загальну суму 490 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро - Крок" 22.04.2005 року звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіам" з листом № 42/04, в якому, пославшись те, що кукурудза не відповідає якісним показникам, які передбачені в договорі № 48 від 30.11.2004 року на підставі договору та статей Цивільного кодексу України повідомило останнього про розірвання договору в односторонньому порядку.
Як встановлено судами, позивач просить стягнути з відповідача 128428,16 грн. збитків, що складаються з 34600,00 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку) та 93828,16 грн. витрат по сплаті штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно частини 1 статті 949 Кодексу зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (статті 950 Кодексу).
Статтею 951 Кодексу передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (частина 2 статті 951 Цивільного кодексу України).
Таким чином, вимоги про стягнення зі зберігача упущеної вигоди (неотриманого прибутку), а також витрат по сплаті штрафних санкцій є безпідставними.
Крім того, відповідно до статті 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Якщо комісіонер виявить недостачу, пошкодження майна, що надійшло комісіонеру для комітента від третіх осіб, то повідомлення комітента, за загальними правилами не позбавляє його відповідальності за недостачу чи пошкодження, якщо він не доведе, що це є наслідком невиконання зобов’язань третьою стороною.
Згідно частини 3 статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Відповідно до частини 4 статті 1016 Цивільного кодексу України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Таким чином, комітент не має права пред’являти вимоги до особи, яка не виконала зобов’язання, якщо комісіонер не здійснить комітенту відступлення права вимоги до цієї особи. Комітент повинен надати особі, яка є боржником, докази переходу до нього прав вимоги.
Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіам” (комітентом) не надано доказів відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” (комісіонером), боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромисловий комбінат “Ніжинський" не повинен виконувати свого обов”язку комітенту.
Постанова апеляційного господарського суду в частині залишення без змін рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 року у справі №10/172-10/277 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромисловий комбінат “Ніжинський” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” про визнання недійсним договору зберігання № 57/1 від 15.10.2004 року не оскаржується.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення як позовних вимог за первісним позовом так і вимог за зустрічним позовом, а також вимог третьої особи, постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 року по справі № 10/172-10/277 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова