ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 2/10пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Коробенко Г.П. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Медведєв Д.С., дов. від 15.03.2005 року |
відповідача | Миргородська І.Ю., дов. від 19.12.2005 року |
третіх осіб | не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Міського комунального підприємства “Жилсервіс” |
на постанову | Луганського апеляційного господарського суду |
від | 21.03.2006 року |
у справі | № 2/10пд господарського суду Луганської області |
за позовом | Міського комунального підприємства “Жилсервіс” |
до | Донецької залізниці в особі Луганського вагонного депо |
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача | - Луганська міська рада - Артемівська районна державна адміністрація у м. Луганську |
про | визнання договорів недійсними |
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.06.2006 року у зв’язку з відсутністю судді Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги у справі № 2/10пд, призначеної до розгляду на 15.06.2006 року, призначено колегію суддів у складі: головуючий –Муравйов О.В., судді –Коробенко Г.П., Фролова Г.М.
Міське комунальне підприємство “Жилсервіс” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Донецької залізниці в особі Луганського вагонного депо, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луганська міська рада, Артемівська районна державна адміністрація м. Луганська про визнання договорів № 4 від 01.07.2003 року та № 4 депо від 01.10.2004 року недійсними.
02.12.2005 року Міське комунальне підприємство “Жилсервіс”, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подало уточнення до позовної заяви, в яких просить прийняти рішення про визнання договорів № 4 від 01.07.2003 року та № 4 депо від 01.10.2004 року недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори № 4 від 01.07.2003 року та № 4 депо від 01.10.2004 року укладені позивачем без його вільного волевиявлення, що є порушенням вимог чинного законодавства і не можуть бути визнані дійсними на цій підставі. Крім того, позивач зазначає про те, що він не може надавати послуги безкоштовно на підставі вказаних вище договорів, оскільки це суперечить вимогам законодавства та про те, що спірні договори укладені та підписані особами, які не мали повноважень на їх укладання.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.01.2006 року (суддя: Седляр О.О.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року (судді: Бойченко К.І. –головуючий, Медуниця О.Є., Семендяєва І.В.) по справі № 2/10пд господарського суду Луганської області, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи судові рішення господарські суди посилаються на те, що посилання позивача на відсутність волевиявлення зі свого боку при укладенні договорів, відсутність доручення у відповідача від юридичної особи на право укладання договорів та насильства з його боку на позивача при підписанні договорів безпідставні та не відповідають матеріалам справи. Крім того, позивачем не доведено суду правових підстав для визнання договору від 01.10.2004 року № 4 недійсним, оскільки посилання на пункти 3, 8 статті 78, пункти 3, 4 статті 179, пункти 2, 3 статті 136 Господарського кодексу України регулюють загальні положення укладання господарських договорів та розкривають поняття комунального унітарного підприємства і права господарського відання.
Не погоджуючиcь з постановою, Міське комунальне підприємство “Жилсервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року та рішення господарського суду Луганської області від 03.01.2006 року по справі № 2/10пд господарського суду Луганської області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати як незаконні та необґрунтовані, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права - статей 4, 22, 34, 38, 39, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що судами обох інстанцій були порушені головні принципи судочинства –рівності сторін у процесі та принцип змагальності, а з цих обставин принцип справедливості ніяк не може бути додержаним.
Відповідач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 01.07.2003 року та 01.10.2004 року між Міським комунальним підприємством “Жилсервіс” та Управлінням Донецької залізниці в особі Луганського вагонного депо укладено договори, за умовами яких замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов’язання по забезпеченню житлових будинків замовника послугами по їх опаленню.
Спірні договори підписані повноважними представниками та скріплені печатками підприємств, що підтверджує волевиявлення сторін на укладання спірних договорів.
Крім того, як встановлено судами та не заперечується сторонами, договір від 01.07.2003 року виконаний позивачем та відповідачем в повному обсязі, договір від 01.10.2004 року виконаний позивачем частково.
Судами зазначено про ненадання позивачем доказів на підтвердження існування обставин, з якими відповідно до статей Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України пов”язується недійсність вищезазначених договорів.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи ненадання позивачем доказів, що підтверджували б укладання спірних угод з порушенням вимог закону, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства “Жилсервіс” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року у справі №2/10пд господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді Г. Коробенко
Г. Фролова