ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 12/83-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Денисюк В.С., дов. від 17.11.2005 року |
відповідача | Савишен О.Б., дов. від 10.11.2005 року |
третьої особи | Лесик М.А., дов. від 12.08.2005 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду |
від | 14.02.2006 року |
у справі | № 12/83-05 господарського суду Вінницької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” |
до | Приватного підприємства “РегВін-агропродукт” |
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача | Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” |
про | стягнення 176 179, 36 грн. |
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача | Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” |
до | Приватного підприємства “РегВін-агропродукт” |
про | стягнення 83 342, 83 грн. |
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 25.05.2006 року оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства “РегВін-агропродукт” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі вартості втраченої жовтої гірчиці І типу на суму 172 906, 66 грн., збитків в сумі 3 272, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір складського зберігання зерна № 26-11/04, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання гірчицю жовту І типу (сарептська) в кількості 182, 970 т. Однак, 23.12.2004 року при навантаженні гірчиці в вагони інспектором державної хлібної інспекції було виявлено домішки білої гірчиці. Відповідно до пункту 2.2 договору зберігання випробувальною лабораторією Вінницької обласної державної хлібної інспекції була проведена перевірка якості гірчиці жовтої І типу (сарептської), за наслідками якої встановлено, що насіння гірчиці не відповідає вимогам ГОСТу 9159-71 по типу. Суміш гірчиці склала наступні пропорції: гірчиця жовта І типу (сарептська) 61, 5% та гірчиця 2 типу (біла) 38, 5%, про що було видано відповідне свідоцтво № 850 від 27.12.2004 року. Також позивачу завдані збитки, пов”язані з витратами на транспортно-експедиційні послуги у розмірі 3272,70 грн.
У квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” подало позовну заяву про вступ у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами, в якій просить стягнути з Приватного підприємства “РегВін-агропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” завдану шкоду у розмірі 33 256, 62 грн. та стягнути з Приватного підприємства “РегВін-агропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” упущену вигоду в розмірі 50 086, 21 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок неналежного зберігання продукції йому були завдані збитки, зокрема падінням цін на гірчицю жовту І типу (сарептську) та сплати витрат на транспортно-експедиційне обслуговування. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” посилається на те, що неналежне виконання зобов’язань відповідачем призвело до неотримання ним прибутків по укладених контрактах, оскільки він не зміг поставити передбачену останніми продукцію.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року (суддя Кожухар М.) по справі № 12/83-05 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” до Приватного підприємства “РегВінагропродукт” про стягнення 176 179, 36 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” 172 906, 66 грн. у відшкодування вартості гірчиці, зданої на зберігання по договору № 26-11/04 від 26.11.2004 року, 1 729, 07 грн. витрат на державне мито та 115, 81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні цього позову в частині стягнення 3 272, 70 грн. збитків відмовлено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” до Приватного підприємства “РегВінагропродукт” про стягнення 83 342, 83 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” 53 358, 94 грн. збитків, 533, 59 грн. витрат на держмито, 75, 55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні цього позову в частині стягнення 29 983, 89 грн. збитків відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд, зокрема, зазначає, що відповідачем не забезпечено належне виконання умов договору, внаслідок чого здане на зберігання зерно не може бути використане за своїм призначенням, що підтверджується матеріалами справи і, за таких обставин, відповідач повинен нести відповідальність. Відповідно до частини 2 статті 951 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Крім того, суд зазначає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” про стягнення 3 272, 70 грн. у відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування задоволенню не підлягає, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” підлягає задоволенню частково.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року (судді: Зарудяна Л.О. –головуючий, Вечірко І.О., Зав’язун В.С.) по справі № 12/83-05 господарського суду Вінницької області, рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року по справі № 12/83-05 скасовано в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” 172 906,66 грн. у відшкодування вартості гірчиці, зданої на зберігання по договору № 26-11/04 від 26.11.2004 року 1 729, 07 грн. витрат на держмито та 115, 81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, та в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” 53 358, 94 грн. збитків, 533, 59 грн. витрат на державне мито, 75, 55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Вінницької області у справі № 12/83-05 залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду вмотивована, зокрема тим, що надані позивачем документи не можуть бути доказами у справі; а вимоги третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам”, про стягнення 50 086, 21 грн. упущеної вигоди та 27 483, 92 грн. збитків, отриманих внаслідок зниження вартості зерна порівняно з ринковою ціною та 2 500, 00 грн. витрат на транспортно-експедиційне обслуговування, складають інший предмет спору, а тому суд першої інстанції помилково прийняв заяву третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам”, в цій частині до провадження у справі № 12/83-05.
Не погоджуючиcь з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року по справі № 12/83-05 господарського суду Вінницької області, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року у справі № 12/83-05, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права –статей 956, 957, 959 Цивільного кодексу України, статей 24, 26 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, статей 32, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що відповідачем було заподіяно збитки, як позивачу так і третій особі, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув та задовольнив вимоги позивача та третьої особи .
Не погоджуючиcь з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіам” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року по справі № 12/83-05 господарського суду Вінницької області, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року у справі № 12/83-05, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що апеляційний господарський суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив частину 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач відзив на касаційні скарги не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 09.07.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіам” укладено договір комісії №8 на придбання сільськогосподарської продукції врожаю 2004 року.
На виконання умов даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” (комісіонер) придбано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” (комітент) та за рахунок останнього 182,970 тон гірчиці жовтої врожаю 2004 року. Зазначене зерно було придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю “Згар” згідно договору №49 від 26.11.2004 року.
26.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” та Приватним підприємством “РегВінагропродукт” укладено договір складського зберігання зерна №26-11/04, відповідно до якого позивач зобов’язався передати зерно на склад, а відповідач прийняти його на зберігання на умовах, визначених даним договором. Згідно складської квитанції №83 від 26.11.2004 року відповідач прийняв на зберігання гірчицю жовту врожаю 2004 року, ГОСТ 9159-71, залишковою вагою 182970 кг.
30.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіам” та Австрійською фірмою “Kingsroad Handels G.m.b.H.” укладено біржовий контракт №СГ-ЗЕД-660-F на продаж сільськогосподарської продукції –гірчиці жовтої врожаю 2004 року, що знаходиться на складському зберіганні у Приватного підприємства “РегВінагропродукт”.
При навантаженні гірчиці у вагони було виявлено змішання гірчиці різних типів, в зв’язку з чим державним інспектором Вінницької обласної державної хлібної інспекції відібрано проби та проведено аналізи у лабораторії інспекції, якими встановлено невідповідність даної сільськогосподарської продукції умовам ГОСТу 9159-71.
29.12.2004 року позивач звернувся до відповідача з листом за №50 з вимогою привести якість гірчиці у відповідність з якісними показниками, а також відшкодувати витрати на відвантаження, зберігання та витрати, пов’язані з організацією транспортування гірчиці з місця зберігання у розмірі 9370,96 грн.
06.01.2005 року та 12.01.2005 року відповідач перерахував позивачу 6098,42 грн. витрат на оплату зберігання зерна та простій вагонів.
Як встановлено судами, позивач просить стягнути з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” 172906,66 грн. вартості зіпсованої гірчиці та 3272,70 грн. збитків, пов’язаних з витратами на транспортно-експедиційне обслуговування.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” 172906,66 грн. вартості зіпсованої гірчиці, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази передачі позивачем гірчиці на зберігання відповідачу.
З таким висновком апеляційного господарського суду колегія не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (стаття 937 Кодексу).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 26.11.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір складського зберігання зерна №26-11/04 на виконання якого та згідно складської квитанції №83 від 26.11.2004 року відповідач прийняв на зберігання гірчицю жовту врожаю 2004 року, ГОСТ 9159-71, залишковою вагою 182970 кг.
Згідно частини 1 статті 949 Кодексу зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 Кодексу).
Вінницькою обласною державною хлібною інспекцію встановлено невідповідність гірчиці жовтої врожаю 2004 року, яка знаходилась у відповідача на складському зберіганні згідно договору №26-11/04 умовам ГОСТу 9159-71, що підтверджується свідоцтвом №850 від 27.12.2004 року та висновком Центральної випробувальної лабораторії сільськогосподарської сировини та харчової продукції №145-6/38 від 22.02.2005 року.
Статтею 951 Кодексу передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (частина 2 статті 951 Кодексу).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” 172906,66 грн. вартості зіпсованої гірчиці підлягають задоволенню, постанова апеляційного господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги третьої особи на стороні позивача з самостійними вимогами –Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” про стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” 50086,21 грн. неодержаного доходу, 27483,92 грн. збитків, пов’язаних зі зниженням вартості товару, а також 5772,70 грн. витрат на транспортно-експедиційні послуги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Якщо комісіонер виявить недостачу, пошкодження майна, що надійшло комісіонеру для комітента від третіх осіб, то повідомлення комітента, за загальними правилами не позбавляє його відповідальності за недостачу чи пошкодження, якщо він не доведе, що це є наслідком невиконання зобов’язань третьою стороною.
Відповідно до частини 4 статті 1016 Цивільного кодексу України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Таким чином, комітент не має права пред’являти вимоги до особи, яка не виконала зобов’язання, якщо комісіонер не здійснить комітенту відступлення права вимоги до цієї особи. Комітент повинен надати особі, яка є боржником, докази переходу до нього прав вимоги.
Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіам” (комітентом) не надано доказів відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” (комісіонером), боржник - Приватне підприємство “РегВінагропродукт” не повинен виконувати свого обов”язку комітенту.
Враховуючи викладене, вимоги третьої особи на стороні позивача з самостійними вимогами –Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” про стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” збитків та упущеної вигоди задоволенню не підлягають, постанова апеляційного господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених в даній постанові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, статтями 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” задовольнити частково.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіам” задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року у справі №12/83-05 господарського суду Вінницької області скасувати в частині скасування рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” 172906,66 грн. у відшкодування вартості гірчиці, 1729,07 грн. витрат по сплаті держмита та 115,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2005 року у справі №12/83-05 в частині задоволення позову в частині стягнення з Приватного підприємства “РегВінагропродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофортуна” 172906,66 грн. у відшкодування вартості гірчиці, 1729,07 грн. витрат по сплаті держмита та 115,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.
В іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року у справі №12/83-05 господарського суду Вінницької області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова