ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 2-20/1707-05 (2-20/14759-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Формус Ю.В.
від відповідача: Черний С.М., Сімакіна О.В.
розглянувши касаційну скаргу Кооперативу “Лаванда”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р.
у справі № 2-20/1707-2005 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Кооперативу “Лаванда”
до Кримської Республіканської організації профспілки працівників охорони здоров’я України
до Житлового кооперативу індивідуальних забудовників “Ісари”
третя особа Дитячий оздоровчий табір “Ісари”
третя особа Відділ Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
третя особа Комунальне підприємство “Ялтинське бюро технічної інвентаризації”
третя особа Приватний нотаріус Темчина Н.О.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.07.2004р.
ВСТАНОВИВ:
Кооператив “Лаванда” звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської Республіканської організації профспілки працівників охорони здоров’я України та до Житлового кооперативу індивідуальних забудовників “Ісари” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.07.2004р.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2005р. (суддя М.І.Луцяк), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. (судді: Г.К.Прокопанич, В.В.Сотула, Ю.В.Борисова), у задоволені позовних вимог Кооперативу “Лаванда” відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Кооператив “Лаванда” подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Свою вимогу Кооператив “Лаванда” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Кримська Республіканська організація профспілки працівників охорони здоров’я України доводить безпідставність вимог Кооперативу “Лаванда” та просить залишити без змін судові рішення, прийняті у даній справі.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Кооперативу “Лаванда” підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
- 08.07.2004р. між Кримською республіканською організацією профспілки працівників охорони здоров'я України та Житловим кооперативом індивідуальних забудовників “Ісари” укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким Кримська республіканська організація профспілки працівників охорони здоров'я України продала, а Житловий кооператив індивідуальних забудовників “Ісари” купив об'єкти заміського дитячого оздоровчого табору “Ісари”.
- на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 13.11.2003р. № 211 “Про оформлення права власності на нерухоме майно заміського дитячого оздоровчого табору “Ісари” за Кримським республіканським комітетом профспілки працівників охорони здоров'я України та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.07.2004р. виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення від 04.06.2004р. №108, відчужені об'єкти належали Кримському республіканську комітету профспілки працівників охорони здоров'я України
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які на його погляд, порушені відповідачами.
Отже, для вирішення даного спору господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку був зобов’язаний встановити обставини щодо того чи було порушено відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, право позивача і охоронювані законом інтереси.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач в обгрунтування своїх доводів щодо порушення його прав відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.07.2004р. посилається на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2001р. у справі № 2-1/11280-2001, якою майно Дитячого оздоровчого табору “Ісари” ім. В.Коробкова, у тому числі нерухоме майно за договором, було арештовано. Проте, господарський суд в порушення ст. 34 ГПК України, якою встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування не дослідив наявні в матеріалах справи судові рішення та не встановив обставини щодо того чи дійсно ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2001р. у справі №2-1/11280-2001, на яку посилається позивач, було арештовано майно Дитячого оздоровчого табору “Ісари” ім. В.Коробкова, у тому числі нерухоме майно за оспорюваним договором, що є порушенням вищенаведених правових норм щодо дослідження та оцінки доказів. Не встановлено господарським судом і обставин щодо набрання відповідною ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим законної сили.
Господарським судом встановлено, що позивач посилається на те, що на час укладення спірного договору майно Дитячого оздоровчого табору “Ісари” ім. В.Коробкова, у тому числі нерухоме майно за договором, було арештовано відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2001р. у справі №2-1/11280-2001 та додатку до акту опису та арешту майна від 21.11.2001р. Проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо того, які сторони брали участь у справі №2-1/11280-2001, предмет позову, правові підстави накладення арешту, чи є Дитячий оздоровчий табір “Ісари” ім. В.Коробкова юридичною особою та чи вирішено дану справу по суті.
Крім того, відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.
Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Як вже було зазначено вище, господарським судом першої та апеляційної інстанції залучено до участі у справі третіх осіб, а саме: Дитячий оздоровчий табір “Ісари”; Відділ Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції; Комунальне підприємство “Ялтинське бюро технічної інвентаризації”; приватний нотаріус Темчина Н.О. При цьому, в матеріалах справи відсутні процесуальні документи з приводу залучення до участі у справі зазначених третіх осіб, відсутні будь-які данні про підстави залучення до участі у справі зазначених третіх осіб, а також господарським судом, не визначено процесуального статусу третіх осіб (ст.ст. 26, 27 ГПК України).
Кріт того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про нотаріат” нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. При цьому частиною 2 зазначеної норми Закону визначено, що нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час. Отже, приватний нотаріус є фізичною особою, яка не має права перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, отже не є суб’єктом підприємницької діяльності. Таким чином, поза увагою господарських судів залишилось визначення процесуального положення приватного нотаріуса.
Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вищенаведених правових норм та неповне з'ясування фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кооперативу “Лаванда” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. у справі №2-20/1707-2005 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.