ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 2/495 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. –головуючого, Козир Т.П., Кота О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006р. у справі № 2/495 господарського суду міста Києва за позовом Виконувача обов’язків Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до: 1) Державної акціонерної компанії “Хліб України”; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор”, за участю третьої особи на стороні відповідача -1 Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” про визнання недійсним договорів оперативної оренди № 8567, № 8568 від 01.10.2004 р. та повернення майна, одержаного за цими договорами,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Савицька О.В., прокурор відділу;
від позивача: Чугаєнко О.М., дов. від 29.12.05 р. № 600;
від відповідача-1: Хижняк І.О., дов. від 15.11.2005 р. № 02-14/328;
Михайлов Ю.О., дов. від 07.12.2005 р. № 02-14/342;
від відповідача-2: Вишневський А.Є., дов. від 14.02.2006 р., б/н;
від третьої особи: не з’явивлися.
Постанова приймається 06.06.2006 р., оскільки у судовому засіданні 23.05.2006 р. оголошувалась перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Генеральною прокуратурою України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України подано позов до Державної акціонерної компанії “Хліб України” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” про визнання недійсними договорів оперативної оренди №№ 8567, 8568 від 01.10.2004 р. та повернення майна за цими договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Генеральною прокуратурою України проведено перевірку законності передачі в оренду майна Державної акціонерної компанії “Хліб України”, а саме майна, що знаходилося в користування у ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів”. Перевіркою, зокрема встановлено, що при передачі в оренду майна ДАК “Хліб України”, що знаходилося в користування у ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів”, порушено ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч.2 ст. 5 Закону України ” Про приватизацію державного майна”, що відповідно до ч.1 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договорів оперативної оренди №№ 8567, 8568 недійсними.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2005 р. задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Визнано недійсним договір оперативної оренди № 8567, укладений між ДАК “Хліб України” ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” та ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” від 01.10.2004 р. Визнано недійсним договору оперативної оренди № 8568, укладений між ДАК “Хліб України” ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” та ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” від 01.10.2004 р. Зобов’язано ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” повернути Державній акціонерній компанії “Хліб України” одержане за договорами оперативної оренди № 8567, 8568 від 01.10.2004 р. майно, передавши його за актами приймання-передачі. Стягнуто з ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” в доход державного бюджету державне мито в сумі 170 грн. Стягнуто з ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що спірні договори було укладено з порушенням вимог ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, оскільки майно Державної акціонерної компанії “Хліб України” має статус майна державної власності у зв'язку з цим, відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання договорів оперативної оренди №№ 8567, 8568 від 01.10.2004 р. недійсними.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2005 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та прийнято відмову ДАК “Хліб України“ від апеляційної скарги на рішення господарського суду від 03.11.2005 р. та припинено апеляційне провадження по даній апеляційній скарзі.
У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В поданих до суду касаційної інстанції поясненнях ДАК “Хліб України” висловлюється на підтримку прийнятих судами попередніх інстанцій рішення та постанови, вважаючи їх законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відзиви на касаційну скаргу від Генеральної прокуратури України, Фонду державного майна України та ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” до суду не надходили. Водночас у судовому засіданні представники Генеральної прокуратури та Фонду державного майна України висловилися на підтримку спірних судових актів.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2004 р. між Державною акціонерною компанією “Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” укладено договори оперативної оренди №№ 8567, 8568. Відповідно до договору № 8567 та додатку № 1 до нього Товариству з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” в оперативну оренду передано будівлі та споруди, а відповідно до умов договору № 8568 та додатку № 1 до нього товариству в оперативну оренду передано обладнання та устаткування.
Термін дії договорів оперативної оренди –п’ять років.
Пунктом 1.3 договорів оперативної оренди №№ 8567, 8568 передбачено, що дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. на дані договори не розповсюджується.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, визнали договори оперативної оренди №№ 8567, 8568 від 01.10.2004 р., укладені між ДАК “Хліб України” ДП ДАК “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” та ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор” недійсними, як такі що суперечать Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Закону України “Про приватизацію державного майна”, оскільки майно Державної акціонерної компанії “Хліб України” має статус майна державної власності і власником є держава в особі уповноваженого органу, а саме Фонду державного майна України.
Проте, п. 1.1 договору оперативної оренди № 8567 від 01.10.2004 р. передбачено, що орендодавець –Державна акціонерна компанія “Хліб України” зобов'язується передати, а орендар –Товариство з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” зобов'язується прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно згідно додатку № 1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.08.2004 р. Партизанською сільською Радою і зареєстрованого в Новомосковському інвентарбюро в Реєстрі прав власності 25.08.2004 р. за №7153051.
Водночас в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право власності на будівлі та споруди, які передавалися орендарю –ТОВ “Орільський об’єднаний елеватор”. А відтак, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеному свідоцтву та не з’ясували дійсні права орендодавця –Державної акціонерної компанії “Хліб України” на майно, яке передано орендарю за договором оперативної оренди № 8567 від 01.10.2004 р.
Місцевий суд та апеляційний суд не дали належної кваліфікації фактичним обставинам, що стали підставою для визнання правочинів недійсним. Судами не були з’ясовані всі обставини справи. Встановлення зазначених обставин є необхідною умовою правильного вирішення спору, а відтак суди невірно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених договорів оперативної оренди недійсними.
Окрім того, як вбачається із тексту постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р., представником третьої особи - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Балівський комбінат хлібопродуктів” у судовому засіданні зазначений гр. Сич А.В. Проте ця особа не мала належних повноважень на представництво у апеляційній інстанції господарського суду інтересів третьої особи.
Відтак, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України господарські суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом та не встановили обставин справи, які є підставами для визнання недійсними спірних договорів.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до частини 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно частини 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій без достатніх підстав прийняли рішення, не врахувавши вимог законодавства та не дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного, об’єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Орільський об’єднаний елеватор” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2005 р. у справі № 2/495 скасувати.
Справу № 2/495 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя Т. Козир
Суддя О. Кот