УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.

секретаря Возняк В.Д.

розглянувши цивільну справу за позовом прокурора Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та вартості робіт по обстеженні земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Снятинського районного суду від 20 січня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Прокурор Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської міської ради звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 самовільно користується земельною ділянкою площею 0,02га, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності, просив зобов'язати відповідачку повернути самовільно зайняту земельну ділянку та відшкодувати шкоду завдану самовільним зайняттям земельної ділянки та вартості обстеження земельної ділянки в сумі 876грн. 76коп.

Заочним рішенням Снятинського районного суду від 20 січня 2012 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що вона набула право на користування спірною земельною ділянкою ще в момент придбання будівлі, яка розташована на зазначеній ділянці.

___________________________________________________________________________

Справа № 2/0914/468/2011 Головуючий І інстанції: Боднарук М.В.

Провадження № 22ц/0990/1292/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

Категорія 45

Вказує, що вона у 2002 році придбала будинок по АДРЕСА_1. Для обслуговування будинку рішенням Снятинської міської ради їй було надано в користування земельну ділянку. Після переобладнання першого поверху будинку під нежитлові приміщення, їй як приватному підприємцю надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,761га по АДРЕСА_1. Земельна ділянка була виділена в натурі на місцевості з встановленням межових знаків. Між нею та міською радою було укладено тимчасовий договір оренди земельної ділянки, який кожного року пролонгувався та переукладався. На орендованій земельній ділянці в 2010 році вона встановила павільйон, який не носить капітальної будови. Вважає, що вона правомірно користується спірною земельною ділянкою.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і заперечення проти скарги позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і лише на підставі договору оренди земельної ділянки, який підлягає державній реєстрації.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан, земельна ділянка є державною власністю і перебуває у віданні позивача, а відтак районний суд, посилаючись на приписи статей 90, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку без наявних правових підстав, визначених положеннями ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а відтак суд дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою і, в силу приписів ст. 212 Земельного кодексу України, підлягає поверненню власнику землі.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Снятинського районного суду від 20 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й.Матківський

П.І. Проскурніцький

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк