Справа 22ц- 2684-2012 Суддя 1 інстанції Сенчишин Ф.М.

Категорія 41 Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Канурної О.Д.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про виселення.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки висновки суду першої інстанції зроблені із порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме:

- звертаючись до суду з позовом про виселення із квартири, позивачка посилалась на норми Житлового Кодексу України, а суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із статей 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, що свідчить про порушення судом норм процесуального права,

- в порушення вимог статей 11 і 60 ЦПК України позивачкою не було надано доказів того, що він зловживає спиртними напоями і лікувався від алкогольної залежності, а також щодо того, що відповідач ніби-то вигнав позивачку із будинку, не забезпечує свою родину і не утримує дітей,

- - поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до статті 156 ЖК України припинення сімейних відносин із власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Відповідач вважає, що оскільки позивачка є його тещею, а третя особа по справі його колишньою дружиною, то він має право на проживання у будинку як колишній член сім*ї,

- судом не було притягнуто до участі у справі відповідний орган опіки та піклування.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, третю особу та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається:

Позивачка на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2004 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

У будинку зареєстровані власниця будинку (позивачка), її дочка ОСОБА_3 (колишня дружина відповідача), та неповнолітні онуки позивачки.

Відповідач у будинку не зареєстрований.

Згідно із частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідача, позивачка посилалась на статті 109, 116. 150, 156, 157 Житлового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідача із будинку позивачки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, якими нормами права позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги і на свій розсуд прийшов до висновку про застосування до вказаних правовідносин норм Цивільного Кодексу України, що свідчить про грубе порушення норм процесуального права, оскільки суд обмежений межами заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності із статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із частиною 1 статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (частина 4 статті 156 ЖК України).

Згідно із частиною 2 статті 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право відповідача на користування житловим будинком залежить від того, чи є він членом сім*ї власника будинку.

Відповідач не є членом сім*ї позивачки, а є колишнім чоловіком її дочки - третьої особи по справі, і договір найму будинку між ним і власником будинку не укладався.

Оскільки відповідач не є членом сім*ї позивачки, то за ним не може бути збережено право користування будинком після розірвання шлюбу з дочкою позивачки у відповідності до вимог частини 4 статті 156 ЖК України.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у відповідача відсутні правові підстави для проживання у будинку позивачки, а тому позов ОСОБА_2 про виселення його із належного їй будинку підлягає задоволенню у відповідності до норм Житлового Кодексу України з вищенаведених обставин.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, про виселення, задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: