ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 25/78-05-2708 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кривди Д.С. –(доповідача у справі), |
суддів : | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року |
у справі | №25/78-05-2708 господарського суду Одеської області |
за позовом | ТОВ “Мета-Консалтинг” |
до | Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації |
третя особа | Головне управління фінансово-бюджетної політики Одеської обласної державної адміністрації |
за участю | Прокуратури Одеської області |
про | стягнення 10755916,67грн. |
за участю представників сторін від:
позивача: Авдєєв О.С. –за довіреністю від 01.06.2006р.
відповідача: Запольський О.А. –за довіреністю від 26.05.2006р.
третьої особи: не з’явились
прокуратури: не з’явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2005р. (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2006р. (судді Мирошниченко М.А. –головуючий, Бєляновський В.В., Шевченко В.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації на користь ТОВ “Мета Консалтинг” 10755916,67грн., 1700 державного мита та 118грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на нез’ясування фактичних обставин, які мають значення для справи.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 02.06.2003 р. №456 сторони уклали інвестиційний договір б/н від 02.06.2003р., предметом якого є залучення власних коштів позивача для фінансування передпроектних, проектних та будівельно-монтажних робіт для проведення реконструкції і модернізації будівлі - пам'ятника архітектури і містобудівництва, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 20 (об'єкт №1), а також будівлі - пам'ятника архітектури і містобудівництва, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 19 - вул. Рішельєвська 9-А.(об'єкт №2). За умовами даного договору, загальний розмір інвестицій повинен бути визначений після реалізації цього договору, а загальна вартість робіт реконструкції і модернізації будівель - пам'яток архітектури і містобудівництва складала 17000000грн.
Також 02.04.2004р. сторони уклали договір б/н на виконання підрядних робіт, згідно якого позивач зобов'язувався своїми і залученими силами за рахунок коштів відповідача здійснити ремонтно-реставраційні роботи по реконструкції будівлі по вул. Польській, 20, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи. Первинна сума цього договору склала 9000000грн. Однак, на підставі дефектних актів вартість будівельних робіт було відкориговано додатковою угодою №1 від 01.12.2004р. до договору б/н на виконання підрядних робіт і склала 12443489грн.
При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач згідно умов договору б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р. виконав для відповідача за рахунок власних коштів підрядні роботи, передбачені цим договором, на загальну суму 11589250грн., що підтверджується проектом реконструкції об'єкту, передбаченого договором б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р.; актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за квітень-грудень 2004р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, підписаними сторонами та засвідченими їх печатками; актом звірки взаєморозрахунків сторін від 29.03.2005р. по договору б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р., підписаним сторонами та засвідченим їх печатками, згідно якого відповідач визнавав наявність вказаної позивачем заборгованості (а.с.95, т.№3); договорами між позивачем та третіми особами на виконання субпідрядних робіт на об'єкті, передбаченому договором б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р., та актами звірки взаєморозрахунків і розрахунками (платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків) за цими договорами; актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкту в експлуатацію; висновками експертиз, у т.ч. судових. Відповідач відшкодував позивачу лише 833333,33грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій договором б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р. передбачено, що замовник (позивач) оплачує виконані роботи згідно актів виконаних робіт. Отже, підставою для оплати робіт є підписання актів виконаних робіт, які, як зазначалось вище, позивач підписав, а тому суди дійшли висновку щодо наявності підстави для оплати робіт.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, будівельні роботи за договором б/н на виконання підрядних робіт від 02.04.2004р., згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, були виконані відповідачем і прийняті позивачем в квітні - грудні 2004р., тобто з 1 січня 2005р. відповідно до приписів вищезазначених норм ЦК України та ГК України у відповідача виникло зобов'язання по оплаті цих робіт. Однак, відповідач це зобов’язання по оплаті робіт не виконав.
Таким чином, суди, дослідивши обставини належного виконання позивачем зобов'язань по вказаному договору, а також неналежне виконання відповідачем зобов'язань по його оплаті, в порушення положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, мотивовано спростувавши необґрунтовані заперечення відповідача проти позову та з урахуванням вказаних норм законодавства дійшли законних і обґрунтованих висновків, що сума боргу доведена позивачем.
Згідно приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.
Твердження заявника про те, що строк виконання зобов’язань не настав, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді справи вказані доводи були перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.
Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України
За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року у справі №25/78-05-2708 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації –без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький